"Історії звіряток"
Оксани Андрієнко.

2 грудня 2009 року у відділі мистецтв ОУНБ ім.Д.І.Чижевського відкрилася виставка „Історії звіряток” Оксани Андрієнко, майстрині в’язаної декоративної іграшки.

Оксана Олександрівна Андрієнко народилася у 1979 році у м.Кіровограді. Ще навчаючись у спеціалізованій гімназії для дітей з вадами зору у м. Харкові, пані Оксана захопилась м’якою іграшкою. Сестрами-монахинями там був організований гурток «М’яка іграшка», і шестикласниця Оксанка одразу ж стала його постійним членом. Першою іграшкою, зробленою власноруч, був в’язаний ведмедик. Ще одне захоплення Оксани – музика, паралельно з гімназією вона навчалась в музичній школі по класу фортепіано.

(Телевізійники помилилися з призвищем Оксани — замість Андрієнко використовують Андрієвська)

Згодом Оксана закінчила Харківський педагогічний інститут ім. Григорія Сковороди, факультет української та німецької мов, і навіть навчаючись в інституті, не покидала гімназійний гурток, допомагаючи монахиням навчати дітей виготовляти м’які іграшки.

Дівчина прожила у Харкові 17 років, а потім, повернувшись до рідного міста, розпочала свою справу – стала навчати дорослих і дітей з вадами зору виготовляти м’які іграшки. Гуртком керує трохи більше року, але підопічних у неї понад 40 осіб, і до всіх вона має індивідуальний підхід, бо люди дуже різні, і, як говорить пані Оксана, хтось може зробити іграшку за два дні, а хтось потребує на це навіть декілька місяців.

Перша персональна виставка в’язаної іграшки Оксани Андрієнко відбулася у травні 2008 року, під час святкування 75-річчя УТОС, згодом були інші виставки та численні зустрічі із шанувальниками.

Пані Оксана веде активне життя: керує гуртком, пише сценарії до свят, бере участь в семінарах і тренінгах і для цього навіть інколи виїздить до Києва або в інші міста України. Із захопленням згадує свої зарубіжні поїздки, оскільки вже побувала в Німеччині та в Італії, зокрема її полонив своєю історичною аурою Рим. Мріє навчатися за кордоном. У Оксани прекрасні помічники – мама і сестра, які допомагають їй в усьому: добирати за колькором нитки, знаходити допоміжні знаряддя праці, і, найголовніше, вільно відчувати себе у світі руху і динаміки.