ББК 84(4УКР) 6-5
УДК 82-1
Л 67
Ліщенюк Г.
Л 67
Рік місячного метелика. – Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2016.
– 72 ст.
ISBN 978-966-130-091-9
ББК 84(4УКР) 6-5
УДК 82-1
ISBN 978-966-130-091-9
© Ліщенюк Г.В., 2016
© Центр.-Укр. Вид-во, 2016
Ваші
філософські
мініатюри
прочитав
уважно
і
вони
мені
сподобалися. У них є все: глибока
думка, образність, краса слова, якась
невимовна душевна печаль...
Продовжуйте писати неодмінно.
Обнімаю.
Петро Сорока.
3
* * *
В руці тримаю нитку Аріадни.
Хода моя невпевнена і важка.
Вічність відраховує кроки.
* * *
Павук і комаха.
Мисливець і жертва.
Вічна проза буття.
* * *
Повіяв північний вітер.
Хмари тінь упала на руку.
Метелик шукає тепла.
* * *
Десь далеко вдарив грім.
Марно шукати прихистку
Подорожньому серед степу.
* * *
На блакитній скатертині неба
Жовтий лимон сонця.
Скоро полудень.
4
* * *
День догоряє.
Вітрильник чекає припливу.
Повний місяць вселяє надію.
* * *
Вітер чи птах запізнілий
Б'ється у вікна.
Завтра останній день осені.
* * *
Шматок чорного хліба
На кружці молока –
Смачний натюрморт дитинства.
* * *
Крила метелик обпік
Об жовте листя клена.
Скоро дощі принесуть вологу.
* * *
Золотава імла.
Перепілка боса біжить стернею.
Пора жнив.
5
* * *
Листок вербовий упав на воду.
Вітер втих.
Час повного місяця.
* * *
Над зораним полем
У сірім небі птах.
Пізня пора прощань.
* * *
Вітрило випране дощами.
Дме південний бриз.
Дорога обіцяє пригоди.
* * *
Тінь у вікні промайнула безшумно.
Нічний хижак жертву пантрує.
Кажан чи сова може?
* * *
Журавлині ключі
Відлітають на південь.
Сумні спогади будять їхні крики.
6
* * *
Білі вірші зими
Наснилися нині.
Рими шукати там марно.
* * *
Клени вітрами порізані,
Криваві крони
Бинтують туманами вранці.
* * *
Краплі на шибці.
Роса чи сльози?
Живу на дні болю.
* * *
Оси кружляють над плодом достиглим.
Літо згоріло.
Вітер фарбує листя.
* * *
Вільха старезна,
Мов птаха зелена стоїть край обриву.
Безсила, злетіти не може.
7
* * *
Сонце вибалки засіває промінням.
Весною кульбаба
Цвістиме рясно.
* * *
День вечора доганяє,
Щоб разом упасти
В обійми ночі.
* * *
Стежки забуті сняться часто, Марно шукаю там
Знайомі сліди.
* * *
Хода моя неквапна.
Гарячий пісок обпікає стопи.
До горизонту подати рукою.
* * *
Вдивляюся в холодне скло дзеркала.
Тіні минулого
Живуть у ньому.
8
* * *
Зірка впала у воду.
Подих вітру чи зітхання ангела.
Що це?
* * *
Ліс рясно скидає листя.
Але стежок під ним уже не знайти.
Самотність поселилась довкола.
* * *
За горизонтом губиться дорога.
Сонце в зеніті.
Скоро зустрінемось, друже.
* * *
Самотній рибалка.
Вдалині вітрильник.
Альбатрос доганяє хвилю.
* * *
Зламана гілка верби звисає безсило.
Дикі гуси кричать у небі.
Далеч марить снігами.
9
* * *
Зорі серпневі
Зриваються з неба,
Навесні зацвітуть горицвітом.
* * *
Троянди зів'яли.
Суховії спікають обличчя.
Шлях додому важкий і тернистий.
* * *
Дикий крижень розбудив сонну воду.
Вітер притих в очереті.
На сході рожевіє небо.
* * *
Морок ночі густий.
День у сутінках сірих.
Час зимового сонцестояння.
* * *
Блискавка розрізала хмару.
Грім закотився за обрій.
Слухаю пісню дощу.
10
* * *
Асфальт розпашілий під шинами.
Що там за поворотом?
На милі перемножений час.
* * *
Мертвого краба розкльовує чайка.
Життя і смерть поруч.
Невід'ємна мить вічності.
* * *
Кришталеві бурульки на сонці.
Сім барв веселки -
Зими заримована проза.
