Прокошева Т.М.,
начальник відділу аналізу та прогнозування
діяльності бібліотек та інформаційних мереж Міністерства культури і мистецтв України

Шановні колеги!

Питання впровадження в практику роботи бібліотек інформаційних та телекомунікаційних технологій завжди стоїть в центрі уваги наших щорічних конференціях. Сьогодні ми будемо вести мову про електронні ресурси, створені бібліотеками, розглянемо напрацювання в цій сфері, визначимо тенденції подальшого розвитку та спробуємо зазирнути у майбутнє.

Під час підготовки до конференції Міністерство вивчало думку колективів обласних бібліотек стосовно питань, котрі необхідно висвітлювати. Більшість пропозицій було враховано і покладено в основу програми конференції.

Нами були проаналізовані бази даних, що створюються у бібліотеках України, інших країнах світу, зроблено їхнє порівняння, вивчено наповнення веб-сайтів, здійснено спробу зТясувати причини тих чи інших явищ та узагальнити матеріали.

Виникає питання: «Для чого бібліотеки почали створювати власні інформаційні продукти, придбавати обладнання, програми, налагоджувати системи зв'язку з іншими бібліотеками та організаціями?». Відповідь напрошується така: «Для того, щоб зробити свої фонди широкодоступними, наблизити їх до користувача, навчити його орієнтуватися в них, виокремити з величезного потоку інформації тільки саме необхідне, і на кінець, щоб надати своїм абонентам у користування всі світові інформаційні ресурси».

Сподіваємося що, наші головні регіональні бібліотеки вже усвідомили, що вони не можуть залишитися осторонь від всезростаючого потоку електронної інформації. Адже широкомасштабне виробництво інформації в електронній формі та величезна кількість джерел, що існують винятково в електронному вигляді, створюють середовище, в якому бібліотека повинна опановувати віртуальні ресурси і не тільки для споживання інформації, а й для того, щоб заявляти про себе, надаючи мережі інформацію про свої фонди та послуги.

Як відомо, одним із основних завдань бібліотеки є створення вторинної інформації. Електронні довідково-бібліографічні ресурси і комунікаційні технології значно збільшують надійність і ефективність довідкового апарату (бібліотечні каталоги, бібліографічні бази даних, енциклопедичні, довідкові видання в електронній формі) і дають можливість отримувати відомості із більшої кількості різних джерел, у тому числі і з бібліотек багатьох країн світу. Це дозволяє суттєво розширити кількість реально виконуваних бібліографічних запитів, прискорити і поліпшити ефективність їхнього виконання.

Одним із найважливіших бібліотечних ресурсів є електронні каталоги. Цей ресурс особливо цінний тоді, коли він знаходиться у всесвітній мережі, що дозволяє забезпечити цілодобовий доступ до відомостей про наявність у бібліотеці фондів.

Хочу акцентувати увагу на тому, що нам усім необхідно мати чітке уявлення про те, що існують локальні та Інтернет-каталоги, які ще називають онлайновими. Перші призначені для читачів, які прийшли в бібліотеку, де в залах каталогів або читальному можуть скористатися допомогою чергового консультанта. В Інтернет-каталогах консультанта немає, і ніхто не навчить користувача тонкощам роботи з цим ресурсом. Тобто, Інтернет-каталоги створюються для широкого кола користувачів, а це ставить перед користувацьким інтерфейсом жорсткі вимоги щодо його "прозорості". Наявність розгорнутого "Helpa", де пояснюються принципи роботи даного каталогу, є вкрай необхідним. Віртуальному користувачеві, для якого створюються Інтернет-каталоги, байдуже, у яке поле і якого формату бібліограф ввів ті чи інші відомості про видання, за яким протоколом працює цей каталог. Йому потрібно мати можливість легко сформулювати свій запит за певними правилами і отримати чітку, у зрозумілій, зручній формі, відповідь: які документи, що відповідають цьому запиту, має бібліотека.

Повнота видачі інформації, точність пошуку і рівень комфортності роботи є головними критеріями ресурсу, стандартними показниками якості будь-якої пошукової системи.

