100 років (лютий) Кіровоградській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Д.І.Чижевського та 60 років (з 1939), як бібліотека отримала статус обласної.

Головна і найбільша бібліотека Центральної України відзначатиме сторіччя.

Історія її розпочинається від першої Єлисаветградської громадської бібліотеки, що заснована в лютому 1899 року. Ініціатива йшла від міського землеміра, історика і археолога Павла Захаровича Рябкова (1848-1927) та видавця, публіциста, видатного земського діяча Півдня України Павла Олександровича Зеленого (1850 - 1912). Існувала бібліотека за рахунок приватних пожертвувань. На початок 1900-го року зібрання сягало 2572 примірника. Прогресивна громадськість Єлисаветграда розуміла незаперечну роль публічних бібліотек у розвитку й піднесенні освітнього та культурного рівня населення міста.

У 1919 році один з учасників марксистських гуртків Я. Любарський створив на базі громадської міську бібліотеку, яка утримувалася коштом бюджету Єлисаветграда, його жителів. Фонди формувалися з різних джерел. Чимало цінних книг надійшло в бібліотеку внаслідок жовтневих подій 1917. Це конфісковані приватні колекції родин Шимановських, Соколових-Бородкіних, Бракер, генерала Самсонова, тощо, а також фундаментальних бібліотек різних учбових закладів Єлисаветграду та книгозбірень громадських установ «Основа», «Просвіта», «Товариства розповсюдження грамотності та ремесел».

З утворенням Кіровоградської області (1939) бібліотека одержала статус обласної. За роки Великої Вітчизняної війни чимало цінної літератури було втрачено. Після її закінчення фонди бібліотеки активно зростають за рахунок державного фінансування. У 1948 році вони вже складають 73000 одиниць збереження.

Тривалий час бібліотека займала пристосоване приміщення по вулиці Декабристів. У 1982 році була зведена спеціальна будова, що розрахована на 1млн. 200 тис. томів. З 1993 року з ініціативи колективу бібліотека стала носити ім’я видатного земляка, вченого-енциклопедиста зі світовим ім’ям Дмитра Іваноаича Чижевського.

Сьогодні це один з визначних культурних центрів і водночас регіональне сховище творів друку, міжобласний депозитарій, науково-інформаційна установа для широкого кола читачів. Щорічно обслуговується близько 30 тис. читачів, щоденно - до 400. У їхньому розпорядженні - понад 700 тис. одиниць вітчизняної та зарубіжної літератури - наукової, науково-популярної, художньої, методико-бібліографічної. Це книги, періодика, аудіовізуальні матеріали.Своєрідним путівником по фондах є каталоги і картотеки.

Особливо цінні видання зібрані у відділі краєзнавчої літератури та рідкісної книги. Це рукописи теологічного й світського змісту, стародруки, серед яких видання І.Федорова, П.Мстиславця та А. Невежі, майже вся продукція друкарні Києво-Печерської лаври, залишки приватних бібліотек польського композитора Кароля Шимановського, генерала О. Самсонова, письменника В. К. Винниченка, філософа Д. Чижевського, родинний архів Флоровських, книжкова колекція О. Б. Ільїна, видання української діаспори та російського зарубіжжя, книги, подаровані Бібліотекою Конгресу США та посольством Японії в Україні.

Маючи універсальний фонд багатьма мовами світу, бібліотека співпрацює з вченими України, а також науковцями Росії, США, Канади, Болгарії, Польщі, Німеччини, Англії та Японії, здійснює книгообмін, наукову, методичну, інформаційну, соціологічну та видавничу діяльність.

В останні роки через недостатнє фінансуванння значно зменшилися нові надходження до бібліотеки. У 1997-98 роках фонди практично не поповнювалися

за державні кошти, отримано обмежену кількість періодичних видань. Тому шукаються благодійники й меценати, практикується організація громадських акцій для збору коштів на комплектування.