* * *
Сліди на піщаному березі.
Людини чи звіра?
Вода не зоставить нічого.
* * *
На ліхтаря білу кульбабу
Ніч накинула сітку дощу.
Тіні змивають потічки.
11
* * *
Риба скинулась раптом.
Кола пішли по воді.
Місяця мідну монету у себе вписали.
* * *
Свист вітру,
Шум листя, крик птаха.
Тільки тиша самотня завжди.
* * *
Білі дерева в саду.
Іній чи цвіт?
Здається, вчора було ще літо.
* * *
Сіра гладінь ріки.
Чапля на мілині завмерла.
Ось і грому далекий гуркіт.
* * *
Рудий листок очерету -
Згорілого літа крило.
Прощально на сизому вітрі тріпоче.
12
* * *
Вдалині скелястий берег.
Що там?
Вічна жага плавби.
* * *
Цілу ніч падають каштани.
Лунко відраховують осені кроки.
Завтра до зими буде ближче.
* * *
Метелик на вересневому вітрі
Барвистий спогад
Про літо навіяв.
* * *
Місяць на воду впав.
Затіяли жаби концерт.
Стара черепаха заснути не може.
* * *
Друзі з минулого приходять у сни.
Пам'ять панує над часом.
Жаль, що не вічно.
13
* * *
Джміль над зів'ялою квіткою.
Що він знайде там сьогодні?
Спогад і більше нічого.
* * *
Сніжинка на щоці -
Поцілунок холодного неба
Стане водою раптом.
* * *
Ніч як безодня.
Абсент розбавляю дощем.
Живу один серед марев.
* * *
Безлисті дерева сум колисають.
Ранок спить у калюжі.
Сонця чекати марно.
* * *
Над чорною ріллею
Свічку берези
Вітри загасити не можуть.
14
* * *
Боса доріжка
Біжить у минуле.
Там десь моє дитинство блукає.
* * *
Сонце за скелі сховалось.
Що там на жовтім піску?
Ламані лінії тіней.
* * *
Сич на осиці сумує.
Місяць сховався за хмари.
Ранок дощі обіцяє.
* * *
В лісу осіннього храмі
Вітражами із листя
Душу зігрію сьогодні.
* * *
Злива вщухла.
Кольоровий місток райдуги
По дорозі додому.
15
* * *
Літній вечір.
Рожеві хмари,
Наче дитинства забутого мрії.
* * *
Зашпори заходять у пальці.
Морози для зими вночі
На вікнах вірші пишуть.
* * *
Снігова пустеля степів.
Семибарвна таємниця
Білого кольору.
* * *
Рибалка в човні.
Блискавка на воді віддзеркалилась
І блешнею впала на дно.
* * *
День дощами сумує.
Вип'ю вина.
Спогадом серце зігрію.
16
* * *
Небо прозоре як скло.
Вдалині міраж.
Спрага висушує горло.
* * *
Пом'ять по крихті
Минуле ночами збирає.
Гіркі ілюзії щастя.
* * *
Скінчилась злива серпнева.
По мосту веселки
Пребіжу в осінь.
* * *
Профіль хмари
На фоні неба -
Вітер казкового звіра малює.
* * *
Гасне день,
Ховаючи в тінях стежину.
Шукати її подорожньому зараз даремно.
17
* * *
На березі замок з піску.
Шум хвилі.
Дитинства далекого спогад.
* * *
Криниця над вибалком,
Майже не має води.
Зорі на дні марять небом.
* * *
Листя пливе за водою.
Шукати прихистку йому
Тут марно.
* * *
Метелика чи ангела тінь
Раптом упала на землю?
Нині Великдень.
* * *
Над хризантемою
В'ється бджола запізніла.
Квітки холодна краса її вабить і тільки.
18
* * *
Білогриві хуртовини за море втекли.
Квітень зеленим лошам
Степами біжить.
* * *
На мокрій ріллі
Ворон сумує.
Меланхолія пізньої осені.
* * *
В очереті рудому
Сліди загубились.
Нині сільця порожні знову.
* * *
Сонячний зайчик
Вранці у воду впав.
На дні спочине до ночі.
* * *
Візерунки дивні
На шибках замерзлих.
Мертва краса заворожує часто.
19
* * *
Густий запах фарб.
Охра і ультрамарин.
За вікнами тліє вечір.
* * *
Місяця жовтий сік
В жмені серпневих ночей
Зорями капає.
* * *
Піт випікає очі.
Хижа птаха віщує біду.
Може до вечора встигну?
* * *
Дощ ніяк вгамуватись не хоче.
