![]() ![]() |
![]() |
![]() |
||
|
||||
|
![]() |
ОЛЕГ ТА ВІКТОРІЯ БЄЛАКОВСЬКІ: ЗНАМЕНИТИЙ ЛІКАР І ТАЛАНОВИТА ХУДОЖНИЦЯ |
||
![]() |
![]() |
ОЛЕГ ТА ВІКТОРІЯ БЄЛАКОВСЬКІ: ЗНАМЕНИТИЙ ЛІКАР І ТАЛАНОВИТА ХУДОЖНИЦЯ
Мені так і не вдалося поки що з’ясувати, ким доводяться один одному знаменитий спортивний лікар Олег (Самуїл) Маркович Бєлаковський (народився 6 вересня 1921 року) і талановита художниця Вікторія Марківна Бєлаковська (1901-1965). Однофамільці вони чи родичі? Перший народився в Єлисаветграді, але дитинство провів в Олександрії; друга з’явилася на світ в Олександрії. В обох батько - лікар за фахом Марк Бєлаковський. Найвірогідніше, що Олег та Вікторія Белаковські - брат і сестра, дивує лише різниця у віці – 20 років (!). Та й у біографічних матеріалах про обох чомусь відсутні будь-які згадки про існування один одного. Можливо, розібратися у цій сімейній загадці допоможуть читачі? Та хоч як там було, обоє земляків - особистості напрочуд яскраві і давно заслуговують на те, щоб ними пишались на батьківщині. Народився Самуїл (надалі будемо називати його, як він сам побажав Олегом) Бєлаковський у родині земського лікаря. Про самовіданне служіння народу земських лікарів краще, ніж Вікентій Вересаєв (справжнє прізвище Смідович) в „Записках врача”, а згодом Михайло Булгаков в „Записках юного врача”, ніхто не розповів. Книга молодого лікаря-письменника Вересаєва побачила світ у 1901 році. Вона мала сенсаційний успіх, витримала 14 видань і була була перекладена на всі європейські та японську мови. Аніскільки не застаріла і через 110 років ось така думка письменника і лікаря: «Медицина есть наука о лечении людей. Так оно выходило по книгам... Но в жизни оказывалось, что медицина есть наука о лечении одних лишь богатых и свободных людей. По отношению ко всем остальным она являлась лишь теоретической наукой о том, как можно было бы вылечить их, если бы они были богаты и свободны; а то, что за отсутствием последнего приходилось им предлагать на деле, было не чем иным, как самым бесстыдным поруганием медицины». Безумовно, „Записки врача” були настільною книгою в родині Бєлаковських. Тим більше, що в Олександрії з 1906 по 1908 рік санітарним лікарем служив двоюрідний брат Вересаєва Антон Людвігович Смідович (1872-1916). За ці роки він уклав грунтовні огляди „Земская медицина и заболеваемость населения Александрийского уезда Херсонской губернии” (1906, 1907, 1908), які видавались у вигляді брошур в олександрійській друкарні Ф.Х.Райхельсона. З 1908 по 1916 рік Антон Людвігович працював завідувачем санітарного бюро Катеринославського губернського земства. Редагував журнал «Врачебно-санитарная хроника Екатеринославского губернского земства». Написав низку праць з питань санітарії. Очолював боротьбу з епідемією холери на Катеринославщині, від якої, заразившись, і помер. Видатний український вчений-гігієніст О.Н.Марзєєв відзначає: «Это был талантливый санитарный врач, отличный организатор, видный общественный деятель, человек высокой культуры. Все мы, санитарные врачи, без колебаний признавали его авторитет. Работать под его руководством было легко и интересно». Таким лікарем був і батько Олега Бєлаковского Марк Самуїлович (1870-1938), про якого він згадує: „...