ВІДДІЛ НАУКОВО-МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ ТА СОЦІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Із тисяч народів і народностей світу майже 200 виросли в нації – створили свої держави й домоглися визнання світової спільноти, серед них – Україна.

У духовному і політичному житті кожного народу є події й роки, які назавжди входять в його історію, свідомість, визначають характер буття, місце і роль у світових цивілізаційних процесах. Тепер маємо і в нашій історії такі події, що перед усім світом засвідчили прагнення українського народу до вільного, щасливого, заможного життя. А рік той – тисяча дев’ятсот дев’яносто перший.

Сьогоднішній день Незалежності України прийшов як результат тисячолітньої боротьби українського народу за право мати свою національну державу, яка повинна стати запорукою успішного культурного і політичного розвитку суспільства.

Успіх нинішнього українського державотворення значною мірою залежить від того, чи зуміємо ми об’єктивно проаналізувати власний історичний досвід, зокрема усвідомити, як формувалася і функціонувала українська державницька ідея.

Процес зародження й розвитку цієї ідеї виявився довготривалим, складним, а на деяких етапах й вельми суперечливим. Це великою мірою зумовлено надзвичайно непростою історичною долею українського народу, численними перешкодами на шляху становлення його етичної самосвідомості, жорстокими переслідуваннями тих, хто намагався підняти національне питання в умовах чужоземного поневолення.

Так склалося, що ми, звертаючи погляд на свою історію, знаходили переважно події сумні. Пам’ять наша міцно зафіксувала такі сторінки, як зруйнування золотоглавого Києва, битву під Берестечком, драматизм Полтавського бою, підступне нищення Січової Запорізької республіки, Емський указ і Валуєвський циркуляр про заборону української мови. А з недавніх історичних подій – муравйовські погроми, розстріляне Відродження 20-х, голодомор тридцять третього, чорна наруга тридцять сьомого, операція "Вісла", чорнобильська трагедія.

Називаючи важкі сторінки нашої історії, ми зовсім не хочемо закреслити те велике і світле, яке підносить наш народ до вершин цивілізації, визначає його заслуги перед людством. Адже на нашому славному історичному шляху були і могутня Київська держава Володимира Великого, Ярослава Мудрого, і перша християнська республіка в Європі – Запорізька Січ, і відчайдушний порив до свободи часів Івана Мазепи, і започаткування власної державності в Українській Народній Республіці.

Слід згадати найвидатніших з поміж тих, чиї імена назавжди увійшли в історичну пам’ять, у душу народу українського.

Великого у звершеннях, у любові до землі предків і трагічного у помилках своїх Богдана Хмельницького, грізного вояка, оборонця вольностей козачих Івана Сірка. Мудрого, будівничого й політика, відданого ідеї незалежності української Івана Мазепу. Творця першої української Конституції Пилипа Орлика.

Героїв народних повстань Івана Гонту, Максима Залізняка, легендарних Устима Кармелюка і Олексу Довбуша.

У дні найстрашнішої політичної та духовної руйнації, коли народові нащадки “На віки вічні!” відмовили у праві бути самим собою, прийшов у світ великий Кобзар з новим заповітом, з новою поезією, яка зміцнила підвалини української духовності.

У найважчі часи сміливо піднімали свій голос за волю і демократію, за Україну такі велети духу як Григорій Сковорода, Пантелеймон Куліш, Микола Костомаров, Маркіян Шашкевич, Іван Франко, Михайло Драгоманов, Леся Українка.

Серед видатних діячів новітньої історії, історії кривавих, але і героїчних змагань за вільну і незалежну Україну віддамо шану Михайлові Грушевському та його сподвижникам , котрі привели Україну до поетапного проголошення чотирьох Універсалів.

Ось яких велетів духу народила наша земля, ось які люди торували державницький шлях до незалежності України, до сьогоднішнього дня.

Незалежність нашої держави стала реальністю. Україна має свій герб, прапор, гімн і державну мову. Проте боротьба за національну культуру, за українську мову, а відтак і за державу – ще попереду.

Базовими рисами майбутнього мають стати висока професійність, творчість, комунікативна духовність, які формуватимуть у різних верств і груп населення виважені духовні та моральні орієнтири , життєві цінності, закладатимуть підвалини відповідної соціальної поведінки.

За час своєї незалежності Україна подолала шлях від формальної республіки у складі колишнього СРСР до відомої у світі держави, – 123 країни визнали нас, а майже з 90 країнами встановлено дипломатичні відносини.

Сьогодні кожному громадянинові нашої держави зрозуміло, що Україну чекає тернистий, важкий і довгий шлях входження у світовий простір.

Шлях України – це шлях побудови самостійної демократичної незалежної правової держави, а не держави тільки етнічної . У цьому – джерело нашої внутрішньої стабільності і міжнаціональної злагоди.

Розуміючи це, наші недруги постійно вели боротьбу проти всього, що стосувалося національного відродження.

Відродження національної свідомості – складний і багатоступеневий процес втілення в життя національної ідеї створення дійсно економічного заможного соціально здорового суспільства. Зберегти незалежність, збудувати міцну державу – наш святий обов’язок перед попередниками, які були корінням, джерелом української державності, які залишили нам у спадок любов до Батьківщини, вивірені часом і випробуваннями кращі риси народної душі, національного характеру.

