Карта Нової Сербії 1752 року складена за дорученням Сенату у зв'язку з необхідністю вирішення спірних питань щодо розміщення новосербських команд на території задніпрських сотень Миргородського та Полтавського полків Гетьманщини і являє собою, по-суті, план розташування тут перших укріплених шанців новоутвореного військового поселення. Нам не вдалося відшукати відомості про проведення спеціальних картографічних обстежень території для складання такої карти. Більш за все, при цьому були використані результати картографування, виконані у 1745 році Данилом де Боскетом з тією відмінністю, що річкові долини у басейні Висі, подані на картах Боскета у досить звуженому варіанті, на карті 1752 року набули більш реальних обрисів. Певних змін зазнала і мережа нанесених поселень та урочищ. Насамперед, це стосується території Архангелогородської сотні, де в основному осіла перша хвиля новосербських переселенців на чолі з Іваном Хорватом. Крім дислокації перших рот Нової Сербії і місця, передбаченого для будівництва фортеці Святої Єлизавети, карта містить також достатньо вичерпну інформацію про мережу форпостів, які утримувались у 1752 році вздовж російсько-польського кордону в рамках урядових заходів боротьби з гайдамацтвом.

Для кращого уявлення про інформативний зміст карти, масштаб якої не дозволяє його передачу у рамках цього видання, до загального вигляду карти додається її опис, складений за аналогією з відповідним описом карти де Боскета 1745 року мовою оригіналу, а також додано фрагмент карти в районі річки Кам’янки на Інгульці, яка слугувала одним з відправних пунктів визначення так званої Червоної лінії новосербського кордону від устя Кагарлика на Синюсі до Омельника при його впадінні у Дніпро. В окремих випадках на карті зустрічаються явно помилкові назви поселень і урочищ, що свідчить про певну поспішність при її виготовленні та використання далеких від першоджерел копій картографічних матеріалів стосовно території краю. Необхідні уточнення щодо таких помилкових назв зроблені безпосередньо по ходу опису.

в усте реки Тясмина на Днепре – острова Хайдуцкий (Гайдуцкий) и Лосев;

вверх по Тясмину слева – река Инбек и первый форпост "Крылов Польский", выше форпост Булаев;

выше Булаевого – деревня Воробцевка и село Андрусовка, далее две балки Лобачевска и Лобачевка, между ними форпост Андрюсовский, при вершине Лобачевки – хутор Бутков;

выше Лобачевки – форпост Калантаев и село Колантаево, выше балка Жилина и вторая с буераком Могилевым при вершине, на устье балки на берегу Тясмина форпост Войтов, рядом – село Войтово;

на усте реки Чутка справа – село Стецовка и форпост Стецовка, в вершине реки лес (Чута);

при устье речки Ирклей – деревня Ирклеевка и форпост Ирклеевский, напротив (на польской стороне Тясмина) – село Польская Гущевка;

вверх по речке Ирклею – форпост Секиндрин, деревня Чернецкая, форпосты Новенькой и Нестеровской, село Нестеровка на устье речки Чуты, далее вверх по Ирклею – хутор Самбросовский и форпосты: Чернецкой, Суботов, Новой, Приворотной и Малышевской, слева в верховьях Ирклея – лес Матренин.

от устья вверх слева – деревни Скубеевка, выше – Бабичевка, справа (перед Обломеевкой) – Рековка (Ревовка) и хутор сотника Майбороды;

на речке Обломеевке – балка Скулевата и деревня обознова Москова;

выше Обломеевки справа – хутор попа Симиона, слева – "Цыранек" (тут явна помилка), и деревня Быкова, дольше справа – хутора попа Кононова, попа Власовкова (Власовского) и Данилков, деревня Устименкова, местечко Устименково и село Глинск (мало б бути навпаки);

выше Глинска – хутора сотника Рудя, Стороженкова (очевидно Сторожова могила), деревня Устимена, село Федоровка, хутора Косминин и Козачковский, в вершине Цибульника лес (Чута).

на правому березі Дніпра (вниз від устя Цибульника до устя Омельника)

село Тубурище, над безименной речкой (Круковка) – деревня Подсевка;

вдоль безименной речки (Свинарня) слева – село Крюков и деревня Пасковка, слева – деревня Белецковка;

вниз по Днепру – села Каменка, Бутовка и Плехтеевка.

