Зміст |

Дорогі земляки, високоповажні пості нашого краю,  шановні колеги і друзі! 

У цьому світлому залі всіх нас зібрало сьогодні Свято - Свято, яке називається Днем народження Кіровоградської області. Воно приходить у наш край і в нашу долю вже шістдесятий раз. а це означає, що нині ми маємо добру нагоду для того, щоб озирнутися на прожиті роки; поміркувати над питаннями, що їх невблаганно диктує нам день нинішній, згадати добрим словом людей, які, не покладаючи рук, трудилися на даній нам Богом землі в ім''я блага сущих і майбутніх поколінь. 
   Дозвольте від імені обласної державної адміністрації, обласної ради щиро І сердечне привітати всіх вас з 60-річчям утворення Кіровоградської області. 
60 років у житті людському - вік вельми поважний, зрілий, як осінь у хліборобському полі чи в саду роботящого господаря: напрацювався -і ось тобі пора збирання щедрого врожаю та щебетливих онуків. Чоловік у 60-літньому віці підводить свої перші підсумки прожитого і зробленого: жінка, проживши 60, про цифри думає неохоче, але вірить, що вік - це не стільки прожиті роки, скільки стан душі, отож намагається всюди встигати, підтримувати домашнє вогнище, лаяти негаразди і при цьому - ще й не розучується усміхатися, бути привітною і привабливою, бо така вже доля української жінки - незважаючи ні на що, незалежно від віку. бути найкращою в світі! 
   А як почувається в 60-літньому віці область, ота сама адміністративно - територіальна одиниця, яка є водночас і певною людською спільнотою зі своєю історією, своєю вдачею, своїми героями, і проблемами і перемогами? Як почувається сьогодні наша Кіровоградщина - область, особлива вже тим, що в її лоні, неподалік від річки Доброї, знаходиться географічний центр України? і якою була - бодай у короткому викладі й пригадуванні - її 60-річна біографія, що розпочинається 10 січня 1939 року? 
   Розпочинається, до речі, того ж дня, що й біографія Запорізької та Сумської областей: саме тоді, в перші дні 1939-го, в Української РСР з''явилася ця "трійня", три нові адміністративно-територіальні одиниці. І сталося це після того, як "всеросійський староста" Михайло Іванович Калінін підписав відповідний Указ Президії Верховної Ради Союзу РСР. У тому історичному для нас указі записано: "Утвердить представление президнума Верховного Совета Украннской ССР ... об образовании Кировоградской обпасти с центром в городе Кирово с переименованием города Кирово в Кировоград". 
   На виконання Указу було створено організаційний комітет, який по суті виконував функції облвиконкому до першої сесії новообраної обласної ради. 
Першу сесію Кіровоградської обласної ради депутатів трудящих відкрив старший за віком депутат НАЙДЕНКО Пилип Мартинович. 
   Першим головою виконавчого комітету обласної ради став ІЩЕНКО Віталій Павлович, колишній директор радгоспу з Новгородківського району, кавалер ордена Трудового Червоного Прапора, який раніше очолював організаційний комітет 
Народження області, таким чином, відбулося. На початок лютого 1939 року в м.Кіровограді запрацювали обласні еідділи охорони здоров'я, народної освіти, місцевої промисловості, земельний, фінансовий, комітети у справах фізкультури і спорту та мистецтв, облспоживспілка, управління держтрудощадкас,  держкредиту та зв'язку. Кіровоградська область народилася великою: вона мала в своєму складі ЗО районів і кілька міст обласного значення. Називати всі немає потреби, бо більшість найменувань збереглися донині, тому нагадаю лише ті, які колись існували, проте з різних причин зникли з карти області. 
Аджамський, Витязівський, Єлисаветградківськнй, Новопразький (вони перейшли до нас від Миколаївської області). 
Великовпсківський. Піщанобрідський, Рівнянський, Тишківськнй, Хмелівський (до виходу згаданого указу вони були частиною території Одеської області). 
А також: Кам'янський. Підвисоцький та Чигиринський райони, якими поділилася з нами Київщина. 
   Був ще Новогеоргіївський район (до 10 січня 1939 року - Полтавська область), який згодом видозмінився чи не найбільше, оскільки велику частину його земель пізніше затопило штучне море. 
