Патерик Печерський.

Григорій Логвин:

Народна естетика вплинула на творчість одного з найбільш плідних і оригінальних граверів XVII ст. Іллю. Він тривалий час виконував найрізноманітніші гравюри до київських та львівських видань. Серед них особливо цікаві великі титульні аркуші до Требника (Київ, 1646), фронтиспіси з апостолами в розкішних інтер'єрах до Апостола (Львів, 1639), оздобленого заставками, кінцівками та гербами. Найбільш відомі його гравюри до Требника (1646), Патерика Печерського (Київ, 1646, 1661), Біблії (не виданої).

Ілля умів скупими штрихами, окремими деталями передати глибину інтер'єру. У фронтиспісі з євангелістом Лукою до львівського Апостола (1639) він всю увагу зосередив на постаті головного персонажа - за легендою, художника і покровителя митців. Його образ можна було побачити на печатках, в рельєфі на цеховому будинку малярів у Львові. Ось чому на своєму фронтиспісі Ілля зображує Луку в глибині другої кімнати за мольбертом з іконою богоматері, а далі - стіл, на якому його помічник розтирає фарби. Крізь двері видно міський пейзаж.

Винахідливість Іллі виявляється у складних композиціях титульних аркушів та великих сюжетних заставок. Розглядаючи їх, бачимо все нові й нові деталі. У кожній гравюрі він прагне якнайкраще донести до глядача зміст. Подиву гідне багатство і невичерпність його фантазії. Досить вказати, що на титулі Требника (1646) зі сценами семи таїнств, вміщених в овалах розміром 3,5 х 2,5 см і сценами страстей - в овалах розміром 2,5 х 1,5 см, в овалах розміром 3,5 х 2,5 і 2,5 х 1,5 вигравірувано епізоди, в яких зображено від чотирьох до двадцяти осіб, розміщених на тлі архітектурних споруд або в інтер'єрі. Виразності цим аркушам надає своєрідна манера, властива лише Іллі,- густо штрихувати зображення. Тільки в тих випадках, коли він прагне надати ілюстраціям легкості й прозорості, штрихи кладе розріджено.

Заставки до цієї книги - справжні шедеври, ясні змістом, яскраві формою, легкі й тонкі композиційно. Соковитий орнамент чітко обрисовує форму заставки, що силуетом подібна до картуша завдяки густо покладеним горизонтальним штрихам між орнаментом. У заставці "Тайна миропомазання" чудово зображено інтер'єр, у якому відбувається ця, по суті, жанрова сцена. Ще більше виявлена жанровість у заставці "Тайна подружжя". Тут розповідається ціла історія становлення інституту шлюбу, починаючи від першого подружжя - Адама і Єви. Інша сцена євангельська - "Весілля в Кані Галілейській". І, нарешті, відоме в часи Іллі весілля, яке він малює як велику, розгорнуту по горизонталі композицію на тлі складного інтер'єру - з аркадами, колонами, балконами і переходами. У центрі - молода і молодий з віночками на головах, у молодої ще й стрічки вплетені в коси. Тут же дружки та численні гості, вдягнені за модою XVII ст.

Заставка "Похорон" - розгорнута оповідь, окремі частини якої художник подає як одне ціле; перша дія відбувається на вулицях міста, що по них проходить жалобний почт - невтішна родина й супроводжуючі. Потім ця процесія через міську браму виходить за місто, і на цвинтарі у свіжу могилу опускають домовину. Заставка з "Трійцею" - зразок яскравої динамічної сценки. Круглий стіл для гостей гравер розташовує несиметрично щодо площі аркуша. Один з ангелів сидить, другий підводиться, третій стоїть на повен зріст і, повернувшись до Авраама, щось йому мовить. Саме ці різні за обрисом силуети постатей і надають композиції виразного руху.

У кожній ілюстрації Ілля прагне ясності, дохідливості. Гравюру "Петро та Іоанн зцілюють хромця" виконано як диптих. Постаті тут займають майже всю площину гравюри, а на місце дії натякають лише фрагменти порталу й вулиці, що видніється вдалині, та інтер'єру храму.

Талант Іллі-оповідача найяскравіше виявився в гравюрах до Патерика Печорського - збірника житій святих Києво-Печерської лаври. Основний епізод життя того чи іншого святого займає горішню частину композиції, а під нею в триптиху або диптиху зображені інші епізоди. Тут бачимо і народні типи в характерному одязі, і київський ландшафт - круті дніпровські береги з прославленими пам'ятками архітектури, а внизу, попід берегом - рибалок з неводами та вудочками, свійських тварин тощо.

Про обдарованість Іллі, його нахил до строгої монументальності свідчать і гравюри, якими він мав оздобити Біблію. Джерелом для них послужили ілюстрації голландського художника, гравера й видавця Піскатора до Біблії, що вийшла в Амстердамі 1614, 1639, 1643 і 1650 рр. Ці ілюстрації Ілля творчо переосмислив. Його композиції лаконічніші, в них менше дійових осіб, відсутні другорядні деталі, а в пейзажі внесено багато характерних споруд, краєвидів рідного міста та вітчизняної архітектури, побутових деталей, зображень місцевих свійських та диких тварин. Прикладом цього може бути і гравюра "Несення винограду із землі Ханаанської". Про багатство землі, в яку прямували євреї, виведені з єгипетської неволі, свідчить тут величезне гроно винограду, яке двоє чоловіків несуть на тичині. У гравюрах постаті пророків монументальні, подані крупним планом. Вони величні й виразні за силуетами. Враження підсилюється тим, що архітектура або пейзаж займають вузенькі смужки, які зображали ніби позем у древніх мініатюрах та на іконах. Гравюра "Ісус Навін вішає переможених аморейських царів" виконана в бурхливий період визвольної війни 1648-1654 рр. Вона закликала до рішучої боротьби проти ненависної шляхти. Одна з найдраматичніших композицій Іллі - гравюра "Кари єгипетські". Чорний густий штрих виразно передає нічну драму і тільки де-не-де спалахують відблиски світла на небі, на тлі якого добре вимальовується силует ангела з мечем у руці.

До того ж напряму в граверстві першої половини й середини XVII ст., що його репрезентує Ілля, належить і анонімний автор невеличких гравюр до Служебника (Київ, 1639). Головне у його композиціях - людина, тому на архітектуру чи ландшафт він лише натякає. Своїм персонажам цей майстер надає виразних жестів, досягаючи цим психологічної характеристики.

<<< - на попередню