Сьогодні в Україні серед 18-ти бібліотечних сайтів електронні каталоги виставлені поки що на 8-ми — на сайтах Дніпропетровської, Донецької, Кіровоградської, Миколаївської, Кримської, Тернопільської, Чернігівської бібліотек та Публічної бібліотеки ім. Лесі Українки м. Києва.

Співставляючи сайти бібліотек можна стверджувати, що, по-перше, електронний каталог — це візитна картка бібліотечного сайту. Сам сайт створюється практично заради нього. Без цього ресурсу всі зусилля щодо розкриття можливостей бібліотеки практично зводяться нанівець. Це треба добре усвідомити усім, а особливо тим бібліотекам, сайти яких існують вже протягом декількох років без каталогу.

Усвідомивши важливість електронного каталогу, виділіть його в окремий розділ, а не ховайте у загальний перелік карткових каталогів. Необхідність останніх з часом відпаде, оскільки користувач Інтернету їх не бачить у віртуальному просторі. Не називайте електронні каталоги — "пошук" або просто "каталоги". Підкресліть слово "електронний каталог", тоді усім користувачам буде зрозуміло, що він у бібліотеці є.

Друге. ОбовСязковим елементом електронного каталогу повинна бути інформація про його наповнення: позначки про те, що це за документи — книги, статі з періодики, а можливо аудіовізуальні матеріали; період, за який надається інформація про наявність документа, його обсяги, дату створення. Необхідно також вказати періодичність оновлення інформації: раз на місяць, тиждень, чи може навіть щоденно. Важливо також надати відомості про програму, в якій працює каталог, та про того, хто веде даний ресурс. Така інформація є на сайтах Кіровоградської та Дніпропетровської обласних бібліотек.

В разі тимчасової, так би мовити недієздатності каталогу, необхідно сповіщати про це користувача, і краще вказувати, з яких причин він не працює та терміни відновлення його роботи.

Третє. Не треба забувати, що у розділі "електронний каталог" повинно бути принаймні два лінки: «довідка про базу» та «help» — допомога. Читачеві необхідно пояснити, як користуватися цим каталогом, і надати конкретні приклади пошукового запиту. Такий матеріал існує лише на деяких сайтах, зокрема на сайті Чернігівської ОУНБ.

Четверте. Найголовніше — пошук інформації у каталозі. Пошукові можливості залежать від програмного забезпечення. Типовим явищем, на нашу думку, стає те, що бібліотекарі не заповнюють полів, призначених для ключових слів. В результаті машина шукає інформацію тільки за назвою. Зміст книги не враховується. Тобто, користувачам видається недостовірна, не повна інформація, і при наявності у каталозі літератури, вони її не знаходять.

Досить часто користувач змушений переглядати великий масив інформації, знову і знову повертатися на місце, звідки починався пошук для чергового уточнення запиту, і лише через те, що бібліотекар не до кінця оволодів програмою. Інколи виникає ситуація, коли користувач не знає, чому видання не знайдене — чи через помилку, чи через необхідність скорочення запиту тощо.

Усі ці недоречності не надумані, а взяті із існуючих електронних каталогів, і проблема тут не у програмному забезпеченні, а у його використанні.

Зараз настав час вести мову про електронну культуру подачі інформаційних ресурсів у мережі — тут дрібниць не буває. Сьогодні потрібно уже замислюватись над якістю електронної інформації та належним чином представляти її у глобальній мережі.

Важливим показником якості електронних ресурсів є повнота інформації. Ця проблема повСязана з ретроспективою — питання, про яке раніше ми навіть не згадували на конференціях. Існує два підходи до реалізації цього питання.

Перший — переведення карткового каталогу в електронну форму з використанням різних технологій — від введення вручну до автоматичного сканування карток із застосуванням систем розпізнавання текстів. Але не існує ідеального карткового каталогу, який би відповідав завданням інформаційного пошуку у автоматизованому режимі, через те, що, по-перше, каталожна картка має недостатній обсяг інформації, по-друге, дуже часто каталоги не відповідають книжковому фонду. Перевагою сканування є висока швидкість введення інформації, але, на жаль, це позначається на якості оброблення та пошукових можливостях електронного каталогу.