   Як бачимо, Кіровоградська область створювалася у "складщину". З часом її обсяги то збільшувалися, то зменшувалися: не обійшли нас експерименти хрущовської пори. коли райони укрупнювалися, і їхнє число впало до 12-ти. Частину земель область втратила, "поділившись" ними з Черкащиною, до якої в 1954 р. відійшли Златопіпьський, Кам''янський та Чигиринський райони. Частину районів, це такі як Вільшанський. Гайворонський, Голованівський і Ульновський передала нам Одещина. За 45 літ вони добре прижилися на Кіровоградщині і вносять значний вклад в економіку і культуру області. 
   В 1966 році зміни і перерозподіли закінчилися, і з того часу ми маємо: 21 район, межі й назви яких не змінилися, хіба що за одним винятком -Кремгесівський район перейменовано на Світловодський. 
   Згадуючи побіжно про всі ці видозміни та перекроювання, хотілося б висловити сподівання, що які б адміністративні реформи у майбутньому не проводилися, а ми й надалі залишимося тим, чим е нині: центрально-українською за своїм розташуванням областю в межиріччі Дніпра і Бугу. горді своїм степовим краєм, своєю історією, своїми людьми і їх справами. 
   Шановні учасники урочистого зібрання! 
   Минуле Кіровоградської області - це частина нашої великої історії, фрагмент нашої спільної української долі, яка була винятково складною завжди, а в XX столітті - особливо. Пам'ятаймо, що 80 років тому в наших степах ішла кривава братовбивча січа. Майдани і вулиці Елисаветграда, Бобринця, Олександрії, Знам'янки, сіл і містечок краю бачили і андріївський тржолір, і чорні стяги Махна, і червоні та синьо-жовті прапори. Кожен із них був символом певної політичної ідеї, за кожним стояли тисячі людських життів могутні соціальні пристрасті й протистояння, і то було страшне історичне дійство, бо людство не придумало нічого жорстокішого за громадянську війну, в якій один рід розколюється на частини, що ворогують між собою. 
   Громадянські війни моторошні не лише тим, що в них гинуть мільйони, вони небезпечні ще й тими кривавими рубцями, які залишаються в історичній пам'яті. Вони можуть легко відтворюватися у свідомості нащадків - і  тоді знову починається війна прапорів, битва політичних ідей,  сутички великих мас. 
Історія мала б навчити нас, що для досягнення великої історичної цілі потрібна така ж велика спільна воля - всіх нас. від виборця, який укидає до виборчої урни свій персональний бюлетень, до народного депутата і Президента. 
Для кращого життя нам потрібні не слова про національну злагоду, а сама злагода. Коли весь час зосереджуватися на поборюванні суперника, можна втратити головне - власне національне майбутнє. 
   Подібні думки в різний час висловлювалися багатьма людьми, яким боліла доля України, але їх доводиться повторювати й сьогодні, вони не застаріли. Ми й досі у складних стосунках із власною історією, і хай вона вчить нас не мстивості, а мудрості, далекоглядності й відповідальності за Україну... 
   У поважному віці люди люблять розглядати свої старі домашні фотографії, отож і нам зараз із висоти 60-ліття доречно пригадати, якою була Кіровоградська область на початку свого існування. Дозволю собі накреслити її соціально-економічний портрет у цифрах і фактах. 
   За переписом 17 січня 1939 р. населення Кіровоградської області складало І млн. 107 тис. 400 чоловік, тобто - три проценти від усього населення України. 
За територією Кіровоградщина була лише 1/25 частинкою України, а проте її вклад у народногосподарський комплекс республіки був досить помітним. В області вироблялося 6 проц. українського цукру, 7 проц. тваринного масла, 4,2 проц. олії. Вагоме місце займало також виробництво сільськогосподарської техніки, бурого вугілля, будівельних матеріалів, зокрема цегли, черепиці, меблів, взуття. 
Кіровоградська область посіла одне з провідних місць в Україні за рівнем сільськогосподарського виробництва, і це закономірно випливало з економічного укладу територій, а також структури населення, 81,3 процента якого складали сільські жителі. 
