ДМИТРО ЧИЖЕВСЬКИЙ НАРОДИВСЯ В ОЛЕКСАНДРІЇ

Останнім часом у місцевій пресі з'явились публікації про те, що всесвітньо відомий вчений, наш земляк Д.Чижевський народився не в тому будинку, на стіні якого висить меморіальна дошка, і навіть взагалі не в Олександрії, а на хуторі поблизу с. Секретарівки колишнього Олександрійського повіту.

Але ще в 1994 році, коли відзначалось 100-річчя з дня народження нашого земляка, було відомо, що в будинку, де Чижевські жили з 1904 р., Дмитро не народився. Про це знали всі дослідники його життя і діяльності. Напис на меморіальній дошці, встановленій на сучасному будинку районної бібліотеки — умовний. Тоді він лише засвідчував факт народження Д.Чижевського в Олександрії і проживання його сім'ї в цьому будинку, бо дому по колишній Казначейській вулиці, який спершу наймали, давно не існує.

Твердження про те, що Д.Чижевський народився на хуторі в Секретарівці — помилкове. За основу висновків взято спогади молодшої сестри Дмитра. Хочу нагадати, що спогади завжди суб'єктивні (це — не документ). До того ж Марія Чижевська-Морозовська записувала їх дійсно у 70 років, існує, кілька варіантів рукописів, які різняться між собою. Особливо часто помиляється Марія в датах періоду проживання своїх батьків у Санкт-Петербурзі, Вологді і потім в Олександрії. Та й не могла вона їх знати, бо писала, пригадуючи те, що колись давно розповідала їй мати. Наприклад, про життя в будинку Маслової до 1904 року Марія пише дуже детально. Але дитина такі подробиці пам'ятати не може. Коли сім'я перебралась у дім, де зараз районна бібліотека, їй було неповних 6 років.

Батько не любив згадувати про свою участь в народовольчому гуртку, перебування у фортеці, психічну хворобу. Певною мірою Іван Костянтинович відчував провину перед товаришами, яких було засуджено, а він відбувся так званим "засланням" у Вологду та Олександрійський повіт.

Для того, щоб вияснити дату переїзду батьків Дмитра в Олександрію, спробуємо ще раз розібратися в датах.

І.Чижевського заарештовують у березні 1889 року за причетність до революційного руху. Тоді він навчався в Михайлівській артилерійській Академії. Поки йшло слідство, сім місяців перебував у камері-одиночці Петропавлівської фортеці, де захворів на гострий психічний розлад. Потім його перевели до лазарету. В цей час дружина Марія Дмитрівна пише численні прохання до різних високих інстанцій, в т.ч. і на ім'я государя, про полегшення долі чоловіка. Їй вдалося через різних знайомих добитися того, що І.Чижевського звільняють на поруки під грошову заставу 3000 рублів. На той час — велику суму, яку (за спогадами) дав батько дружини. Це сталося у березні 1890 року. Тоді ж вони виїздять у Вологду, де перебувають до лютого 1892 року, коли його офіційно висилають в Олександрійський повіт. Жандармська справа на членів гуртка, який очолювала народоволка С.М.Гінсбург (в т.ч. і на І.Чижевського) зберігається в Центральному Історичному Архіві в Санкт-Петербурзі. Там є такі документи:

— "Отношение Начальника Санкт-Петербургского Губернского Жандармского Управлення от 5 октября 1891г. на имя Прокурора С.-П. Судебной Палаты (о признании поручика И.Чижевского душевно-больным и увольнении его в отставку);

— "Уведомление (от 20 декабря 1891 г.) Товарища Министра, зав. полицией Господину Министру Юстиции о невозможности пребывания на военной службе И.Чижевского и подчинении его надзору полиции сроком на 5 лет в Александрийский уезд";

— "Уведомление (от 17 февраля 1892 г.) Военного Министра Министру Юстиции о приостановлении дела о поручике Чижевском в связи с болезнью и высылке его в Александрийский уезд".