в долині річки Омельник Келебердянський

слева от устья – безименная слободка (Манзуровка);

на усте реки Купьеватой – хутор Романенков, против устья и вверх по Омельнику – два хутора Лихови, далее безименная речка (Лозоватая), выше – хутора Сенев, Гонтарев, Никонов, Росошин и "9 хуторов";

вдоль Сухого Омельничка – хутора Бондаренкови (два), Иващенков, Лелеков, Корчеков, буерак Лозоватой и балка Лозовата, выше – хутора Протопопенков и Мокрого, при вершине – Лешенков и буерак Долгий;

далее вдоль Омельничка Мокрого – хутора Курильцов, Волошенкив и сотника Гаврилова (при вершине).

деревни Косевка (Кисовка), Дереевка, Порохнявцы, слобода Буянское, крепость и слобода Мишурин Рог.

справа от устя – деревни Каменка и Калуженая, выше – хутора Макогонов и Холодного (Голодного), в верховьях реки Амелника – Княжие буераки.

справа, вдоль черты новосербской границы – речка Бежска (Бешка), в верховьях к Черному лесу – буераки Некрасовский и Зарудний;

слева – речка Каменка, вдоль речки хутора Матехов (Матюхи), Резников, Онуфрев, при балках справа – "12 хуторов" и хутор Адаменков;

слева между устьем Каменки и Березовки – хутора Шолкунов и Густов (Усиков), на Березовке – хутор Чечелев;

на речке Березовке Средней – хутора сотника Гаврилова и Науменков, против устья – хутор Делятинского;

на устье Березовки (Большой) – хутора Овечин, Макарев, Таранцов, Леонтьев, Девляшова, Косенков, Костенков, Мулявин, Деревянчин, в вершине – Великий лес;

вдоль речки Макаровки (на карті Березовка) – хутора Петриченков, Воробцов, Щербинин, Пащенков;

в верховьях Ингульца – Черный лес и речка Чернолеска, вверх к истокам – местечко Цыбулев, выше – форпост Цыбулевской, в верховьях Ингульца – хутора Кампанейцов, Мельников и Кошевенков, выше, у истоков – форпост Чистой, на запад при безименном лесе (Нерубай) – форпосты Плоский, Сухой Кут и Лесний, за границей с Польшей – буерак Тясминов и село польское Бирки, вдоль польской границы – форпост Новой и истоки безименной речки (Болтышки), при вершине речки – пасека Цебулевская.

на правом берегу Ингула – "предне юстированное место под крепость Свтая Елисаветы";

выше (вдоль черты новосербской границы) – река Турия или Груская, в вершине – Овсяниковы буераки;

в вершине Большого Ингула – три безименные балки и форпост Трехбалошный, выше к польской границе – форпост Трехстинский, за границей – вершина реки Ташличка;

на восток от истоков Ингула – буерак Бултыский, форпост Бултышской, буераки Шляховые (два), далее при границе вблизи безименной речки (левой притоки Болтышки) – форпост Крутой Яр.

против устя реки Тикич – буерак Барладимов, форпост Скелеватой и 7 рота Святого архидиакона Стефана;

речка Ольшанка, ближе к вершине – буерак Бузыновой;

выше – форпост Кальнеболоцкой и 6 рота Святого великомученика Георгия;

слева от устья реки Кильтинь – буерак Бербняги, справа – форпост Кирпичной и 5 рота Святого великомученика Димитрия, вдоль речки справа – балка Татарка и буерак Матвейцев, слева – Хмелев, в вершине слева – снова буерак Хмелев, справа – буерак Килтинь;

на восток от устя Кильтени – форпосты Западной и Крыничной, при Петровом Острове – 4 рота Святого князя Владимира, выше на изгибе Выси – буераки Ясеновий, Густой и устье польской реки Тулмач;

справа от устя речки Выськи – форпост Выськой и 3 рота Святой Екатерины, вдоль Выськи – буерак Сухолетова, за ним (слева) – балка Копанковата, выше – речка Свинарка, в верховьях Выськи – буерак Густой;

вверх по Выси – остров Коробчининков, при нем 2 рота Святого апостола Петра, далее буераки Скарбовий и Коропчиненков, речка Скарбна и буераки Скарбние;

против устья польской реки (Тура) – Новой Миргород и первая рота Святого Николая, далее перед лесом Найденовым (при польской границе) – поворот реки Выси, выше по реке – форпост Красной Кут и хутор Найденов, слева – Еремина балка, вверх от балки – форпост Ольховатской и слобода Ольховатка, при них – место под девятую роту Святого Иоана Крестителя;

при повороте Выси на юг – форпост Трехбуерашной, речка Малая Вись, в вершине безименной балки к истокам Ингула – форпост Новой; в верховьях Выси – буераки Власив, Довгенький и Миргороцкая могила.