   За два з половиною роки. тобто - з часу створення області і до початку війни, на Кіровоградщині було побудовано нові підприємства, цехи. Розпочали роботу вуглерозріз "Байдаківський" та декілька шахт в м.Олександрії. Видобуток вугілля у 1940 р. становив 340 тис. тонн. У лютому 1941 року заводу "Червона зірка" було вручено Перехідний прапор наркомату середнього машинобудування СРСР за перемогу у Всесоюзному змаганні підприємств галузі. Завод успішно виконував експортні замовлення. Його тракторна сівалка завоювала Велику Золоту медаль, а молотарка СО-28 - Гран-прі на міжнародній виставці у Лібаві (Латвія). Грушківська машинно-тракторна станція Ульяновського району стала першою в усьому Радянському Союзі МТС, удостоєною ордена Леніна. 
На той час в області нараховувалося 1769 колгоспів, 15 радгоспів, 64 машинно-тракторні станції. На полях працювало 4572 трактори, 2062 комбайни. Урожай зернових у 1940 році становив 15,5 ц. з одного гектара і був найвищим за всі попередні роки. 
   І ще кілька цифр, які характеризують сферу освіти й культури. У 1940 році кількість письменного населення області зросла до 90 відсотків. Працювало 1176 загальноосвітніх шкіл, у яких навчалося понад 200 тисяч учнів, діяли педагогічний інститут. 18 технікумів. 
   Гортаючи хроніку передвоєнних літ, варто згадати й те, що в 1939 р. у Кіровограді було відкрито філармонію, театр російської драми ім.Кірова, першою виставою    якого була "Оптимістична трагедія"    В.Вишневського. Став загальновідомим український драматичний театр ім.Кропивницького. Працювало 594 масові бібліотеки, 1073 клубні установи, виходили 2 обласні і 31 районна газети. 
   Звичайно, тепер, прискіпливо аналізуючи власний історичний досвід, ми можемо сказати, що всі тодішні досягнення були результатом величезних, часом нелюдських зусиль десятків тисяч людей - від простих робітників і колгоспників до партійних і радянських керівників. 
   Однак їх мирну працю перервала Велика Вітчизняна війна. У перші ж дні війни пішли на фронт тисячі наших земляків-чоловіків, їхні робочі місця зайняли ЖІНКИ І ДІТИ. 
   Кіровоградські заводи "Червона зірка", "Профінтерн" та інші розпочали випуск озброєння, боєприпасів, ремонт військової техніки. 24 червня під госпіталь переобладнано приміщення педінституту. 
Створювались винищувальні батальйони, загони народного ополчення. У липні 1941 року до них входило 70 тисяч добровольців. Боротьбу проти фашистів очолили підпільні обком, ЗО рай(міськ)комів партії та 251 підпільна первинна парторганізація. Ними створено 5 партизанських загонів, 29 диверсійних груп. 
В серпні 1941 року Кіровоградську область окупували фашисти. 
   У Кіровограді, Олександрії. Павлиші, Адабаші, Терновій Балці окупанти створили концентраційні табори. Розпочались масові розстріли жителів Кіровоградщини і в першу чергу комуністів, комсомольців, керівників радянських органів. Особливо жахливими були розправи над євреями. Таким чином окупаційна влада запроваджувала "новий порядок". 
   У роки війни Кіровоградщина втратила 92 тис. 860 чоловік. 
Незважаючи на величезні людські і матеріальні втрати , опір німецьким загарбникам в області наростав. Особливо активно діяли партизанські загони під керівництвом секретаря Кіровоградського обкому партії М.М.Скирди, які в листопаді 1943 року з'едналися з 31-ю танковою бригадою полковника Новікова, що прорвалася у тил ворога. Широким фронтом розпочалось звільнення області. 24-м з'єднанням і частинам Другого Українського фронту, які особливо відзначилися в боях за Кіровоград, присвоєно почесне найменування "Кіровоградських", і про це приємно згадати в ці дні, коли разом із 60-річчям області ми відначаємо 55-ту річницю звільнення від фашистів нашого Кіровограда. 
   Багатьом уродженцям області за сміливість і відвагу вручено бойові нагороди, а 135-м із них присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу, у тому числі командирові дивізії Петру Кириловичу Кошовому і командиру гвардійського авіаполку Олексію Юхимовичу Мазуренку - двічі. 
   Героями визволення Чехословаччини стали наші земляки (Діброва, 1.Мельник, О.Єгоров. В Італійському Русі Опору воювали Кіровоградці С.Базенков і В.Поліщук. Звання почесного громадянина Кракова присвоєно знаменитому розвіднику О.Шаповалову. Уродженець Гайворонського району Г.Балицький став Героєм Радянського Союзу та Кавалером польського Золотого Хреста. Вихованець Бобринецького сільськогосподарського технікуму В.Порик брав участь у партизанській боротьбі з фашистами на території Франції. 