Бібліотека організувала громадську акцію «Читач ХХ-го століття - читачу XХІ-го» з метою збору коштів на придбання 34-томного «Словника мистецтв», виданого в Англії. Чимало жителів міста та області відгукнулося, ініціативу підтримала облдержадміністрація, і в результаті наша бібліотека перша в Україні придбала рідкісний словник.

У бібліотеки за добрим звичаєм з’являються постійні друзі та меценати. Хочемо назвати Ігоря Федоровича Шарова, Ганну Петрівну Антоньєву, Валерія Михайловича Репала, Віктора Федоровича Шмідта, Олександра Васильовича Нікуліна, Сергія Івановича Пересунька, Євгенію Єгорівну Соловйову, Миколу Петровича Рибальченка, Миколу Івановича Рябігу, Володимира Євгеновича Панченка, Григорія Дмитровича Клочека, Бориса Аркадійовича Трейгера (Брюссель), Тараса Закидальського (Канада), Анатолія Свиридовича Василенка (Москва), Ентоні Дейла (Англія), Миколу Решетняка (Нью Йорк).

Бібліотеку сьогодні відвідують студенти, науковці (навіть з інших регіонів), інтелігенція міста, працівники народного господарства та малого бізнесу, пенсіонери, тобто різні верстви населення. Приходять не тільки читати, а й відпочити, поспілкуватися, подивитися виставки творів професійних та самодіяльних художників, переглянути кінофільми, взяти участь у роботі читацьких об’єднань і клубів за інтересами тощо.

Бібліотекарі творчо працюють, пропагуючи книжковий фонд, популяризуючи знання та відзначаючи знаменні й пам’ятні дати. Особлива увага надається краєзнавчій літературі. З ініціативи відділу

краєзнавства були проведені Дні пам’яті Арсенія Тарковського та Євгена Маланюка, міжнародні читання до ювілеїв Дмитра Чижевського та Георгія Флоровського.

Здійснюється робота з відродження національних традицій. Ефективність використання ресурсів бібліотеки в цілому залежить від рівня її технічної оснащеності, тому серед пріоритетних завдань найголовніше - запровадження нових технологій, автоматизація нових місць у відділах, перетворення бібліотеки в справжній інформаційний центр.

З початком 1996 року бібліотека автоматизується . Ми отримали два гранди (близько 25 тис. дол.) з фонду «Відродження» на підтримку проектів «Бібліотека на  шляху до всесвітньої інформаційної інтеграції. Створення АБІС» та «Мова - спілкування без кордонів. Освітньо-інформаційний центр з питань вивчення та викладання англійської мови». Було змонтовано локальну обчислювальну мережу на чотирьох поверхах приміщення. Для базового програмного забезпечення вибрано світову програму «ИРБИС» (виробник ДПНТБ Росії), яку працівники бібліотеки переклали українською мовою та суттєво доопрацювали для експлуатації в Україні. Зокрема переклали українською «Рубрикатор ГРНТИ», котрий є основним тематичним класифікатором даної системи. За домовленістю з її розробниками, бібліотека здійснює лінгвістичну підтримку програмного продукту «ИРБИС» у нашій державі. Крім того, ми значно вдосконалили в програмі автоматизоване робоче місце для обліку читачів. Збільшено кількість облікових параметрів для збереження даних, розширено можливості пошуку та статистичного аналізу.У квітні 1997 року розпочалося створення електронного каталогу. Відтоді будь - який документ, книга та періодичне видання, що надійшли в бібліотеку, проходять обов’язкову комп’ютерну обробку і вносяться в ЕК. Весь каталог бібліотеки складається з кількох БД, розділених за смисловою ознакою. Базами даних «Реферати» (повнотекстова БД курсових проектів та дипломних робіт, рефератів і шкільних творів), «Законодавчі та інформативні акти України» читачі користуються за плату. Ведуться каталоги й на паперових носіях. Каталожні картки друкуються на комп’ютерній техніці. При достатньому наповненні ЕК бібліотека зможе перейти на безпаперову технологію обслуговування читачів. Діяльність нашої установи як науково-методичного центру нині спрямовується на детальніший аналіз системи й розробку варіантів організації   бібліотечного обслуговування населення області, на вдосконалення системи підвищення кваліфікації бібліотечних працівників, пропаганду досвіду нових методів роботи.