ниже Барладымки при Синюхе – хутор Слесарев, речка Торговица и крепость Архангел – место под 8 роту;

ниже Архангельска против устья реки Нерубайки – форпост Медвежей, на устье реки Кагарлык (справа) -форпост Каварлыцкой, вдоль речки Кагарлык слева – буерак Высокой;

между Кагарлыком и Сухим Ташлыком – буераки Маслова, речка Терновка, при ней на Синюхе – хутор Клименков, вверх от устья реки Вольшанки слева – хутора Павлов, выше – Иванов, в верховьях – Плоский буерак и хутор Погребного, ниже Вольшанки – балка Крутенькая, буераки Бубличенков, Куцой и хутор Калеников при устье Сухого Ташлыка;

речка Сухой Ташлык, слева от устья – буерак и хутор Бойдаков, выше – хутор попа Иванова, в вершине балки слева, в сторону Семибайраков, – буерак Неруховской;

от Сухого до Черного Ташлыка – буераки Доброй и Дибровка, Рясние, хутор Колоткив и балкаа Ольшанка;

речка Чорной Ташлык, слева от устя Роблена могила и буерак Водяной, вверх по Ташлыку справа – урочище Лысая Гора и безименная речка (Мазница), при вершине Мазницы – Семь буераков, справа в верховьях Ташлыка – речка Плетеный Ташлык;

от красной черты новосербской границы ниже реки Кагарлык до Черного Ташлыка – "место под пять рот".

Копія карти Нової Сербії 1752 року. Карта великого розміру (1880:845 пх, 139 кБ) тут.

РВ БАНР, м. Санкт-Петербург, д. 402 (М. 1:126000, або 3 версти в дюймі, багатокольорова, розмір 87х181 см). На оригіналі зазначено: "Карта Новой Сербии, зделанная по присланной из правительствующего Сената спецыальной карте, назначенных в Новую Сербию Заднепрских мест, поверенная и снятая окуратно в нынешнем 1752 году. Описывал и сочинял геодезии прапорщик Емелиан Гурьев и при нем ученики Киевских гарнизонных полков: сержант Семен Леонтьев, салдат Иван Федоров".

Карта представлена в Сенаті 23 жовтня 1752 року при рапорті генерал-майора Глєбова. В західній (зонованій різними кольорами) частині карти показані місця для розташування перших укріплених поселень Нової Сербії: в Новому Миргороді – першої роти Святого Миколая, при балці Коробчиній – 2-ї роти Святого апостола Петра, на усті Малої Виски – 3-ї роти Святої Катерини, при Петровому Острові – 4-ї роти Святого князя Володимира, на усті Кільтені – 5-ї роти Святого великомученика Дмитрія, біля Кальниболотського форпосту – 6-ї роти Святого великомученика Георгія, в урочищі Скельове при усті Барладимки – 7-ї роти Святого архидіакона Стефана, в Архангельському укріпленні – 8-ї роти, біля сільця Ольховатки на Великій Висі – 9-ї роти Святого Іоана Хрестителя. Ще для 5-ти рот пропонувалося відвести місце вздовж Синюхи на південь від новосербського кордону до устя Чорного Ташлику, але цей план не знайшов підтримки у Сенаті. Не реалізовано також план розміщення укріпленого поселення на усті Малої Виски (на 500 дворів). Очевидно саме замість нього з'явився шанець на усті Єрьоміної балки. Відповідних змін зазнали і порядкові номери рот: з 2-ї по 7-му – на захід від Новомиргорода, на схід – 8, 9 та інші роти гусарського полку, заселення більшості з яких розпочалося вже у 1753 році (див. док. 47). На Інгулі, на південь від новосербського кордону, вперше зазначено також місце, де передбачалось збудувати фортецю Святої Єлизавети.

Фрагмент карти Нової Сербії 1752 року в районі річки Кам’янки на Інгульці. Карта великого розміру (1710:1067 пх, 199 кБ) тут.