   Тих, хто боровся за звільнення Батьківщини від фашистських загарбників, залишається в живих усе менше й менше. Ми називаємо їх ветеранами війни. Без перебільшень - це гордість нашого народу. Але давайте не забувати, що це не пам'ятники, до підніжжя яких годиться час від часу покладати квіти, а живі люди, які потребують постійної уваги з боку держави, близьких і друзів. Вони завоювали для нас свободу, а значить заслужили право на гідне життя на схилі віку. Наш святий обов''язок зробити для них усе можливе, щоб їх життєва осінь була теплою і затишною, щоб вони, як і солдатські вдови, не відчували себе забутими і приниженими. Уклонімося в цей день усім і кожному , живим і мертвим, тим. хто власною кров''ю і відвагою відстояв свободу і майбутнє для своїх нащадків. Давайте вшануємо пам''ять тих, кого з нами сьогодні немає, хто віддав своє життя в ім''я Батьківщини. 
   По нашій землі, охопленій пожежою війни, пройшли фронтові дороги відомих письменників-визволителів Кіровоградщини. А саме: Олеся Гончара, Бориса Польового. Василя Бикова, Євгенія Долматовського, Василя Козаченка та багатьох інших, які в своїх творах змалювали правдиву історію боротьби трудящих області за визволення своєї землі і поневолених народів. Події минулої війни знайшли відображення також в публікаціях місцевих журналістів та краєзнавців і.Братченка, І.Олефіренка, О.Рябошапки, і.Артеменка, В.Чабаненка, Ю.Матівоса та інших. ХВИЛИНА МОВЧАННЯ. 
   Війна завдала чималої шкоди народногосподарському комплексу області. Більшість підприємств, колгоспів, радгоспів, об''єктів соціальної інфраструктури -зруйновано. Втрати основних фондів склали біля 100 млн.крб. У 1945 році випуск валової продукції промисловості становив пише 28.4 проц. від рівня 1940 року, продукції сільського господарства - 24 проц. 
   Лише 5 років знадобилося трудящим області, щоб підняти з руїн те, що було знищене війною. Почали з''являтись нові підприємства, а 1 листопада 1957 року була закладена Кременчуцька гідроелектростанція з річним видобутком електроенергії 1,5 млрд. квт годин. З її введенням завершилася повна електрифікація області. На Дніпрі виросло нове місто Кремгес (нині Світловодськ). Слід відмітити, що у складний відбудовчий період працю наших людей організовували відомі в області керівники, зокрема Дмитро Павлович Максименко. Михайло Георгійович Чередник, Пилип Юхимович Гриценко, Павло Васильович Колотієвський, Віталій Георгійович Кузнецов, Михайло Іванович Куроп''ятник. Василь Семенович Клюй, Михайло Митрофанович Кобильчак, Петро Сидорович Кошевський, Микола Карпович Кириченко та багато інших. 
   Завдяки високій майстерності, працелюбству, патріотизму кіровоградці не тільки    швидкими темпами відбудовували понівічене війною народне господарство нашого краю, а вже в середині 50 років завоювали передові позиції в розвитку  провідних напрямків господарювання не тільки в Україні, а й колишньому Радянському Союзі. 
   Підтвердженням цього є нагородження області в листопаді 1958 року найвищою державною нагородою - орденом Леніна. 
   Сьогодні ця нагорода на колишньому прапорі області тут в залі, разом з нами. Це наша історія і наша гордість. 
