Ліричний камертон Максима Рильського

31 березня, на осонні берегів весни, пролунала чарівна музика ліричного слова. В ошатних залах бібліотеки імені Д.Чижевського відбувалося свято, торжество прекрасного й вічного... Адже саме в цю пору, 120 років тому, народився Поет, Максим Рильський.

Феєрію свята творили молоді таланти — викладачі й студенти Кіровоградського будівельного технікуму. Це було стрімке, колоритне і водночас гармонійне дійство.
У вихор літературних читань, мелодійних співів вплітались відеофрагменти документальних свідчень про життя і творчість Максима Рильського. Всі, хто торкався ліричного камертона художника слова, вивищувались над часом, вбирали в себе нектар його ліричних шедеврів, співчутливо проникались трагізмом долі поета тоталітарної доби.

Бо саме тоді, на початку 30-х років із 240 письменників було знищено 200, а мовознавців з 85 — 62. Слідчий С.Брук чітко й цинічно сформулював стратегію правлячої партії: “нам треба українську інтелігенцію поставити на коліна, це наше завдання — і воно виконане; кого не поставимо — розстріляємо”.

Рильського не розстріляли, але намагалися знищити як Поета й Людину. Та, за словами Євгена Маланюка, “в найризикованіших проявах виконуваних ним позатворчих завдань (“соціальних замовлень”, вірніш — поліційно-адміністративних), Рильський ніколи не спадає зі свого культурно-літературного рівня, ніколи не губить свідомості майстра, і його літературно-мистецький смак не паралізується”. В п`ятірньому гроні неокласиків перо Максима Тадейовича було найталановитішим, а слово - чистим і красивим.

Це особливо відчули гості заходу, адже юні таланти зуміли так майстерно передати атмосферу “солодкого світу” Максима Рильського, що перед їхнім внутрішнім поглядом зримо постала людина рідкісної незлобивості, втихомиреності й просвітленості, поет, благословенний Богом.

Останнім акордом поетичної містерії, створюваної молодими талантами, була українська пісня, що так глибоко проникає в душі, єднає їх і очищує.

Час не владний над істинним. Вірші Максима Тадейовича й донині вражають чистотою форми і смислу, в них, перефразовуючи слова самого митця, - “є висоти незміримі й святі глибини”. Рильський назавжди залишається живим поетом.