Огієнко, Іван Іванович.

Історія українського друкарства. - К. : Либідь, 1994. - 446 с. - (Сер. "Пам'ятки історичної думки України")

Вихідні дані оригіналу: Львів: Наук. т-во ім. Т. Г. Шевченка, 1925

1. Лисаветград

Доля судила, щоби найперша провінціальна друкарня в Росіі відкрита була власне на Украіні, в місті Лисаветграді, що тоді звався фортецею чи фортом св. Лисавети. Місто це засноване 1752 р.; в своім наказі 11 січня 1752 р. цариця Лисавета писала: «сделать, для защиты поселяемых в Новой Сербіи Гусарских и Пандурских полков жилищ, земляную крепость, которую именовать крепостью Св. Єлисаветы»^[1] . Так постало місто Лисаветград, тоді головне місто величезного краю. 3 22 березня 1764 р. заснована вже Новоросійська губернія, а в Лисаветграді відкрито губерніальну канцелярію^[2] .

Новоросійським губернатором призначений був генерал поручник А. П. Мельгунов; це була освічена людина, що любила літературу та друкарство; в Кадетськім Корпусі, де служив дотого Мельгунов, він заклав друкарню, котрою завідував В. А. Чертков. Ото ж цей Мельгунов задумав закласти друкарню також і на новім місті своєї служби в Лисаветграді, про що й в штатах нової губернії сказано: «Учредить типографію, равно как в Кіевопечерском монастыре, для тисненія духовних й светских книг»^[3] . Як бачимо, мали на увазі закласти друкарню не для канцелярійних потреб, але як культурно-освітню установу.

Практики друкарської було тоді ще мало, а тому Мельгунов звернувся до Києво-Печерської Лаври з проханням порадити, як закласти друкарню; Лавра відповіла, але що саме, не знаємо^[4] . Тоді генерал-губернатор Мельгунов просить Сенат, щоби «соблаговолено было для тисненія книг из Кадетскаго Шляхетнаго Сухопутнаго Корпуса один стан й наборщика одного, батырщиков двух, й учеников, одного пунсонщика й одного словолитца, с принадлежащими к тому литерами, повелеть отпустить»^[5] . Сенат погодився і Корпус передав в червні 1764 р. на руки посланця поручника Л. Греча «один печатной стан с принадлежащими литерами, да из мастеровых людей одного тередорщика й одного батирщика», різних речей дано було на суму 556 карб. 62 коп^[6]. Всього цього, звичайно було занадто мало для доброго уладження друкарні, чому вона й не могла працювати так, як того хотів Мельгунов.

До нашого часу збереглася чи не єдина книжка лисаветградського друку, це комедія В. А. Черткова, що перейшов на службу до Мельгунова і певне управляв і тут його друкарнею: «Кофейний дом. Комедія. Печатана в Новороссійской губерніи в крепости Святыя Елисаветы». 1765 р. 61 с^[7]. Комедію цю поставили на лисаветградськім театрі^[8] .

В березні 1765 р. Новоросійську губернію поділено на три провінції: Лисаветградську, Катеринославську й Бахмутську; Лисаветград став лише провінціальним містом, а губерніальне управління перейшло в Кременчук; туди ж Мельгунов забрав і свою друкарню.

Про цю друкарню див:

Семенников В. Дополнительные матеріалы для исторіи провинціальных типографій XVIII й начала XIX века//Русскій Библіофил. 1913. Кн. VII. С. 60—64, а також за 1911 р. Кн. VIII. С. 42—43. Троцкій П. Труды Кіев.

Дух. Акад. 1865. Кн. VI. С. 189. Соколов Г. Историческая записка о военном городе Елисаветграде//Записки Одесскаго Общества исторіи й древностей. 1848. Т. II. Відд. І. С. 384—401. (http://www.library.kr.ua/kray/sokolov/index.html )

Трефолев Л.Н. А. П. Мельгунов, генерал-губернатор екатерининских времен // Русскій Архив. 1865. № 8.