<<< попередня ] [ про автора ] [ наступна >>>

Листи Євгена Маланюка до сина

28 березня 1967.

Дорогий,

був у мене трошки поганий день, а ще гірший настрій, тому хочу Тобі сказати: якщо в Тебе будуть ускладнення або деякий ризик, то подумай добре і не роби лише автоматично. І все ж, надіюсь, у мене ще є час (хоча і небагато), а що буде, те не втече.

Пишу Тобі лише тому, бо спало мені на думку і я хотів (нерозб.). Ти також собі уявив.

А зараз роблю все так, щоб 10.05 бути вже на континенті, який для мене завжди був в духовному і культурному відношенні прабатьківщиною.

У нас наближається весна, точніше початок весни. Мені необхідно тепло одягатися і т. д.

Цілую всю сім'ю і Тебе від усього серця. Та.
 

16 квітня 1967.

Дорогі,

вибач, що не писав цілий тиждень, а це тому, що був дуже зайнятий в Канаді. Дякую за більш-менш точні числа в травні. В Парижі я буду приблизно 20.05, а до цього - у пані Й.Бургардт, Wienerstrasse, 37 - Munster in M. (це тітка Вольфа (сина Ю.Клена. - Л.К.), звідти зроблю декілька екскурсій, а десь 20.05 буду в П. (15 rue de Bellefond, Paris 9a) або під ним. Гадаю, що разом поїдемо до Риму. Можеш писати на адресу пані Й.Бургардт…

У нас дивна весна - туман, дощ, досить тепло, але дуже сумно. Вчора я прилетів з Канади, але вперше в житті… повітря як розріджене молоко, і літак кружляв над №4 десь 30 хвилин, не міг приземлитись…

Післязавтра іменини мами (18.04) - помолись, а 21.04 річниця нашого весілля.

Цілую всю родину. Твій Та.

<<< попередня ] [ про автора ] [ наступна >>>