В моей памяти он остался добрым, умным и необыкновенно бескорыстным человеком. Вспоминаю, как к нам приезжали крестьяне из отдаленных сел: «Доктор Белаковский дома?», и папа, ни слова не говоря, невзирая на время суток и погоду, брал свой чемоданчик и ехал. Потому что кому-то требовалась его помощь. При этом, не дай Бог предложить ему какое-то вознаграждение! В этой связи однажды случилась история, которую я помню в деталях до сих пор. Однажды к нам приехали бывшие пациенты отца, которые, пользуясь его отсутствием, уговорили маму принять в знак благодарности небольшой мешочек со свеклой и луком. Бедная мама не удержалась от соблазна, ведь время было очень голодное. Приготовила на ужин из этих овощей суп и винегрет. Когда отец узнал, откуда такое богатство, устроил маме форменный разнос, но вкус того необыкновенно вкусного винегрета я ощущаю на губах даже сейчас…”
Звісно з вибором професії в Олега Бєлаковського проблем не було жодних – ще в дитинстві під впливом батька він вирішив стати лікарем. У 1939 році юнак вступив у Військово-медичну академію ім. С.М.Кірова. Навчання перервала війна, Бєлаковський добровольцем іде на фронт: був санінструктором, виносив поранених з поля бою, нагороджений медаллю „За отвагу”, сам двічі отримав поранення. У 1951 році за клопотанням Всеволода Боброва Бєлаковський був призначений лікарем футбольної та хокейної команд ВПС, створених Василем Сталіним. З 1954 року він - лікар легендарної футбольної команди ЦДКА. З 1955 до 1987 рік наш земляк брав безпосередню участь у підготовці (медичне обслуговування) провідних радянських спортсменів до відповідальних міжнародних змагань. Був, зокрема, лікарем збірних команд СРСР з футболу – чемпіонів Олімпійських ігор у Мельбурні (1956) та хокею – чемпіонів зимових Олімпійських ігор 1972 (Саппоро) та 1976 (Інсбрук). Обслуговував футбольні та хокейні збірні СРСР на багатьох чемпіонатах світу і Європи, перші зустрічі з канадськими професіоналами у 1972 та 1974 році. Олег Маркович після важких травм буквально ставив на ноги багатьох прославлених спортсменів: Владислава Третьяка, Валерія Харламова, В’ячеслава Фетисова та ін. Бєлаковський розробив низку методик визначення функціонального стану спортсменів, відновлення хворих і травмованих. Створив „школу Бєлаковського” у спортивній медицині, його учні керують медичною службою Держкомспорту Росії, надають медичну допомогу збірним командам Росії з різних видів спорту. З 1987 року - полковник у відставці. Заслужений лікар Російської Федерації. У 2005 році Олег Маркович удостоєний Міжнародної премії „Професія - життя” у номінації „Великий цілитель”. Нагороджений сімома орденами та 30 медалями. У 2006 році його бронзовий бюст з’явився на Алеї Слави ЦСКА. Бєлаковський - автор книг мемуарів „Эти настоящие парни” (1981), „Как возрождалась футбольная команда ЦДСА” (1991) та ін. Лауреат Міжнародної премії „професія – життя” (2009).
Приємно, що олександрійці шанують свого видатного земляка. 30 травня 2010 року під час святкування Дня міста в Олександрії на будівлі колишньої гімназії, в якій навчався Леонід Чернов, встановлено меморіальну дошку. Непростим виявився творчий шлях і Вікторії Бєлаковської. Її у 1949 році навіть виключали зі Спілки художників СРСР „за буржуазные тенденции в искусстве”. Нині картини Бєлаковської знаходяться у зібраннях Державного Російського Музею, Державного музею історії Санкт-Петербургу, Новосибірській та Омській картинних галереях, Музеї Анни Ахматової та приватних колекціях Росії, України, Італії, Франції, Великої Британії. Володимир Босько |
||
|
ОЛЕГ ТА ВІКТОРІЯ БЄЛАКОВСЬКІ: ЗНАМЕНИТИЙ ЛІКАР І ТАЛАНОВИТА ХУДОЖНИЦЯ | |||
![]() |
![]() |
© ОУНБ Кiровоград 2010 Webmaster: webmaster@library.kr.ua |