|
|||
|
|||
|
Архів Д.І.Чижевського | ||
|
Нарешті в Україні офіційно вшановано пам'ять Дмитра Чижевського, чиє ім'я від 20-х років XX ст. сяє на видноколі світової науки, однак до цього часу або замовчуване, або осквернене совітською пропагандистсько-класовою псевдонаукою. Два дні з 23 по 24 березня в Київському університеті ім. Т.Шевченка проходила міжнародна наукова конференція "Дмитро Чижевський культуролог", присвячена 100-річчю від дня народження цього видатного українського мислителя, дослідника проблем культури, історика української філософії, літератури, а також славістики. Організатори конференції Інститут філософії АН
України, Київський університет ім. Т.Шевченка, університет "Києво-Могилянська
академія" та Республіканська асоціація українознавців доклали чимало
зусиль, щоб висвітлити всі аспекти багатогранної і різнопланової творчості
Д.Чижевського. Складним і нелегким був шлях Д.Чижевського до вершин світової науки. Народився в селі Секретарівка на теперішній Кіровоградщині. В 1911 р. закінчив Олександрійську гімназію, а потім Петербурзький університет за спеціальністю математика і фізика-астрономія. Однак згодом зрозумів, що його покликання філософія та література. Тому вступив у 1914 р. на історико-філософський факультет Київського університету, який закінчив у 1919 р. Пора революційних подій пройшла крізь серце і долю молодого філософа і вченого, котрий ще з гімназійних років брав активну участь у різних революційних гуртках. На хвилі революційного піднесення він навіть входив до складу Центральної Ради, щоправда, як представник російської (меншовицької) фракції, за що з приходом до влади більшовиків потрапив до в'язниці і тільки завдяки щасливій випадковості залишився живий. Незважаючи навіть на те, що виступав проти незалежності Української держави. Однак класовість більшовиків була неперебірливою. Довелось емігрувати за кордон, де він остаточно сформувався і виріс до одного з найвизначніших філософів світу, став "українським мисленником" (так Чижевський полюбляв називати своїх співвітчизників-філософів). Цей період діяльності Чижевського всебічно висвітлили у своїх доповідях на пленарному засіданні професор О.Пріцак ("Чижевський вчений, людина".) До речі, О.Пріцак, починаючи з 1946 p., плідно співпрацював з Д.Чижевським на ниві розвитку української науки. Велике зацікавлення в учасників конференції викликали доповіді В.Горського (Київ) "Дмитро Чижевський як фундатор історико-філософського українознавства (конструктивні суперечності концепції)", професора Варшавського університету С.Козака "Історіософія і науковий метод Дмитра Чижевського", М.Наєнка (м. Київ) "Дмитро Чижевський і Київський університет", С.Кримського (Київ) "Проблема національного стилю філософського мислення в творчості Дмитра Чижевського". До речі, під час своєї доповіді декан М.Наєнко познайомив присутніх із версткою книги творів Д.Чижевського, яку підготували і видають науковці Київського університету. Подальша робота конференції проходила у двох секціях: "Філософська спадщина Дмитра Чижевського" та "Культурологічна і літературознавча спадщина Дмитра Чижевського". З-поміж численних праць Чижевського найбільше уваги учасники конференції приділили відомій роботі "Нариси з історії філософії на Україні", завдяки якій за автором утвердилось визнання як фундатора української філософії. В кулуарах конференції саме для "Українського слова" дали короткі інтерв'ю: Омелян ПРІЦАК, академік: Іван ДЗЮБА, академік, міністр культури України: Ганна ЛОЗОВА, племінниця Д.Чижевського, пульмонолог,
кандидат медичних наук, м. Київ: |
||
|
Архів Д.І.Чижевського | ||
© ОУНБ Кропивницький 1999-2004 Webmaster: webmaster@library.kr.ua |