А в Державному архіві м. Києва є "Указ Его Величества Государя Императора Александра Александровича..." про відставку штабс-капітана І.К.Чижевського. Свого часу він був опублікований в газеті "Єлисавет". До речі, в ньому вказано, що народився Іван Костянтинович не в Секретарівці, а в Полтавській губернії. І — жодного спогаду про те, що він був під слідством. Лише натяком про це можуть бути такі рядки: "...отчислен из Академии 1889 года, марта 27". А далі: "по распоряжению Военного Министра прикомандирован к Главному артиллерийскому управлению 1891 года октября 22; переведен из 6 роты в Управление артиллерией 1891 года ноября 9". І — найцікавіше: "В обер-офицера сего не было обстоятельств, лишающих права на знак отличия беспорочной службы или отдаляющих срок выслуги к этому знаку. Высочайшим приказом тысяча восемьсот девяносто второго года июня девятого дня поручик Чижевский уволен от службы за болезнью штабс-капитаном и с пенсиею". Ніби й не був він під слідством!

На жаль, не можу зараз вказати документи про перебування молодої сім'ї у Вологді. Для цього треба зробити запит до архіву. Тоді картина стане повністю зрозумілою.

Сім'я дійсно, після переїзду в Олександрійський повіт, жила спочатку в Секретарівці. Але приїхали вони туди, вже маючи на руках першого сина, який народився у Вологді. Про це, до речі, пише у своїх спогадах і Марія Чижевська.

Цитую за публікацією обласної бібліотеки матеріалів до 100-річчя з дня народження Д.Чижевського — "Марія Чижевська. Записки", яку підготував та упорядкував Л.Куценко, взявши за основу найповніший та найзавершеніший рукопис, датований 28 квітня 1970 р.:

"У Вологді у моїх батьків народився син Костянтин. Проживши у Вологді більше двох років, батько був амністований з нагоди коронування царя Миколи II (тут Марія помиляється) і засланий на батьківщину без дозволу проживати у великих містах...

Ще перебуваючи у засланні, І.К.Чижевський втратив батька, котрий залишив йому у спадок невеликий хутір, в 25 верстах від Олександрії. Спершу там і поселились мої рідні. Проте, коли через рік від скарлатини помер їх син Костянтин і батьки вважали, що головною причиною тому була відсутність гарного лікаря і те, що до аптеки потрібно було їхати 25 верств кіньми, вони переїздять на проживання в Олександрію. Там невдовзі у них народився син Митя (1894 р.), а потім і я (1898 р.)".

Отже, на хуторі Чижевські прожили всього рік. Посилатись на те, що в Олександрію вони переїхали після смерті сина Кості, якому тоді виповнилось 4,5 року, можна. Але треба враховувати при цьому, що народився він не в Секретарівці, а у Вологді. Сам факт того, що батьки Дмитра боялися повторення ситуації, при якій помер старший син, говорить про те, що Дмитра Марія Дмитрівна народжувала в Олександрії, де були лікарня та аптека.

Вважаю, що і запис про народження та хрещення Дмитра 7 квітня 1894 р. у метричній книзі Успенського собору м. Олександрії є прямим свідченням того, що народився він саме тут. Інакше такий запис було б зроблено у церкві Секретарівки чи Нової Праги. А хрещеним батьком (воспреемником) Дмитра був Г.Сокальський — лікар і голова міської управи.

Сам Д.Чижевський завжди (в автобіографіях, спогадах, листах) вказував, що народився він в Олександрії. Виходить, ми не повинні вірити йому?

Вчений дійсно був точним у датах, і найдорожчим скарбом для нього була істина. Але стосується це його наукової діяльності, а не особистого життя. Бо як можна пояснити такі рядки в "Життєписі": "...з Вологди в 1894 році висланий (батько І.К.) "на батьківщину" (на щастя, забули написати, що до власного маєтку; тому він приїхав до Олександрії, де я й народився через кілька день по приїзді)"?

Найближчий товариш Д.Чижевського, ще з часів навчання в Олександрійській чоловічій гімназії і до смерті вченого, П.Феденко теж підтверджує факт народження Дмитра в Олександрії.

В наукових розвідках, дослідженнях трапляються помилки, перекручення подій. Особливо тоді, коли дослідники не володіють більш-менш повним арсеналом документів, спогадів, публікацій з певної теми. Поверховість дійсно не допустима, але ще гірше, коли підтасовуються факти, дати для оприлюднення нібито нових, раніше невідомих моментів з життя та діяльності знаменитих людей.

Надія ЖАХАЛОВА, історик, краєзнавець, м. Олександрія
"Вільне слово", 12 листопада 2003 року
"Вільне слово", 19 листопада 2003 року