Карпенко-Карий (справжне прізвище Тобілевич) Іван Карпович

( 1845 – 1907 )

Народився 17(29) IX. 1845 в c.Арсенівка, тепер с.Веселівка Кіровоградської області – помер 2(15). ІХ. 1907, Берлін; похований на х.Надія, поблизу с.Миколаївки.

Український драматург, актор, один з основоположників нового українського театру. В 1865р. разом з М.Кропивницьким – організатор і режисер аматорського гуртка в Єлизаветграді. Як драматург виступив на початку 80-х рр. На професіональній сцені з 1883р. У 1884-1887рр. – під гласним наглядом поліції за участь у русі народників. З 1889р. – у Товаристві акторів під орудою М.Садовського. Разом з рідним братом С.Саксаганським організував Товариство акторів (1890), яке під різними назвами проіснувало до 1909р. Поборник створення соціально-психологічного театру. Підняв українську реалістичну драму до високого соціального звучання. Його перу належать драми: „Бурлака”, „Безталанна”, „Наймичка”, сатиричні комедії „Мартин Боруля”, „Сто тисяч”, „Хазяїн”, „Суєта”, історичні п’єси – „Сава Чалий”, „Бондарівна” та інші.

Кращі ролі: Боруля, Іван, Пузир („Мартин Боруля”, „Наймичка”, „Хазяїн” І.Карпенка-Карого). Ролі: Назар і Хома („Назар Стодоля” Т.Шевченка), Микита і Жолудь („Дай серцю волю, заведе в неволю”),(„Дві сім’ї” Кропивницького), Пузир („Хазяїн” Карпенка-Карого), Городничий („Ревізор” Гоголя), Жадов („Тепленьке місце” О.Островського). Критичні статті і рецензії в галузі сценічного мистецтва. Його ім’я присвоєно вищому навчальному мистецькому закладу України – Київському державному інституту театрального мистецтва. У 1956 відкрито музей-заповідник Карпенко-Карого – „Хутір Надія”. На могилі Карпенко-Карого і на території заповідника встановлено пам’ятники (1969, скульптор О.Ковальов).

Біографічний довідник «Мистецтво України» за редакцією А.В.Кудрицького, Київ, 1997