Чорний птах мокне на гілці.
Прикра, самотня старість.
* * *
Барвиста осінь.
Метелик над грядкою квітів.
Дивна ілюзія щастя.
20
* * *
Із моху постіль зроблю.
Заночую в хатині старій.
Спогадом вигою серце.
* * *
Вдивляюсь в заплакану шибку.
Що там за мороком сірим дощів?
Зима снігами ряхтить.
* * *
Крові згустки
Чи грона калини на стежці?
Далекий постріл розірвав тишу.
* * *
Розведу серед ночі багаття.
Поселю заблукалому в серці надію.
Тільки метелика шкода.
* * *
Слід в очереті сухому.
Птаха нічна билась крилами
Чи вітер дорогу шукав?
21
* * *
Місяця біле півколо губиться в небі.
Раптом вітру порив.
Вже до ранку подати рукою.
* * *
Шурхіт в рудих комишах.
Марно чекати тут звіра.
Просто заплутався вітер.
* * *
Сірою сіткою дощів
Осінь ловить дерева.
Думає - птахи може?
* * *
Вітри хуртовині рвуть віжки.
Дорога важка і далека.
Бійся заснути на савані снігу.
* * *
Над озером бабка кружляє.
Крильця прозорі, як хвилі.
Небо купається в них.
22
* * *
Сизі хмари
Блискавки в собі ховають
Чи гасять дощами їх може?
* * *
Листопад загубився в тумані.
Земля липка і драглиста.
До весни ціла вічність.
* * *
Чи то роси замерзлі біліють, Чи коні сиві
В степу сухі трави толочуть?
* * *
Вітер під вікнами бродить.
Місячним сяйвом зігрітись не може.
В долоні хухає.
* * *
Що тебе будить ночами?
Що не дає тобі спати?
Привиди вмерлих надій.
23
* * *
Влітку, серед степів,
Зелені примари вимерлих сіл, Можна побачити часом.
* * *
Ніч як безодня глибока.
Вина не вистачило в чашці.
Спогад зігріє хіба?
* * *
Вечір зойкнув,
На льоду послизнувшись.
В очереті рудому бурштинові зорі збирає.
* * *
Мокрий сніг за вікнами.
Вітер хвірткою грюкнув.
Нині зими перший день.
* * *
Все коротшає стежка у вічність.
Ночі важкі і безсонні.
Вітри дмуть на захід.
24
* * *
Білі метелики снігу.
Птаха злетіти не може.
Пам'ять про літо болюча.
* * *
Постріл у лісі.
Луна покотилась довкола.
Кров замерзає на травах.
* * *
Пора заходу сонця.
Плесо річки рожеве.
Бабка гойдає листок очерету.
* * *
Що там за океаном?
Вогні маяків далеких.
Спрага одвічних блукань.
* * *
Царство лісу зелене.
Хвоя дитинством пахне.
До осені тут зостанусь.
25
* * *
Втікаю від похвали.
Ховаюся в тінь байдужості.
Сни забути боюся.
* * *
Загнуздаю коня.
Літо доганяти поїду.
В кінці весни повернуся хіба.
* * *
Квіти осінні вбрались у роси.
В пам'яті нашій
Красивими хочуть зостатись.
* * *
Вересневі дощі
Літо пригадують тепле.
Йдучи по дорозі в осінь.
* * *
В старезних лісах тіні блукають.
Може, душі людей,
Що жили колись тут?
26
* * *
Місяць ховається в хмарах.
Роки завіяли шлях.
Назад повертатися пізно.
* * *
Мокрий листок на вітрі б'ється.
Мов ранений птах
Злетіти не може.
* * *
Марную час.
Візерунки сплітаю зі слів.
Боюся потрапить в реальність.
* * *
Вітер зорі зриває.
Ридає росою верба.
Йду на прощу до осені.
* * *
Розлука і зустріч обнялися на мокрім пероні.
Дощ осінній січе -
Життя філософія сіра.
27
* * *
Приготую глінтвейн.
Запрошу в гості спогади.
До ранку зостанемось разом.
* * *
Кольорові метелики листя
Покірно на землю лягають.
Вечір малює тишу.
* * *
Сонце сходить.
Але ранок холодний і сірий.
Тіні замерзли на вітрі.
* * *
Стежка звивиста і слизька.
Тридцять срібників у кишені.
Я знаю, хто ти.
* * *
Космосу чорна безодня.
Матерія з простору й часу.
На скронях попіл зірок.
28
* * *
Іній в саду.
Асоціація білого цвіту.
Чи дочекаюсь весни?
* * *
Ультрамарин неба нічного.