У більшості випадків для вірного заповнення полів електронної бази даних необхідно тримати в руках джерело інформації. Другий підхід — каталогізація фонду "з полиці". При цьому каталогізатор працює безпосередньо з виданням і виконує його опис так само, як і у відділі обробки. Такий метод носить системний характер, оскільки каталогізуються не усі без винятку книги, а відібрані за певним критерієм, наприклад, за тематикою чи за роком видання.

При кооперації з іншими бібліотеками, при умові узгодженої роботи усіх учасників цього процесу, скорочуються витрати часу на каталогізацію. Каталогізація "з полиці" дозволяє створити більш якісний електронний каталог ретроспективи, і, крім того, є можливість доопрацювання записів каталогу, зроблених на початкових етапах автоматизації, до необхідного сучасного рівня.

як правило, великий попит у користувачів, особливо наукових бібліотек, має електронний каталог статей періодичних видань. Його створення — процес дуже трудомісткий. Щоб завжди мати актуальну інформацію з періодичних видань, необхідно здійснювати їхнє сучасне оброблення і в дуже стислі терміни. Для забезпечення оперативності надходження цієї інформації більшістю бібліотек приймається рішення про включення у процес розпису періодичних видань працівників декількох структурних підрозділів. В ідеальному випадку — відбувається також координація роботи з іншими бібліотеками регіону.

Таким чином, є декілька джерел інформації: видання, що розписуються в інших бібліотеках області, міста за принципом розподілення розпису; видання, що обробляються у структурних підрозділах самої бібліотеки.

Ця робота стає ефективною при умові створення чітко продуманої технологічної схеми і обґрунтованого графіку, що вимагає підготовки ряду технологічних документів (інструкцій, правил заповнення полів, обовСязкових для всіх виконавців).

В Україні ці питання вже стали вирішуватися на міжрегіональному рівні, але поки що між Кіровоградською, Чернівецькою, Вінницькою обласними бібліотеками. Сподіваємося коло учасників цього процесу з часом розшириться.

Може виникнути питання: «який же економічний ефект від цієї координації, і чи є він взагалі?». Безумовно є. Одна бібліотека розписує 20 назв періодичних видань, а отримує записів — 40. Тобто, економія трудовитрат є суттєва, але мова зараз піде не про це.

Ряд обласних бібліотек мають досить солідні бази даних періодичних видань. Обсяги у деяких з них складають до 300 тис. записів. Це вже є суттєвим ресурсом, оскільки те чи іншого питання висвітлюється у ретроспективі.

Зауважу, що більшість бібліотек світу при формуванні таких баз даних складають анотації. Анотація — це інтелектуальна праця бібліотеки. Аналогічні бази даних за кордоном є платними.

Але справа не стільки у тому, щоб заробити гроші, скільки у нашому користувачеві. Це йому в першу чергу необхідна інформація про зміст документа, щоб зорієнтуватися щодо необхідності і доцільності замовлення першоджерела. Дуже добре, що в Україні на рівні обласних бібліотек вже зрозуміли необхідність такої роботи. Такі напрацювання є і в Кіровоградській обласній бібліотеці, про що, сподіваюсь, ви дізнаєтеся під час знайомства з її роботою.

Ще декілька слів про періодичні видання. На сайтах обласних бібліотек можна знайти переліки видань, на котрі здійснюється передплата, на деяких є посилання на електронні версії видань, що є в регіонах. Це — цілком корисна інформація для бібліотечного сайта. Але, давайте подумаємо над тим, як можна поліпшити рівень сервісу віддаленого користувача. На наш погляд, створення системи посилань від каталогів періодичних видань на зміст журналів, що розміщені на сайтах видавництв, які їх випускають, значно розширить можливості бібліотек у задоволення запитів користувачів. Тобто, вони, не заходячи в бібліотеку, отримують інформацію не тільки про надходження того чи іншого журналу, але й про його зміст.

