1736 году октябра 9 дня

Я, Олексей Довгий козак сотни Власовской ведомо твору сим моим писанием каждому суду и праву, где сие обявлено будет, гдеж с доброй воле своей, а не з жодного примусу продалем футор свой пану Федору Москову имеючийся над речкою Малого Ингулца з сенокосними луками и з степним полем, взявши згори от устя речки Макаровки Малой речкою Ингулцем до Пещаного броду, и по сей стороне Ингулца Сурганеви байраки [*], и около тих байраков також сенокосние луки и поле пахатное, а по той стороне Ингулця по Доротеви байраки и по вершину речки Бешки, за цену денег пять десят рублей, и с которого футора яко я, и дети мои в потомние часи интересоватся не повинни, ибож во вечное владение пану Федору Москову продалем, коим означенние денги за футор отобралем, пять десят рублей в Ивана Бабича, и при том били могоричани Каленик Кучер, Иван Удовиченко, Андрей Бойко, Иван Волошин да сотни кременчуцкой Семен Кириченко, и для уверения упросилем о подписе старшини городовой, сотника власовского Михайла Майбороды, атамана Андрея Остапенка, войта Василя Стратеенка ко притиснению печати городовой, а вместо старшини неграмотной по их велению и обивателей сотений писарь Иван Суличич подписался.

Писано на ратуши Власовской року и дня вишеозначеного.

/Место печати/

ЦДІАК України, ф. 51, оп. 3, спр. 11437, арк. 46. Копія.

[*] Назва Сурганівських байраків найбільш вірогідно пов'язана з задніпровською міграцією жителів подільських полків у 70-х роках ХVІІ століття. Зокрема, за Реєстром 1649 року Жаданець Сурганенко зустрічається серед козаків Кунянської сотні Кальницького полку. (Див. Реєстр Війська Запорозького 1649 року. – К., 1995, с. 277).