Чорною блискавкою
Кажан ріже.
* * *
Бите скло помилок під ногами.
Каміння гріхів на душі.
Дорога до себе найважча.
* * *
Шматок бурштину на піску.
Сонце і вічність у ньому.
Хто там під білим вітрилом?
* * *
Найстрашніше -
В катакомбах власної душі
Заблукати.
29
* * *
По слідах ночі
Ранок іде.
Роси збиває подихом вітру, зорі гасить.
* * *
Пізня осінь.
Згустки дощів і суму.
Сховаюсь під парасолею мрій.
* * *
Берег крутий і високий.
Гострі рифи довкола.
Борти і корма протікають.
* * *
Вечір промерз до кісток.
Ягід шипшини замало
Аби обігрітись.
* * *
Птаха кричала вночі.
Зранена, може,
Чи сни заважали спати?
30
* * *
Лісів шумовиння зелене.
Хатина стоїть в самоті.
Хтось кличе мене ночами.
* * *
Сліди на піску.
Але дощ їх змиє до ранку.
Де звіра шукати завтра?
* * *
Хмари небо закрили.
Ніч обіцяє негоду.
В дорогу збирався марно.
* * *
На поросі спалених мрій,
Дитячі сліди зостались.
Час їх стерти не може.
* * *
В лапаті долоні мерзне вільха.
Срібний пух інею
Вітер додолу струсив.
31
* * *
По свіжій ріллі граки бродять.
Збирають щось.
Може, зорі згорілого літа?
* * *
Світло в моїм вікні.
Друга чекати марно.
Метелик хіба припаде до шибки.
* * *
Хатина край лісу.
Лампа блимає ледве.
Скільки літ мене там чекають?
* * *
В сінях ніч спочивала.
З листя постіль зробила собі.
Рання осінь блукає тут.
* * *
Ніч як смола.
Чорну вуаль хмар
Вітер зірвати не може, чи довго так буде?
32
* * *
День народження нині.
Свято ніби.
Але чому ж так сумно?
* * *
Сніжку зроблю.
Жбурну її в пам'ять з розмаху.
Ах, скільки дитинства спогадів.
* * *
Берег чужий і скелястий.
Гроти й печери глибокі.
Руно золоте знайду тут, може?
* * *
Молоко вишень квітучих
Крізь пальці гілок на землю тече.
Біло довкола.
* * *
Назбираю грибів корзину.
Переберу їх разом з літами.
Як багато сміття зосталося.
33
* * *
День догоряє.
Жовтий віск сонця збігає по шибці.
Тіні оживають у кімнаті.
* * *
В рідний край повернусь.
Стежки пошукаю знайомі.
Може, сніги не засипали їх?
* * *
Сни як тумани.
Важкі і сиві.
Думаю, як дочекатися ранку?
* * *
Під хмарами літа
Мов птахи у вічність линуть.
Гукати їх марно тепер.
* * *
Звір рудий садом блукає.
В дупла порожні свище.
Дерева скоро інеєм вкриє.
34
* * *
Стернею лелека ходить.
Ноги до крові сколов,
Аж небо від болю заплакати хоче.
* * *
На вітрі дерева горять.
Ніколи рук не зігріти.
Душу хіба обпекти можна.
* * *
День заросився зранку.
Стоїть край дощу, мокрий увесь, Птахів проводжає у вирій.
* * *
Чумацьким Шляхом бреду.
Збираю у пригорщі хмари.
Дощем через вічність проллюся.
* * *
У степу доріг не знайти.
Сніги біліють довкола.
Візерунки слідів читає вітер.
35
* * *
Мудрому важко.
Йому відомо,
Що знає занадто мало.
* * *
Вересень осінь малює.
Фарби дощем розбавляє.
Ультрамарин і охру.
* * *
В правічному лісі,
На моху зеленому килимі
Мрії дитинства заснули.
* * *
Дивні відчуття –
Все зоставляю минулому,
Тільки спогади беру з собою.
* * *
Сухоцвіти квітують рясно –
Жовтий колір
Вічного суму – пора до вирію.
36
* * *
Сонце за овидом.
В миску місяця
Вечір суниці збирає.
* * *
Дощу і листя шепіт.
Літа зеленого казку
До ранку слухаю часом.
* * *
Лампа настільна, папір і ручка.
За кілька строф
Душу калічу об спогади.
* * *
Іграшки на ялинці.
Живиця пахне.
До дитинства рукою подати.
* * *
Серпневий зорепад.
В небо вдивляюся часто.
Боюся, що зірка впаде моя скоро.