Таким чином, роль каталогів періодичних видань, як важливого елемента довідкового апарату суттєво зростає.

Зауважу, що про такий підхід уже йшла мова на попередніх конференціях. Можливо через те, що тоді обласні бібліотеки ще не були готові до таких нововведень, можливо через те, що не зовсім зрозуміло було висвітлено матеріал, але, до цього часу ми не зустрічали такого підходу у практичній роботі обласних бібліотек. Сподіваємося, що після цієї конференції буде зроблено спробу запровадити ці новації.

Ми розглянули питання, що стосуються електронних каталогів, але бібліотеки України готують і виставляють у мережі і інші бази даних, зокрема краєзнавчого спрямування. Такі бази даних є на сайтах Вінницької, Дніпропетровської, Донецької, Кіровоградської, Миколаївської, Сумської, Рівненської, Хмельницької бібліотек. Різноплановий підхід до побудови і наповнення цих баз даних, дозволяє виявити елементи, що притаманні саме даній бібліотеці, наприклад: багатоплановий, легкий пошук — на Кіровоградському, Сумському сайтах; добре структурована інформація — на Рівненському; так звані фактографічні бази даних (Календарі знаменних і памСятних дат) на сайтах Волинської, Донецької, Тернопільської бібліотек. До повнотекстових, на наш погляд, можна віднести зібрання видань Вінницької, Волинської обласних бібліотек і, безумовно, "віртуальний читальний зал" Кіровоградської бібліотеки. При цьому хочеться звернути вашу увагу на чітку назву цієї унікальної бази даних, обсяг якої становить понад 2 тис. сторінок рідкісних і цінних видань в електронному форматі. У бібліотеках України існують і інші бібліографічні бази даних.

Хоча інколи виникає питання, чи можна їх так назвати і чи потрібно взагалі було їх створювати.

У зв'язку з цим хочу навести приклад типової абстрактної бібліографічної бази даних, котра, з нашої точки зору, може бути взірцем.

Бібліографічна база даних містить опис, як опублікованих так і не опублікованих документів. Зокрема, крім книг, статей є доповіді, тези, авторські свідоцтва та патенти, звіти, дисертації та багато інших видів документів, для яких звичайно дається повний бібліографічний опис, набір ключових слів і рубрикаційні шифри, що розкривають тематику і зміст документу, а також обовСязково реферати або анотації. Шифри, ключові слова і дескриптори підтримують жорстку структуру опису за відповідними полями, що забезпечує оперативний пошук.

А тепер слід подумати, що є у вас. якщо проблемою стає те, що у ваших базах даних окремо подається опис книг і статей слід звернутися до Дніпропетровської обласної бібліотеки. Тут електронний каталог побудовано так, що не виходячи з бази даних книжкових документів, можна ознайомитися з наявністю статей з цієї ж теми.

В цілому дане завдання складне і ми маємо замислитися над його вирішенням.

Спробуємо дати відповідь на те, коли і у якому випадку необхідні бази даних. Можливо якщо:

• бібліотека знаходиться відділено від ресурсоутримувача, який має вихід в Інтернет;
• у бібліотеці не вистачає фінансів на придбання чи замовлення ресурсів, інформацією про які вона володіє;
• точно відомо, що необхідні ресурси на ринку відсутні і адекватної заміни їм немає;
• у бібліотеці є спеціалісти, здатні створити ресурси, на які у регіоні є попит, але немає фірм для їхнього виготовлення.

Навіщо, наприклад, одній із обласних бібліотек створювати бази даних "Офіційні документи України", якщо існує "Ліга-Закон", діє сайт Верховної Ради України і практично усі обласні бібліотеки мають доступ до Інтернету?

Тобто, перед тим, як створювати інформаційні ресурси необхідно здійснити вивчення ринку і подумати, що можна зробити власними силами, а що ні. Адже часто бібліотеки беруться за розробку власних баз даних, незважаючи на те, що такі вже підготовлені професіоналами.