Колектив продовжує активний науковий пошук подальшого новітнього розвитку установи на міжнародному рівні. Наші працівники виступали з повідомленнями на останніх двох Кримських міжнародних конференціях, побували на Міжнародній конференції з бібліотечної справи в Сан-Франциско. Неодноразово стажувалися в бібліотеках США, зокрема в Бібліотеці Конгресу.

Один працівник закінчує аспірантуру при Московському інституті культури, а заввідділом літератури іноземними мовами навчається в аспірантурі за спеціальністю в США. І все це не за державні кошти.

Элла Янчукова.

Киноклуб «Экран» в Кировоградской ОУНБ им. Д. И. Чижевского.

(Опыт и методика работы).

Эпоха

Андрей

Тарковский

В конце 70-х годов в Кировограде было около 10-ти кинотеатров, три из которых работали в центре города. Репертуарный план кинотеатров базировался как и по всему Советскому Союзу, на кинофондах областного кинопроката, получавшего копии фильмов из Москвы. Категорийность фильмов ограничивала их поступление в Кировоград, город с населением менее 300 тысяч, и категорийность же препятствовала попаданию фильма на центральные экраны города, приносившие кинопрокату самые большие доходы. Например, «Неоконченная пьеса для механического пианино» Н. Михалкова вообще не попала тогда на экран из-за этой пресловутой проблемы. А интеллигенции города, студенчеству хотелось, конечно же, смотреть не только массовое кино. В центре города был кинотеатр, в котором в неудобные для людей часы ставили на один-два сеанса неудобные для правящих кругов (и партийных и киношных) фильмы, которые тогда принято было называть элитарным кино.

Мы начали работать вместе с энтузиастами из проката в 1980 году именно в этом кинотеатре. Напросили один сеанс в субботу, вечером, в самое посещаемое время, договорились с местной газетой об анонсах, выставили щит у кинотеатра с нашей рекламой, заручились поддержкой всего актива отдела искусств - преподавателями высших и средних учебных заведений, работниками театра, студентами и т. д.

Назвались киноклубом «Экран», создали совет, составили первые циклы показов, подготовили первые предваряющие фильмы выступления, которые впоследствии зрители стали называть лекциями. Кинопрокат допустил нас к своим инвентарным книгам, помогал выписывать фильмы из других городов.

Уже по истечении первых месяцев зал кинотеатра (на 200 мест) стал не вмещать всех желающих, и мы при некоторых показах переходили в большой зал на 400 мест. Показывали фильмы А.Довженко, А. Тарковского, С. Соловьева, Н. Михалкова, Ю. Ильенко, В. Жалакявичюса, А. Сакурова, Г. Козинцева... Проводили обсуждения фильмов иногда после сеанса, чаще у себя в отделе искусств. Были случаи, когда кинотеатр после наших показов держал фильм на экране целую неделю.

Фильмы старались объединять в циклы (по режиссерам, направлениям, жанрам), печатали массу приглашений и распространяли их в учреждениях культуры, в учебных заведениях.

В 1982 году библиотека переехала в новое здание, где мы находимся и сейчас, с актовым залом на 130 мест и киноустановкой. Конечно, это повлекло за собой трудности. Нужно было переходить на новые формы отношений: кинопрокат - библиотека - киноклуб - читатели, они же и зрители, привыкшие уже к кинотеатру, рекламному щиту, определенному сеансу.