37
* * *
Ночі холодної морок.
Свічки метелик, мов п'яний.
Вином лікуватися буду.
* * *
Упаду в гамак вітру.
Неба пледом укриюсь.
Казка насниться, може?
* * *
Загорнувся у сутінки вечір.
Як дитина зорями бавиться.
До ранку ще ціла ніч.
* * *
Вікнам в сірі вдивляюся очі.
Восени вони часто сльозяться.
Певно, плачуть за втраченим літом.
* * *
Ночами самотньо старію.
Як ворон із хоку Басьо,
Що на гілці безлистій.
38
* * *
Небо зорі кинуло в річку.
Тільки б діждатися ранку.
Завтра на вудку ловити їх буду.
* * *
Хмари порватись не можуть.
Тримають дощі у кишенях.
Чекають осені певно?
* * *
Замерзле вікно
Більмами в небо зоряне дивиться.
Шкода - нічого не бачить.
* * *
Лелека городом блукає.
Зорі збирає.
Намисто лелечисі хоче зробити.
* * *
В сітях матерії чорної б'ються галактики.
Що там за вічності краєм?
Все повториться знову.
39
* * *
Дерева безлисті і чорні.
Холодні вітри дошкуляють.
Сили нема відлетіти.
* * *
Де взяти осені суму,
Щоб землю слізьми напоїти?
Влітку дощів не було тут, здається.
* * *
Злива втекла за обрій.
Райдуга грається сонцем.
До нитки метелик промок.
* * *
Повітря важке і вологе.
Далекий грім розколов тишу.
Кажуть, зле на голі дерева.
* * *
Вітер у ринву дме.
Тужлива мелодія.
В небі плачуть лелеки.
40
* * *
Жар горобинових ягід,
Сніг не розтане від нього, Тільки соку терпкого нап'ється.
* * *
Відкувала зозуля.
Літа порахувала комусь.
Чому ж так мало?
* * *
Мінорна симфонія вітру
Навіяла суму.
Разом з листям опалим.
* * *
На ромашках серпень ворожить.
Трава колюча, мов дріт.
Подих осені чути.
* * *
Нарву безсмертників завтра.
В кімнаті поставлю їх.
До весни будуть квітнути, може?
41
* * *
Віків прірва німа.
Що там на дні?
Кров і сльози.
* * *
Вітри об терники порвані.
Листям опалим латані
Принесли перші морози.
* * *
Вільха стара помирає.
Постіль колючу з голок постелила.
Гілля руде наче крила звисає безсило.
* * *
Доля роздає подарунки
З міха великого.
Хто на який заслужив, кажуть.
* * *
Троянди зів'яли.
Поливати їх марно.
Пізно жаліти красу.
42
* * *
Сльотава ніч
Землю місить дощами.
Ніяк до ранку дійти не може.
* * *
Ген, могили сивіють.
Крик хижого птаха.
Чую як вічність дзвенить.
* * *
Лісу багрянці в річці втопилися.
Аж вода гарячою стала.
Шкода як листя обсиплеться.
* * *
Кволий росток на скелі
Холод і спеку долає.
Надовго чи вистачить сили?
* * *
Цвинтар в густих терниках.
Тиша важка довкола.
Хтось, ніби, стежить за мною.
43
* * *
Акація біло згоряє.
Бджоли гудуть.
Ніяк загасити не можуть.
* * *
В'яз жовту рясу вдягнув.
Скрипить під вікнами.
Сни відганяє від мене.
* * *
В часу безодню
Миті капають.
Хто там літа рахує?
* * *
В себе ввібравши небо,
Синьо цикорій квітує –
Цвіт пізнього літа.
* * *
Стара сова зорі лічить.
В дупло ховатись не хоче.
Певно, заснути боїться.
44
* * *
До вирію збираюся.
Пір'їнку на пам'ять зоставлю.
Може, згадають колись?
* * *
Росинка тремтить в павутинні.
Чи, може, то зірка
Упала серпнева стою на порозі осені?
* * *
Вночі поринаю у спогади.
Пливу по них за течією
В хисткому човні надій.
* * *
Біблія степу зелена.
Тільки птахи в вишині
Читають апокрифи дивні.
* * *
Зорепад з падолистом кружляють.
Загадати бажання хотів,
Та згадав, що вже осінь.
45
* * *
Ожини у рові.
Сік ягід достиглих
Пам'ять дощами змиває.
* * *
На жовтих човниках листя
Мрії мої пливуть.
Все далі від мого берега.
* * *
На білих скрижалях
Морозу скрипучим пером
Хоку пише зима.