   60 років існування області вмістили в собі стільки подій, пам''ятних дат і видатних людей, що назвати їх у короткій доповіді просто неможливо. Однак сьогодні не можна не сказати про те, що у післявоєнні роки на Кіровоградщині виросла ціла плеяда передовиків і новаторів виробництва, серед яких особливо помітною була постать мудрого хлібороба Олександра Васильовича Гіталова, не менш відомих керівників господарств Леоніда Шліфера з Новоархангельського, Василя Гуртового - Знам''янського, Віктора Барахтія - Компаніївського, Анатолія Лісицина - Петрівського . Анатолія Петренка - Устинівського районів, бригадира тракторної бригади Олександра Бобришева. з Кіровоградського району, ланкової Пелагеї Громійчук з Гопованівського району, відомих новаторів виробництва заводу "Червона зірка"  Івана Шиша, Віталія Гетьманця, Олексія Кошурка, Людмили Чернеги та багатьох інших. А в 1948 році за одержання високих урожаїв пшениці звання Героя Соціалістичної Праці присвоєно 14-ти хліборобам області. Показовим є те, що 13 із них представляли колишній Вепиковисківський район, 
У 1960-1980-ті роки динаміка зростання економіки регіону була продовжена. З''явилися сучасні галузі виробництва - радіоелектронна, приладобудівна, підйомно-транспортного   устаткування,   кольорова   металургія,   атомна промисловість. Новий імпульс у своєму розвитку отримало сільськогосподарське машинобудування 
   У цей період була закріплена спеціалізація області у сільському господарстві як м''ясо-молочна, зерно-фуражна та по виробництву цукру. Тваринництво займало близько 60 проц. продукції сільського господарства. Доречі, загальна площа сільгоспугідь нашої області складає 1 млн.735 тис.гектар а на одного сільського жителя - 3.7 гектара. 
   Інтенсивний розвиток економіки області зумовлював зростання життєвого рівня населення, підвищення його освітнього та культурного рівня. 
На карті області з''явилися унікальні за технологією і виробництвом підприємства - як Світловодські комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів, завод чистих металів, Семенівський завод гірського воску. Далеко за межами області  знали продукцію Заваллівського графітового комбінату. На Дніпрі збудовано потужний комплекс по виробництву збірного залізобетону об''єднання "Дніпроенергобудпром", який забезпечує залізобетонними конструкціями майже всі споруджувані атомні електростанції. КІровоградщина займає п''яте місце в світі по видобутку урану. 
   Одним із найбільших будівельних майданчиків області стало будівництво Гірничо-збагачувального комбінату окислених руд в м.Долинській. Животворною артерією для більшості жителів обласного центру , міст Олександрії та Знам''янки став збудований у короткі строки водогін "Дніпро - Кіровоград". 
Особливо   інтенсивно  велося  спорудження   великих  промислових підприємств. У ці роки пущено в дію підприємство по видобутку уранових руд в м.Кіровограді, завод по виробництву феронікеля в смт. Побужжя Голованівського району, нові потужності олександрійських науково-виробничого об''єднання "Етал", заводу "Поліграфтехніка", знам''янських заводів "Пуансон" і "Акустика", кіровоградських "Друкмаш", "Радій", чавуно-ливарного та інших. 
   Разом з тим слід зазначити, що саме в цей період почали закладатися диспропорції, наслідки яких відлунюють і сьогодні. Найголовніші із них - такі: 
Відсутність ефективного господарського механізму та інтенсивний характер господарювання. Масштаби нового будівництва збільшувалися, а на оновлення і реконструкцію діючих підприємств ресурсів спрямовувалося мало. Загострилася проблема забезпечення створюваних виробництв робочою силою. 
Наступне. Прорахунку у розміщенні продуктивних сил обумовили виникнення монофункціональних населених пунктів,  прив''язанпх до одного конкретного виробництва. - таких, як селища Смоліне, Липняжка, Побузьке, Завалля, Нове, де соціально-економічні проблеми особливо відчутними стали в останній період. 
І накінець, витратний, матеріале- і енергомісткий характер виробництва, закладений у ті роки (до того ж - зорієнтований великою мірою на виконання військових замовлень), не сприяв ефективному функціонуванню економіки в майбутньому, оскільки поглинав велику кількість ресурсів, які з кожним роком ставали все більш дефіцитними. 
   Масштабні диспропорції, у свою чергу, породжували безліч дрібних, і як наслідок - це оберталося тотальним дефіцитом як засобів виробництва, так і предметів споживання. 
   Останній етап розвитку економіки Кіровоградщини з початку 1990-х років за всіма ознаками є перехідним. Він знаменує болісний перехід від однієї системи господарювання до іншої, а значить - визначає і суперечливі процеси, що відбуваються в економічному житті області, 
   Спочатку ми явно переоцінювали можливості нашої економіки. Потім намагалися виправити помилки, пов''язані з поспішною її лібералізацією, непродуманими підходами до приватизації, спробами створення сприятливого інвестиційного клімату, становлення грошово-кредитної і бюджетної систем. Але. виправляючи старі помилки, ми продовжуємо допускатися й нових. 
