Патерик Печерський.

Яким Запаско:

У першій половині XVII ст. на ниві української книги працювало багато талановитих майстрів-граверів. Деякі з них відомі. Недобра традиція зовсім не підписувати свої твори або ставити під ними тільки ініціали, започаткована ще нашими першодрукарями в першій половині XVII ст., вже була порушена. Приміром, якщо з попереднього періоду українського книгодрукування відомо тільки два підписи під гравюрами - WS і ЛП (обидва у львівському "Апостолі", 1574), то у виданнях цього часу свої підписи поставили 23 майстри, в тім числі три з них підписалися повним ім'ям - Георгій ієродиякон, Ілля і Прокопій. Кілька граверів поставили підписи не тільки під ілюстраціями, а й під декоративними гравюрами - титульними фортами, заставками та кінцівками. В українському книгодрукуванні це явище нове. Так, підпис гравера під заставкою вперше знаходимо 1623 р. (монограміст ТП), під титульною фортою 1628 р. (монограміст ЛТ) і під кінцівкою 1630 р. (монограміст ВР).

У той час в галузі декоративної гравюри найбільш плідно працював гравер Ілля. Він виконував замовлення львівських та київських друкарень, зокрема, йому належать кілька титульних форт (львівський "Псалтир", 1637; київський "Требник", 1646; титул з датою 1638 р. у львівському "Анфологіоні", 1647-1651), декоративний фронтиспис у "Требнику" (1646), заставки в "Апостолі", що вийшов з друкарні Сльозки (1639), у київському "Требнику" (1646), кінцівка в тому ж таки "Требнику". Декоративні прикраси Іллі завжди вигадливі, справді мистецькі, в них багато народного елементу. До речі, на ниві декоративної гравюри Ілля більший майстер, ніж в ілюстрації, де бачимо чимало речей слабих, а іноді просто безпорадних.

<<< - на попередню