Декілька слів про бібліотечні сайти взагалі, оскільки вони є також електронним продуктом, створеним бібліотекою. На сьогодні 18 бібліотек, тобто 70 відсотків, створили власні сайти. Тепер вже легше перерахувати ті бібліотеки, які до цього часу їх не мають.

Приємно відзначити те, що відбувається розвиток цього ресурсу. Бібліотеки удосконалюють його версії, змінюють дизайн, розміщують нову інформацію і вивчають думку користувачів щодо нього. Але, головне, на наш погляд, те, що у цьому році відбулися суттєві зміни в усвідомленні бібліотеками необхідності організації роботи з обслуговування віртуальних користувачів. якщо раніше сайт розглядався лише як засіб надання інформації про бібліотеку, її фонди, послуги, то тепер постало дуже важливе завдання — видати інформацію і задовольнити запит. Поки що це — надання довідок про наявність фонду, списку необхідних документів, відповідей на прості запитання користувачів.

Але це є дуже важливим, оскільки розвиток Інтернету відкрив для бібліотек можливість вийти на новий рівень обслуговування користувачів — віртуальний, тобто, на новий етап освоєння всесвітньої мережі бібліотеками, який надалі буде розвиватися дуже швидко.

Піонерами у цьому питанні є Вінницька і Рівненська обласні бібліотеки. Іншим бібліотекам доречно скористатися їхнім досвідом і зробити на своїх сайтах розділ "Віртуальна довідка". Це не вимагатиме багато зусиль автоматизаторів, але додасть роботи бібліографам, які відразу ж відчують потреби віртуальних користувачів. Їх також необхідно обслуговувати, і можливо ще краще, ніж реальних.

Настав час відповісти на питання користувача, чи може він замовити літературу через Інтернет; у якому приміщенні, залі, відділі знаходиться книга з тим, щоб не витрачати час на її пошук; скільки потрібно чекати виконання замовлення; і, якщо документ на час запиту виданий, то через який термін він повернеться до бібліотеки.

В цілому, необхідно забезпечити більш широке використання електронної пошти бібліотеки, посилити увагу до віртуального сервісу, адже підбір новин, різноманітні листи розсилок, організація інтерактивного спілкування, Інтернет-конференції, — усе це дозволяє бібліотекам підвищити свій суспільний статус, розширити свої функції за рахунок забезпечення доступу до інформації, а також організації віртуального спілкування читачів у світовому інформаційному просторі.

Незважаючи на те, що ми досить часто обговорюємо питання створення бібліотечних сайтів, до усього вищесказаного потрібно додати: процес їх удосконалення нескінченний.

Інколи, дивишся на сайти і дивуєшся: «що це таке ЕДД???», навіть бібліотекар не завжди здогадається, що це електронна доставка документів, а вже такі назви як "електронна бібліотека" (коли насправді її там немає) — може повністю відвернути користувача від сайта, тому, що у цьому розділі як правило зібрана бібліотека посилань, або близько 10 статей бібліотекарів у електронному вигляді.

Тема електронних бібліотек сьогодні є однією із самих популярних у світі. Але до цього часу ще не дуже зрозуміло, що це таке, сам термін викликає суперечки. При цьому точно відомо — що їхнє створення потрібно..

Існують окремі сайти з назвою "електронна" або "віртуальна" бібліотека. Проте, ці назви зСявляються від нерозуміння суті поняття. Частіше за все ніяка це не бібліотека, а сайт, на якому розміщені посилання на колекції документів у машинозчитуваній формі, котрі переміщуються у мережевому інформаційному просторі.

В останні роки у більшості розвинутих країн світу існують десятки проектів, направлених на створення електронних бібліотек, і сам термін "електронна бібліотека" не сходить із сторінок професійних видань і все частіше звучить на наукових семінарах, конференціях, у засобах масової інформації.