Первые годы работали с приходящими с кинотеатра киномехаником и кассиром, затем взяли на себя все, отчисляя кинопрокату 40% (за новые) и 30% (за старые) выручки от проданных билетов (билеты уже тоже были свои, из областного управления культуры. Вся остальная работа была той же: формирование репертуара на основе фондов кинопроката, представление и обсуждение фильмов, работа с активом, состав которого с годами менялся.

В конце 80-х годов на Украине организовалось республиканское общество клубов кинолюбителей, в конференциях которого принимали участие и мы. Многие киноклубы в течение двух-трех лет перешли на коммерческие формы работы, и попытки создать кольцевые кино и видеотеки для киноклубов Украины не осуществились. В 1993-м году на конференцию приехали представители 26-ти киноклубов (а не 57-и, как в предыдущий раз), из которых общественными были уже только два - Одесского университета и наш. Нам отказали тогда в бесплатной помощи кино- и видеофильмами и предрекли медленное умирание. Мы выжили.

Конечно, это было трудно. Кинопрокат скудел, ибо фильмы переходили в 3-ю и 4-ю категории эксплуатации и списывались. На приобретение новых фильмов не было средств. В начале работали комбинировано - кино и видеопоказы. Первые записи на видео делали в киевских киноклубах и видеосалонах, покупали с оказией в Москве, записывали с телеэкрана на кабельных каналах с програм ОРТ, НТВ, РТР. Продолжали работать с дешевыми билетами, так как с доходами у интеллигенции и студенчества было сложно. Видео расширило репертуарные возможности - мировая киноклассика стала более частым гостем киноклуба. Когда кинопрокат перешел на массовое кино (на высокое искусство теперь нет денег), киноклуб вынужден был переориентироваться на видеопоказы, изредка прибегая к помощи кинопроката по заявкам аудиторий.

Начав работу в своем помещении, мы расширили возможности показов для разных аудиторий. И художественное, и документальное кино служило уже не только духовным запросам, но и решало образовательные задачи. Мы стали помогать учащейся молодежи, используя видеопоказы как дополнительный материал в учебном процессе. Циклы фильмов по живописи, психологии, музыкальные фильмы, художественные фильмы исторической тематики - это основной репертуар киноклуба. Представления фильмов строятся как беседы или обзоры книг и публикаций из периодики. В последние годы проводить эту работу стало легче, ибо появилось много книг на русском языке о классиках мирового кино С. Параджанове, А. Тарковском, Ф. Феллини, Л. Бунюэле, И. Бергмане, М. Антониони и др. Мы всегда старались выпускать газету киноклуба, делали информационные листовки по фильмам, в 1996 году вели на телевидении передачу «Легенды мирового кино». Перед показом фильмов с образовательными целями делали открытые просмотры и обзоры литературы (циклы «Исчезнувшие цивилизации», «Метаморфозы живописи», «Животное под названием человек»).

Видеозал у нас небольшой - на 35 мест. Когда он не вмещает всех желающих в пятницу (это день показа киноклубом «Классики мирового кино»), мы повторяем фильмы в воскресенье. Молодежь хочет смотреть и по своим запросам (в рамках наших требований к уровню показываемого). Например, видеоконцерты. Нам пришлось выделить вечер для них. Это в четверг. По средам мы показываем сеансы документального кино.Круг людей, которые помогают нам, по-прежнему широк и разнолик, а аудитория сейчас на 80% состоит из молодежи.

Полгода назад перешли на бесплатные показы - по читательским билетам, не записанным в библиотеку оформляем временные.

Репертуар формируем на месяц, широко информируем о нем - на досках объявлений у библиотеки, в холле, у входа в отдел искусств...

Конечно, в традициях киноклуба - встречи с создателями фильмов. Несколько раз у нас была Марина Арсеньевна Тарковская, представляла фильмы, представлял свой докуметальный фильм «Дорога домой» Юлиан Панич...

Мечтаем о выдаче видеокассет как книг, хотя пока нет на это средств. Но живем любимым делом и надеемся... на лучшее.

[Попередня]

© Copyright ОУНБ Кіровоград 1999