Все це стало причиною тієї кризи, яка має місце в економіці області і всієї України. 
Порівняно з 1990 роком обсяги виробництва промислової продукції скоротилися на 72 проц., товарів народного споживання - на 65 проц., зношеність основних фондів досягла у сільському господарстві 80 проц., а у промисловості -понад 60 проц. 
В агропромисловому комплексі показники виробництва зернових культур, цукрового буряку, м''яса, яєць у господарствах різних категорій практично вже зрівнялися з показниками 1940 року. 
   Все це призвело   до таких незнаних раніше явищ, як безробіття, заборгованість у виплаті заробітної плати, пенсій, допомог, інших виплат. 
   Негативно вплинула на економічну ситуацію в області і Чорнобильська трагедія, на ліквідацію якої було мобілізовано величезні фінансові, матеріальні і людські ресурси. Більше 36 тисяч жителів області брали безпосередню участь в евакуації населення, майна, працювали в будівельних загонах тощо. 
   В надзвичайно короткі строки для переселенців із Житомирщини збудовано З села, а це 510 будинків, 3 школи, об''єкти соцкультпобуту. Разом з тим 20 тисяч ліквідаторів аварії на ЧАЕС сьогодні перебувають на диспансерному обліку в лікувальних закладах області, у тому числі 4 тисячі дітей, що також пердбачає значні витрати. 
   І все-таки, у процесах, які відбуваються, не можна не бачити і позитивних зрушень. 
   Великі надії ми покладаємо і на наші традиційні галузі промисловості -сільськогосподарське машинобудування і переробну промисловість, які нарешті почали поступово виходити з кризи. У складних умовах менше, як за два роки було освоєно випуск сучасного зернозбирального комбайну "Лан". У 1999 році планується випустити 300 таких комбайнів. Вони втричі дешевші від зарубіжних 
аналогів і укомплектовані допоміжним обладнанням (жатками, підбирачами). В кооперації з олександрійським "Автоштампом" по випуску комбайна задіяно понад 50 підприємств області і республіки, а це, насамперед, нові робочі місця, стабільна зарплата, надія на майбутнє. Висловлюємо щиру надію на те, що після відвідин області і, зокрема "Автоштампу" та інших суміжних   підприємств Президентом України Леонідом Даниловичем Кучмою і Прем''єр-Міністром України Валерієм Павловичем Пустовойтенком проблема виготовлення вітчизняного зернозбирального комбайна набуде державного значення. 
   По-новому працюють і в акціонерному товаристві "Птахокомбінат" м Кіровограда. Перебуваючи в рівних з іншими місцевими підприємствами умовах, в однаковому з ними правовому полі, цей колектив впродовж останніх років працює стабільно, має солідні прибутки, щороку освоює нові вироби, впроваджує сучасну технологію. Порівняно дешева і якісна продукція комбінату користується широким попитом в області і за її межами. 
    Заслуговує на увагу досвід інтеграції сільськогосподарських виробників і переробників, започаткований акціонерним товариством "Сонола". Її продукція, а це. насамперед, високоякісна олія успішно конкурує з продукцією інших вітчизняних і зарубіжних виробників. 
   Помітні зміни на краще відбулися і на хлібопекарських підприємствах області. 
Про потенційні можливості нашого аропромисловго комплексу засвідчують результати роботи багатьох сільськогосподарських виробників. Так, минулого року хлібороби акціонерного товариства "Олексіївське" (голова правління Михайло Яцканич) зібрали по 59 центнерів зернових з кожного гектара, у тому числі по 68 центнерів озимої пшениці, а також по 20.1 центнера соняшнику. 
    По врожайності зернових 1 зернобобових першість серед районів області поділили Голованівський та Олександрійський райони. Тут зібрано  по 27,7 центнера зернових, у тому числі по 36,3 центнера озимої пшениці. 
   Вирощений минулого року врожай дав змогу повністю забезпечити потреби регіону в зерні, борошні, крупах, соняшниковій олії, цукрі. 
   Завдяки позитивним зрушенням у харчовій галузі вперше в поточному році призупинено спад виробництва у промисловості в цілому і навіть отримано її приріст у 2-3 проценти. Збільшено також випуск товарів народного споживання. 
