І. Равич. Кухоль.
Початок XVII ст.
Срібло: лиття, карбування, позолота. |
Майстер-монограміст
А.С. Шати для Четвероєванглія. I половина XIX ст.
Москва.
Срібло: карбування. |
Фірма П.К. Фаберже. Ополоники.
початок XX ст. С.-Перербург.
Срібло: лиття, карбування. |
Чи не найбільша таємниця
Олександра Ільїна - шлях придбання унікального
срібного кухля роботи Івана Равича. Один із
кращих українських ювелірів епохи барокко кінця XVII - початку XVIII ст. трудився на
замовлення Києво-Печерської Лаври, Митрополита
та інших ієрархів, інколи й світських клієнтів.
Відомий срібний кухоль, карбований ним для
гетьмана І.Мазепи. І якщо справжнє клеймо майстра
на кухлі із зібрання О.Iльїна (а підробити його
майже неможливо, як і повторити складну техніку
виготовлення цієї речі: лиття, карбування,
позолота орнаменту), то виникає інше запитання:
для кого ж відомий майстер витворив цей шедевр?
Адже цей кухоль значно багатший за прикрасами,
орнаментикою, та й важчий за мазепинський! На
тулубі -
коло, увінчане так званою "старою царською"
геральдичною короною (таку використовували
переважно до 1721 р., коли Петра І проголосили імператором і
відповідно змінили емблематику), а в колі - монограма
"ВС/ПЛ" (можливо, "ВС/ПА"). Чи не означає
це "Великий самодержец Петр Алексеевич"?
Серед інших творів ювелірного
мистецтва -
вже згадувані шати до ікон, кутники, середники та
шати до Євангелій, срібний посуд та побутові речі XIX - XX століть. Серед
найбільш цікавих - шати для Четвероєвангелія
майстра-монограміста А.С., гарні скринька та
кухоль роботи фірм Норбліна (Варшава) та Колліна
(Петербург), численні молочники, ложки, ножі,
щипці для цукру і печива, портсигари майстерень
Поортена, Штумпфа, Хлєбнікова, Кордеса та інших.
І, зрозуміло, великий інтерес викликають два
ополоники неокласичного стилю з клеймом відомої
фірми Карла Фаберже. Дорогоцінний посуд, як
правило, виставляли у спеціальних скляних шафах.
Саме для цього зроблено чепурну дзеркальну шафку
в стилі неорококо, прикрашену "галантним
сюжетом" роботи живописця Шоссе та бронзою. |