* * *
Небо зір в джерело насипало.
Води наберу у пригорщі.
Напитися ніби.
* * *
Вітер з клена сорочку зриває.
Сам вдягнутися хоче.
До лиця йому колір жовтий.
46
* * *
Річку сковує крига.
Лебідь злетіти не може,
Край води самотіє.
* * *
Кожного ранку
З полону думок утікаю.
Вночі повертаюсь назад добровільно.
* * *
Над білим степом
Сніжка сонця підкинута.
Сім нот вітру.
* * *
Охра і кадмій червоний.
Абстракція.
Пейзаж на фоні дощу.
* * *
Розкинувши руки,
На снігову перину впаду.
Стану трішки схожим на птаха, що в небі.
47
* * *
Листя скидають берези.
Море сусального золота.
Осінь храми будує.
* * *
Сліди на жовтій траві.
Зойк птаха нічного.
Що ти шукаєш там, пам'яте?
* * *
Метелик на сонечку гріється.
Літо щойно знайшов,
Бабине тільки.
* * *
Гніздо в тернику.
Вивільги, може?
Холод живе там нині.
* * *
Суниці в траві червоніють –
Крапельки крові
Зранений спогад зоставив.
48
* * *
Царство квітів і трав.
Хатина край лісу.
Тільки сни там блукають ночами.
* * *
Неба ряднина мокра.
Полин зарошений гірко
Нині птахам співчуває.
* * *
Ніч прилягла на обніжку.
Зоряним пледом вкрилася.
Цвіркун заснути не дав.
* * *
Осінній вечір
Телятком рудим
Мокру тишу ссе.
* * *
Пелюстки зів'яли давно.
Зорі в дощах вимокли.
На чому сова ворожити має?
49
* * *
Пустка в кінці села
Вслухається в тишу нічну.
Часто дитячий сміх чує.
* * *
Метелик нічний летить на вогонь.
Спопелівши за мить
Шлях освітить комусь.
* * *
Небо дощі цідить.
Горобиновим соком
Осінь їх розбавляє.
* * *
Листя протуберанці гаснуть в траві, Не обігрівши нікого.
Вересень марить теплом.
* * *
Від людей утікаю.
Сузір'я Пса мене вабить.
Може, друга знайду собі там?
50
* * *
Бабине літо осінь з туману пряде.
Посилає його літа доганяти.
Назад не вернеться ніхто.
* * *
Лелечі гнізда заснули.
Сни бачуть,
Ніби птахи повернулися з вирію.
* * *
Жовті піски чи листя опале?
Йду наосліп
У місто Забутих Мрій.
* * *
В складинках одягу
Ніч тіні ховає.
Вранці тільки осінні вітри їх розвіють.
* * *
Знайомою стежкою йду.
Нічого впізнати не можу.
Як довго мене тут забували.
51
* * *
Ягоди сипле калина.
Червоно згоряє покіс
Слідом за літом.
* * *
Вдивляюся в морок вікна.
Ручку стискаю до болю,
Може, вичавлю строфи?
* * *
Вітру соло журливе.
Хтось ломиться в двері ночами.
Гостей ніби я не чекаю.
* * *
Дорога кам'яниста, але недовга.
Сили розтрачені марно -
Біографія із семи слів.
* * *
Стежки далечінь ковтає.
В літах загубились знайомі.
Крізь життя мовчки за ними іду.
52
* * *
Клен, мов птах золотий,
Крила на вітрі сушить.
Літо відлітати зібралось.
* * *
Зі снів кольорових
Ніч віночки плете.
На Купала ворожити буде.
* * *
Звечора в ранок,
На маленькому човнику мрій, Річку Ночі долаю.
* * *
Зорі, зриваючись, падають.
Слід залишають на мить,
Щоб колись повернутися в небо.
* * *
Вітер хмари в калюжах пере.
На безлистих деревах розвісить, Але літа чекати ще рано.
53
* * *
Ворон старий
На всохлому дереві мокне.
Про що вони думають зараз?
* * *
Повертатись із довгого вирію – марно
За роки зчуженіло усе.
Ні гнізда, а ні друзів.
* * *
Таємниця відкрилась мені -
Життя набагато коротше,
Ніж я думав колись.
* * *
Місяця срібна підкова в калюжі.
Думав забрати на щастя,
Але не зміг.
* * *
Височінь на морозі скляніє.
Вітер гуде у дротах.
Ніяк обігрітись не може.
54
* * *
Ніч по садах блукає
В чорній сукні.
Певно, сумує за літом що вмерло?
* * *
Стиглі грона калини упали на сніг.