Відповідно до перспективного плану розвитку області інтенсивно велася газифікація населених пунктів Кірвоградщини, яку у свій час започаткував Рейзвіх Е.П. Станом на початок цього року голубе паливо отримали 927 населених пунктів. Тільки за 1991-1997 роки газифіковано 53,5 тис. квартир у містах і селищах міського типу і 14. 2 тис. - у сільській місцевості. 
   За останні два роки прокладено біля 200 км. газових магістралей, а всього по області їх мережа складає близько 1300 км. 
   Значна роль у відродженні власного виробника, поліпшенню соціально-економічної ситуації в області належить депутатам і радам усіх рівнів, адже за Конституцією і Законом "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальні громади, а отже і їх предствницькі органи повинні вирішувати всі питання місцевого значення 
   Нині в області функціонує обласна, 12 міських, 23 районні, 26 селищних та 376 сільських рад до складу яких обрано понад 8 тис. депутатів. Ми розраховуємо на їх глибоке розуміння ситуації і максимальну підтримку у вирішенні усіх економічних і соціальних проблем. 
   Зрозуміло, що глибокий, всебічний аналіз економічної історії Кіровоградщини, а також нинішньої економічної ситуації в нашому регіоні, ще попереду, проте сьогодні можна сказати, що в області продовжується формування господарського комплексу, який би відповідав потребам населення, яке тут проживає, і водночас - інтересам держави в цілому. Є надія і навіть глибоке переконання, що ми подолаємо тимчасову кризу, в якій опинилися. Для цього маємо виробничий потенціал, одні з найкращих у світі землі, природні ресурси, а найголовніше -прекрасних людей, якими завжди була багата Кіровоградщина. 
   Шановні учасники зібрання! 
   Я так детально зупинився на справах в економіці колись і тепер, оскільки від них, зрештою, залежить матеріальне благополуччя кожного з нас, а значить -настрій у наших родинах, загальний душевний тонус людей. Проте будемо відвертими: сьогодні більшості з нас важко, дуже важко. Через те так часто звучить з уст співгромадян критика на адресу влади. І вона, загалом, справедлива, оскільки Україна з її потенціалом заслуговує на краще життя. Але варто пам''ятати і про те, що справи в країні залежать не лише від самої влади, а й від тих. хто її - саме таку, -обирає. На те ми і свідомі громадяни цивілізованої країни, щоб робити свій вибір обдумано, а не під тиском хвилинних настроїв. іншими словами кажучи, влада в демократичному суспільстві е віддзеркаленням самого суспільства. Так, вона відповідальна за стан справ у країні, але й усі ми, кожен з нас. теж відповідаємо за якість обраної влади. 
   Прожиті в умовах незалежності роки показали, що ми мусимо розраховувати передусім на самих себе, на мудрість і творчі сипи власного народу. Хай покине нас погана звичка покладатися на когось. 
   Надзвичайно важливою є роль Історичної, культурної традиції, і тут ми можемо сказати, що нам, кіровоградцям, є на що зіпертися 1 є чим гордитися. Ми маємо не тільки те золото, яке так важко й повільно добувається в Клинцях. - ми маємо й золото людських талантів, що виявляють себе в різних сферах -виробничій, науковій, сільськогосподарській, спортивній. За сумлінну працю з нагоди 60-річчя області нагороджено різними відзнаками Президента України ряд виробничників та спеціалістів народного господарства. Серед них Семенюк Микола Петрович -  механізатор 3 Новоархангельського району, Лук''янов Володимир Михайлович - головний лікар обласної станції переливання крові, Курбатов Володимир Ілліч - голова правління акціонерного товариства "Кіровоградська швейна фабрика "Зорянка", Лещенко Любов Василівна - вчитель Компаніївської загальноосвітньої школи, Абажей Григорій Петрович - художній керівник народного самодіяльного ансамблю танцю "Віночок" з Олександрії та інші. Ми повинні скласти шану подвижництву Віктора Митрофановича Саєнка, генерального директора виробничого об''єднання "Лан". Валерія Івановича Пиркова, генерального директора науково-виробничого об''єднання "Етал", Миколи  Миколайовича Лавренка,  директора  олександрійського  заводу "Поліграфтехніка".   Олексія   Миколайовича   Винокурова,   віце-президента Світловодського ВАТ "Олімп", Гарія Васильовича Бугреєва, директора ВАТ "Гідросила", Олександра Дмитровча Саінсуса, голови правління ВАТ "Червона зірка":   майстерності й витримці чемпіонів світу Олени Сухорук, Олександра Симоненка та Андрія Глущенка: професіоналізму й відданості справі народних артистів Анатолія Кривохижі, Антоніни Червінської та Анатолія Короткова; чиї справи підіймають престиж нашої області 
   Свої неповторні і яскраві сторінки в автобіографію області в різні роки вписали відомий лікар Михайло Мягкий  і перший в нашій області Герой Соціалістичної Праці машиніст паровоза станції Кірово-Українське Семен Тютюшкін. військова льотчиця, учасник Великої Вітчизняної війни Антоніна Худякова і бригадир тракторної бригади з Новоархангельського району Василь  Моторний, голова колгоспу Володимир Аленьков, що прийняв естафету від батька і понад 50 років очолює колективне господарство в с.Пантазіївці Знам''янського району 1 член Спілки художників України Микола Бондаренко, колишній заступник голови облвиконкому Євгенія Чабаненко, вклад якої в розбудову соціальної сфери області, без перебільшення, заслуговує на присвоєння почесного звання "Заслужений будівельник України" і знатного в області музиканта колишнього керівника симфонічного оркестру Юрія Хілобокова. наших земляків-космонавтів Леоніда Попова, Юрія Маленченка та багатьок-багатьох інших. 
