Патерик Печерський.

Дмитро Степовик:

Патріотизмом пронизані ілюстрації до "Печерського патерика" 1661 р. Історія видання й ілюстрування цієї книги дуже цікава. Вона почала складатися ще за часів Київської Русі і, як літопис внеску Києва в східнослов'янську культуру, переписувалася упродовж століть від руки. 1635 р. лаврська друкарня видала "Печерського патерика" польською мовою (без ілюстрацій) для потреб польськомовного населення України і з метою переконати поляків, що культура України - це не "проклята схизма", а глибока й самобутня історія. Незабаром почалася підготовка до видання цінної пам'ятки мовою оригіналу і в найліпшому художньому оформленні. Перші кліше Ілля зробив для неї в 40-х роках ще за життя митрополита Петра Могили. Основна ж кількість сюжетів створювалася у період національно-визвольної війни 1648-1654 рр. Завершено ілюстрування книги у другій половині 50-х років XVII ст., коли Києво-Печерською лаврою управляв Інокентій Гізель, який замінив померлого 1656 р. Йосипа Тризну.

Прикметне, що і у воєнний період, коли Київ часто ставав полем бою між польськими і козацькими військами, місцева друкарня продовжувала діяти, випустивши у світ ряд ілюстрованих книг, хоча і з давніми кліше. Ось що писав про роботу друкарні в 1653 р. Павло Алеппський, який разом із патріархом Антіохії Макарієм відвідав Київ: "Поблизу великої церкви є чудова, знаменита друкарня, що обслуговує цю країну. З неї виходять всі їх церковні книги дивовижним друком різного виду й кольору, а також рисунки на великих аркушах, визначні місця країн, ікони святих, учені дослідження тощо. За звичаєм патріархів, ми надрукували в ній багато пропускових грамот з ім'ям нашого патріарха на їхній мові червоними літерами і з зображенням св. ап. Петра".

Є щось символічне в тому, що в кульмінаційний період боротьби українського народу з іноземним поневоленням, за возз'єднання з російським народом, в головній монастирській друкарні України тривала підготовка до видання "Печерського патерика", пронизаного ідеєю східнослов'янської єдності. Історико-патріотичні мотиви книги добре відчули ілюстратори Ілля (36 гравюр), Прокопій (5 гравюр) та інші майстри, які творили на основі оригінальних рисунків (оскільки видання ілюструвалося вперше) і з цікавими ознаками реалістичного підходу до теми. В зображеннях історичних осіб - іконописця Алімпія, літописця Нестора, печерських "патерів" вражає нова міра трактування образу людини: конкретизація її зовнішності, наділення прикметним характером, певним душевним станом. Ілюстратори "Печерського патерика" впритул підійшли до проблеми портретно-психологічної характеристики особи. Внутрішня зосередженість, напружена застиглість, притаманні ренесансним постатям ранньої української гравюри (Лука, Калліст, Златоуст), замінюються пантомімічною рухливістю постатей і мімічною пластикою облич, відтворенням активного реагування персонажів на зовнішні подразнення.

В передачі предметної атрибутики, середовища й життєвих ситуацій художники "Печерського патерика" також досягли нових успіхів. Мотиви київської архітектури, плани Антонієвих і Феодосієвих печер були виконані Іллею за натурними рисунками. Тлом для багатьох фігурних зображень послужили монастирські подвір'я, мальовничі види на Києво-Печерську лавру з боку Дніпра і круч. І навіть різні "дива", як, приміром, покарання Сергія за брехню й користолюбство або гасіння пожежі у пекарні проскурниками Спиридоном і Никодимом, відбуваються в реальній обстановці.

<<< - на попередню