Наче кров проступає
Крізь пам'яті білу сорочку землі.
* * *
Чорні гребені хвиль
Вітрила рожеві ховають.
Все менше надії на зустріч.
* * *
По струнах дротів
Осінь вітру смичком вдарила -
Мінорна мелодія прощань.
* * *
В білій снігів паранжі
Зима стоїть за порогом,
Зігрітись у хаті боїться.
55
* * *
Тишу хтось до верби прив'язав
Разом з човном.
Дарма що весел немає.
* * *
Дим перетлілого літа гірчить, Чи спогади може?
За роками тепер не збагнути.
* * *
Жовте латаття вересень тче на воді, Що там у ньому?
Теплі крапельки літа.
* * *
Білий метелик сумує.
Крильце болить перебите.
Хмаринкою літньою стане колись.
* * *
Тінь лісами блукає.
Шукає забуті казки,
Чи сни заважають спати?
56
* * *
По снігів білизні,
Маленькі сліди крізь спогад
Біжать у дитинство.
* * *
Попрошу завтра ночі.
Хай на зорях мені поворожить.
Ромашки давно вже зів'яли.
* * *
Сніг, мов янгола крила.
Три зірки на небі.
Пора в дорогу.
* * *
Сни зелені лісів часто сняться.
Шкода – впізнати не можу нікого.
Сивіє пам'ять від часу.
* * *
Сонце золотим птахом на воду сіло.
До обрію попливло.
На сході гойдається ніч.
57
* * *
Чай із м'яти й ромашок.
Лампа тіні малює.
Дитинство приснилось на мить.
* * *
Журавель у небі курличе,
Чи плаче жура осіння?
Над попелом літа.
* * *
Сторінки листя жовтень гортає, По руці ворожить.
Невже скоро випаде сніг?
* * *
Дороги у місті старому в минуле ведуть.
Шукав знайомі обличчя,
Але мене ніхто не впізнав.
* * *
Барвисті метелики над чорнобривцями
Чи навпаки?
Все в цьому світі відносне.
58
* * *
Край лісу криниця
Глибока, як пам'ять.
Все, що зосталось від хутора.
* * *
Ночі зі спогадів сни снують, До самого ранку.
Сиві, як мої скроні.
* * *
Об мороз вітер порізався,
Тужив цілу ніч,
У комині заснути не дав.
* * *
Так довго брів назустріч дневі.
Вже до ночі
Рукою подати.
* * *
Мідь листя дзвенить на вітрах, Сонце руде в калюжі.
Птах самотній кружляє у небі.
59
* * *
Вітри літню зливу гойдають.
Дорогою річки
Босим вертаюсь додому.
* * *
Над осені прахом
Насипала снігу зима.
В хуртовин біла тризна сьогодні.
* * *
Хмари з далекого берега,
Важкі і холодні,
Ховаються в спогади літа.
* * *
Ніч вороною на підвіконні сіла.
Знов до рану
Думки мої буде читати.
* * *
Дерева на савані снігу –
Чорно-білі контрасти зими.
Старі фотографії наче.
60
* * *
Пам'ять у сільця спогади ловить, Заснути не може.
По закутках минулого вештається.
* * *
Ніч у синім плащі
В решето зорі збирає.
Завтра вечір небо засіє.
* * *
Не біда, коли мудрий
Дурнем себе вважає,
Горе, коли навпаки.
* * *
Осінь розсипала дні,
Спробую теплі знайти,
Може, зігріюся трішки?
* * *
Листя падає жовте,
У тумані губиться берег –
Ранку сумні акварелі.
61
* * *
Ночі немає кінця.
Принесу трішки сіна в кімнату.
Може, літо насниться?
* * *
Гніздо не діждалося птаха.
Сумує самотнє
Тільки снами нині живе.
* * *
Жовтень лисом лісами бродить, Хвостом замітає сліди.
Добре, що листя багато.
* * *
Човен край берега.
Чайка сидить на кормі.
Ні човняра, а ні весел.
* * *
Ніч над снами моїми чаклує.
Шкода, тіні зосталися
Тільки від них.
62
* * *
Вітер заснути не хоче.
Свище ночами.
Мене за собою кличе.
* * *
Осінь спалює квіти.
Мокрі горіти не хочуть
Тліють на вітрі.
* * *
Небо в річку блакить наливає, По самі вінця.
Сонце лошам золотим купатися буде.
* * *
Вчора жовтий листок
Над полями кружляв.
Літо хотів наздогнати може?
* * *
Щоночі з буденності сірої рвуся.
Гину до ранку,
Злетіти не маючи сили.