Хоча це поняття до цього часу немає чіткого визначення, під терміном "електронна бібліотека", з одного боку, розуміють бібліотеку, яка зберігає свої фонди не на традиційних, а на різних машинних носіях інформації і має можливість обміну даними на основі використання різних сервісів Інтернету. З іншого боку, багато спеціалістів стверджують, що електронна бібліотека є функцією сучасної бібліотеки, її елементом, підрозділом. Тобто, вважається можливим створювати електронну бібліотеку в середині звичайної бібліотеки, яка здійснює традиційне обслуговування користувачів і зберігає фонди на традиційних носіях інформації. У цьому випадку під "електронною бібліотекою" розуміється комплекс взаємоповСязаних різноманітних носіїв інформації і засобів, що забезпечують доступ користувачів до них.

Вважається, що електронна бібліотека повинна "вирости" із традиційної у процесі автоматизації бібліотечних процесів, появи і нарощування електронного потенціалу і масивів електронних документів. Електронні бібліотеки — це складні інформаційні системи, які є сховищем знань. Основним їхнім досягненням є гнучкість організації інформації, що надається в електронній формі, доступ до якої здійснюється засобами компСютерних комунікацій. як правило електронна бібліотека має таку структуру: електронний каталог, інтерфейс доступу, сервісні додатки і репозитарій.

Електронна бібліотека надає інформацію в єдиному вигляді незалежно від місця її находження. Репозитарій являє собою централізовану базу даних, у якій обСєкти можуть зберігатися і у зовнішніх файлах, але вони завжди будуть доступні через репозитарій.

На думку зарубіжних спеціалістів бібліотеки XXI століття — це електронні бібліотеки, які являють собою електронну мережу, що зСєднує бібліотеку з зовнішнім світом через електронні технології. Деякі вітчизняні спеціалісти під електронною бібліотекою розуміють сховище електронних документів, оснащене механізмами для ефективного доступу і роботи з ними. В перспективі, мабуть у недалекому майбутньому, фонди, каталоги, повнотекстові ресурси усіх бібліотек будуть розглядатися як складові частини єдиної електронної бібліотеки.

Тобто, електронні бібліотеки відрізняються від традиційних не тільки і не стільки тим, що використовують електронний формат видань, а в першу чергу тим, що забезпечують доступ до віддаленого, розподіленого та різноманітного ресурсу за допомогою телекомунікаційних технологій.

Існують і інші поняття, зокрема такі, як "віртуальна бібліотека". "Віртуальною" можна назвати бібліотеку, документи якої зберігаються в машинозчитуваній формі і котрі отримує користувач, який звертається до пошукових машин глобальної мережі, не обовТязково являючись її читачем.

Інші спеціалісти вважають, що віртуальна бібліотека це розподілена у просторі телекомунікації мережа загального користування, орієнтована на обмін даними між бібліотеками. Середовище віртуальної бібліотеки складається із ряду бібліотек територіально віддалених одна від другої, які виконують функції інтегрованого спілкування та отримання інформації про бібліотечні ресурси.

Шановні колеги!

Вже в недалекому майбутньому на таких конференціях ми будемо більш конкретно розглядати ці питання. Тоді обовСязково виникнуть проблеми повТязані з метаінформацією.

Під метаінформацією розуміються електронні класифікації, тезауруси, моделі надання бібліографічних даних для каталогізації різних обСєктів "електронних бібліотек", використання протоколів взаємодії і мовних запитів.

Приємно, що ми в Україні вже зараз, до речі одними з перших серед країн СНД, підійшли до впровадження метаданих у практику роботи бібліотек. Допоміг нам у цьому портальний проект. Знайшлись у нас спеціалісти, які розробили методичні матеріали з цього питання, зокрема, працівники Кіровоградської обласної бібліотеки, де ми зараз перебуваємо. Це — великий крок вперед у розвитку бібліотек України і не тільки в питанні створення регіональних порталів, а й в усвідомленні необхідності організації електронних бібліотек. Адже система метаданих є центральним логічним компонентом будь-якої електронної бібліотеки.

Подібно тому, як бібліотечний каталог організує у єдину систему одиниці зберігання бібліотечних фондів, навколо якої будуються технології, система метаданих організує сукупність електронних інформаційних ресурсів.