   Кіровоградщина давно і заслужено має репутацію педагогічної столиці України. Весь світ знає і шанує вчителя від Бога Василя Олександровича Сухомлинського, і це ще раз показало відзначення 80-річного ювілею педагога. чиї науково обгрунтовані, перевірені досвідом і практикою іде'і стали надбанням педагогічної громадськості всієї планети. 
   Ще на початку 90-х ми мріяли про університет - а тепер маємо їх аж два: педагогічний і технічний, і хай професори й студенти цих вузів, так само, як викладачі й курсанти льотної академії, успішно примножують інтелектуальний потенціал нашої України! 
   Нам не треба прибіднюватися при всіх нинішніх проблемах рівень української освіти запишається високим, можна сказати - цілком конкурентоздатним у світі. І в цьому заслуга наших учителів - від нині покійного Івана ґуровича Ткаченка. Героя Соціалістичної Праці з Богданівки, до Світлани Панасівни Логачевської, вчительки з Петрівського району, яка нещодавно з блиском захистила кандидатську дисертацію. 
   Кіровоградщина по праву пишається науковцями та практиками медичних закладів і установ обласного центру, невтомними, відданими справі трудівниками районних і міських пікарень. сільських амбулаторій, фельдшерсько-акушерських пунктів, які підтримують здоров''я наших людей. За 60 років тільки Кіровоградське медичне училище підготовило майже 19 тис. таких спеціалістів. 
   Чимало вихідців із нашої області працює в столиці, займаючи високі державні посади. Наприкінці минулого року вони об''єдналися в Земляцтво Кіровоградщини яке очолив добре нам знайомий і рідний Володимир Іванович Желіба. Ми бачимо в цьому колі обличчя міністрів Валерія Кальченка, Юрія Кравченка, народних депутатів і навіть майбутніх кандидатів у президенти. Хочеться сподіватися, що такий великий і достойний гурт земляків, ця наша кіровоградська колонія в Києві, зуміє бодай час від часу допомагати нам у вирішенні пекучих економічних і соціальних питань, не кажучи вже про те, що вся їх професійна діяльність має обертатися добрими результатами для всіх нас. 
   Говорячи про це, ми розуміємо, що в умовах демократичного суспільства поступово втрачає своє старе значення слово "провінція". Регіони здобувають, повинні здобувати більше можливостей для реалізації власного потенціалу. 
Саме такою - процвітаючою, самобутньою, помітною з усіх кінців України - і хотілося б бачити Кіровоградщину вже на початку XXI століття, яке не за горами. 
   Дозвольте висловити впевненість, що наше близьке майбутнє буде кращим за день нинішній, що ми зуміємо зробити все, щоб у відведений кожному з нас земний строк досотворити світ на засадах добра, краси і благополуччя. 
Ще раз вітаю всіх на Кіровоградщині й поза нею сущих людей, які вийшли з цього степового краю, з 60-річчям області, бажаю успіхів у Новому році. домашнього затишку, радості, підтримки та розуміння Друзів і близьких, реалізації задуманого 1 доброго, міцного здоров''я!

[Зміст | Home]

© Copyright ОУНБ Кіровоград 1999