В бібліотеках області до 10-річчя від дня прийняття Акту проголошення незалежності України пропонуємо провести: цикли бесід під назвою “Кроки незалежної України”, книжкові виставки “Незалежна Україна – наша спільна сім’я”, “Україна: вчора, сьогодні, завжди”, “Україно, ти моя молитва”, “Україно, я твоїм ім’ям радію і сумую іменем твоїм”, “Є така держава”. А також вечори поезії, української пісні.

До вашої уваги пропонуємо розділи книжкової виставки
"Україна: вчора, сьогодні, завжди"

ЛІТЕРАТУРА

Бадзью Ю. Національна ідея і національне питання. – К.: Смолоскип, 2000. – 52 с.

Гринів О. Національно-духовне відродження: Історія і сучас. пробл. – Л.: Місіонер, 1995. - 224 с.

День незалежності України //Знаменні дати: Календар-2001 /Авт.-упоряд.: Кононенко В.О. (кер.), Гриценко О.О., Дроб'язко М.Ф. та ін. - К.: Україна, 2001. - с. 161-163.

Духовні цінності українського народу. - Івано-Франківськ: “Плай”, 1999. - 294с.

Касьян В.І. Зовнішня політика України – важливий фактор розбудови сучасної української держави: Наук. посіб. /Рівнен. держ. техн. ун-т. – Рівне, 1999. - 171 с.

Крамаревський О. Політичні партії і організації України: Довідник. – К.: Альтерпрес, 1999. - 189 с.

Копиленко О.Л. Українська ідея М. Грушевського: Історія і сучасність. - К.: Либідь, 1991. - 182 с.

Коцур А.П. Українська державність: історія та сучасність. - Чернівці: Золоті литаври, 2000. - 352 с.

Мала енциклопедія етнодержавознавства /НАН України. Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. Редкол.: Ю.І. Римаренко (відп. ред) та ін. - К.: Довіра: Генеза, 1996. - 942 с.

Малий словник історії України /В. Смолій, С. Кульчицький, О. Майборода та ін. – К.: Либідь, 1997. - 464 с.

Медведчук В. Сучасна українська національна ідея державотворення.-К.: Україна, 1997. - 170 с.

Мироненко О.М., Римаренко Ю.І., Усенко І.Б., Чехович В.А. Українське державотворення: Слов.-довід. - К.: Либідь, 1997. - 560 с.

Нагорна Л.П. Політична культура українського народу: Іст. ретроспектива і сучас. реалії.- К., 1997. - 266 с.

Нариси з історії українського національного руху. - К.: Ін-т історії України НАН України, 1994. - 190 с.

Незалежність України: історичні витоки та перспективи: Матеріали наук.-практ. конф., 22 серп. 1996р. /НАН України. Ін-т історії України; Відп. Ред. В.А. Смолій. - К., 1997. - 228 с.

Полюга Л.М. Українська мова в процесі духовного відродження українського народу: (про збереження і тяглість нац. свідомості) // Україна: Культурна спадщина, національна свідомість, державність. – Вип. 1. – К.: Наук. думка, 1992. - с. 208-212.

Україна: Минуле і сучасність: Популяр. бібліогр. енцикл. /НПБ України: Авт. склад. Г.І. Гамалій – К.: 1999. – 192 с.

Українська державність у ХХ столітті: Історико-політ. аналіз /О. Дергачов (кер. Авт. Колективу). – К.: Політ. думка, 1996. – 448 с.

Українська ідея: іст. Нарис /В.Ф. Солдатенко, В.П. Крижанівський, Ю.А. Левенець та ін. - К.: Наук. думка, 1995. - 132 с.

Україна на перехідному етапі: Політика. Економіка. Культура /За ред. Т. Степанкової та ін. - К.: Видавн.центр “Академія”, 1997. - 280 с.

Фартушний А.А. Українська національна ідея як підстава державотворення: Монографія. - Л.: Вид-во Нац. у-ту “Львівська політехніка”, 2000. - 308 с.

Шевчук В.П., Тараненко М.Г. Історія української Державності: Курс лекцій: Навч. посіб. - К.: Либідь, 1999. - 480 с.

Декларація про державний суверенітет України: Прийнята Верхов. Радою УРСР, 16 лип. 1990 р. - К.: Політвидав України, 1990. - 8 с.

Про день проголошення незалежності України: Постанова Верхов. Ради УРСР, 16 лип. 1990 р. //Відом. Верхов. Ради. УРСР. - 1991. - № 31. - ст. 430.

Акт проголошення незалежності України: Прийнятий Верхов. Радою УРСР, 24 серп. 1991 р. //Голос України. - 1992. - 17 груд. - с. 2.

Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України, 28 черв. 1996 р. / М-во юстиції України, Укр. правн. фундація. - К.: Право, 1996. - 53 с.

Україна: поступ у ХХІ століття: Наук.-метод. зб. /І.Ф. Надольний та ін. - К.: Вид-во УАДУ, 2000. - 220 с.