63
* * *
Роки надії мої крадуть.
В дупла старезних дерев ховають.
У правічному лісі спогадів.
* * *
Вітер рудий містом бреде.
Листя з дерев обрива.
Грає забуту мелодію ринв.
* * *
Ліхтар бурштиновий місяця.
Ночі шепіт.
Для душі спочинку шукаю.
* * *
Річка в лататті,
Мов у сукні зеленій.
Шкода, тіло її висихає.
* * *
Зовсім сивим стаю.
Птахом чи полином?
Час покаже.
64
* * *
Ночами у сни поринаю,
Глибоко,
Аж до самого дитинства.
* * *
Хуга з вітром у танці сплелися, Клени скриплять на морозі.
Снігів фантазія біла.
* * *
Весь час поспішаю кудись,
Найбільше боюся
Зостатись в минулому.
* * *
Захід сонця червоний,
Вечір в тернику поколовся до крові, Пташку знайому шукав.
* * *
Бабине літо летить над землею, Будяка сухого
Край поля зловити хоче.
65
* * *
Порвана вітром вервечка птахів
За хмари чіпляється,
У вирій ніяк відлітати не хоче.
* * *
Мокрий листок у заплаканій шибці, В очі дивиться,
Мовчки притулку просить.
* * *
Краплі воску
Неквапно стікають по свічці.
Прямісінько у пригорщі ночі.
* * *
Сонце схилилось до обрію.
Все довшають тіні і коротшає шлях.
Пора на довгий спочинок.
* * *
У каламутному небі
Жовта медуза сонця
За хмарами мрій ховається.
66
* * *
Білі вітрила
Чи гребені хвиль вдалині?
Нині збагнути важко.
* * *
Створю вічність.
Простір і час переплету бабиним літом.
Тільки б дочекатися осені.
* * *
Птаха біла в нічному вікні.
Думав наснилось.
Вранці пухом холодним земля була вкрита.
* * *
Стежинами забутими
В снах блукаю самотньо.
Безсилий, під ранок хіба повертаюсь додому.
* * *
У бабине літо закутаю сни свої сиві.
Хай віднесуть їх вітри до хатини край лісу.
Може, насняться хлопчині вони серед ночі.
67
* * *
Місячна доріжка біжить через плесо озера.
Хтось чекає мене на тому березі.
Але хто?
* * *
Міцного настою наллю.
Погукаю з минулого дузів.
З них багато прийти увісні тільки можуть.
* * *
Все життя із блукань і надій.
Стопи зіб'ються в кров, надії розтануть, як сніг.
Згадую Еклезіаста.
* * *
Серпень на квітці ворожить.
Скоро листя руде поженуть по дорозі вітри
В гості до вічності.
* * *
Метелик жовтий
Сів на квітку зів'ялу.
Чи, може, прихистку шукає листок опалий?
68
* * *
Груша скрипить на морозі.
Хтось ніби струни невміло торкає смичком.
Ноти згоріли у листі.
* * *
Світло вмерлих зірок
Ще довго летить до Землі.
Так гинуть герої, по собі залишаючи пам'ять.
* * *
Над безоднею ранку соняшник сонця розцвів.
Котик вербовий на гілці дрімає.
Щойно проліском бавився вітер.
* * *
На березі мовчки вітрильник старий помирає.
Вогні маяків тільки сняться ночами.
Солоні припливи цілують борти почорнілі.
* * *
Суху бадилину
Ранок росою прикрасив.
Шкода, як промені сонця хмара собою закриє.
69
* * *
Шхуна військова на дні догниває морському.
В жерлі гармати
Жде жертви жорстока мурена.
* * *
Вільха у сукні зеленій
Живицею плаче.
Сльози гіркі через вічність прикрасами стануть.
* * *
Чайка крилом
Розрізала річки гладінь.
Тінь від очерету загойдалась на хвилях і втихла.
70
Літературно-художнє видання
Ліщенюк Григорій Васильович
Рік місячного метелика
(некласичні хоку)
Редактор Станіслав Янчуков
Верстка і обкладинка: Андрій Тараненко
Зверстано в ТОВ «Центрально-Українське видавництво».
Адреса: Україна, 25006, м.Кіровоград, вул. Тимірязєва, 69.
Тел.: (0522) 24-25-96, 24-48-51
Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до
Державного реєстру видавців, виготівників і
розповсюджувачів видавничої продукції від 15.12.2011 р., серія ДК № 4234.
Підписано до друку 17.02.2016 р. Гарнітура Times.
Ум. др. ар 2,09. наклад 100 примірників. Зам 089.