Існує ще одне дуже важливе питання, яке нам необхідно розглянути. Це — кооперація роботи бібліотек. Сьогодні весь світ прагне до співробітництва. Бібліотеки обСєднуються за регіональними, відомчими та іншими ознаками в консорціуми саме для роботи з електронними ресурсами. Не далеко той час, коли постане необхідність обСєднання бібліотечних, архівних та музейних закладів з метою створення зведених каталогів і повнотекстових баз даних регіону. В Україні поки що цей процес іде вкрай повільно, але рано чи пізно великі бібліотеки регіонів усвідомлять необхідність координації і кооперації своєї діяльності. Для цього безумовно необхідно буде вирішити ряд проблем: забезпечення інформаційного і лінгвістичного сполучення електронних каталогів і баз даних; наявність засобів, що забезпечують доступ до них через веб-сервер.

Корпоративні підходи до створення електронних ресурсів вимагають відповідної реорганізації управління фондами на основі взаємодії з іншими бібліотеками.

Під реорганізацією управління необхідно розуміти перехід від Уізольованої незалежної моделі" до "відкритої", що передбачає тісну взаємодію з партнерами для спільного обслуговування користувачів у режимі розподілення фондів бібліотек.

Цей процес потребує перегляду організації внутрішньої роботи в бібліотеці. Прикладом такої реорганізації можуть стати:

1. Перегляд політики комплектування — рідко запитувані видання, зокрема журнали, можна отримати з інших бібліотек у тимчасове користування, або у вигляді копій.

2. Реорганізація відділів оброблення документів, оскільки відбуватиметься масове копіювання бібліографічних записів із зовнішніх джерел. При цьому, як правило, бібліотеки підписують угоди між учасниками консорціумів.

Які ж основні аргументи на користь участі бібліотек у консорціумі. Це — скорочення термінів і підвищення ефективності впровадження технологічних інновацій? Ні, не тільки. Динаміка підвищення цін на книжкову продукцію також стане причиною скорочення комплектування виданнями, через що бібліотекарі намагатимуться надати читачеві можливість знайти книгу у іншій бібліотеці, якщо її немає за місцем звернення.

Завершуючи свою доповідь, хочу акцентувати увагу на тому, що якщо ще декілька років тому ми обговорювали питання доступу в Інтернет, його використання, то сьогодні мова вже йде про електронні ресурси, створені самими бібліотеками.

Інколи дивуєшся: «Ну де, в якій країні, при такому обмеженому фінансуванні, бібліотекарі так активно просуваються в питаннях опановування інформаційних і телекомунікаційних технологій?».

Відповідь одна: «Ви, як керівники найпотужніших бібліотек регіонів впевнено і послідовно, незважаючи на усі труднощі, робите значний внесок у справу просування України до інформаційного суспільства».

Міністерство, в свою чергу, намагається допомогти бібліотекам у вирішенні їхніх проблем.

Так, нещодавно Уряд України затвердив програму розвитку культури на період до 2007 року (6 серпня 2003 року, № 1235), відповідний розділ котрої "Модернізація закладів культури", стосується бібліотек. У ньому йдеться про: підключення публічних бібліотек до мережі Інтернет, створення на базі бібліотек центрів, що надають доступ населенню до інформації, розробку бібліотечних стандартів, повСязаних із застосуванням компСютерних технологій, корпоративну каталогізацію бібліотек тощо.

Сподіваюсь, що ця програма буде фінансуватися як з державного так і з місцевого бюджетів. У всякому випадку у вас є підстава, щоб вирішувати ці проблеми і доводити владним структурам необхідність забезпечення бібліотек відповідним обладнанням, технікою, каналами зв'язку.

Наприкінці, я хочу побажати вам плідної роботи на конференції, творчих дискусій, опанування новими знаннями і застосування їх в практику роботи Ваших бібліотек.

А оскільки нещодавно ми відзначали Всеукраїнський день бібліотек до цього додати — Віри у власні сили, Надії на творчу перспективу, Любові Ваших користувачів (і реальних і віртуальних), мудрості в реалізації усіх ваших планів.