Пасторалі Шевченкового “Заповіту”

Для всіх поколінь українців Шевченків “Заповіт” став національним заповітом на віки. Про це йшлося на літературних читаннях, присвячених 170-річчю поетичного шедевру. Захід відбувся 26 листопада 2015 року у відділі обслуговування користувачів.

Гості зустрічі — науковці, освітяни, студенти, школярі — ніби пройшли стежками Шевченкової долі. Так сталося, що свій “Заповіт” Кобзар написав за 16 років до смерті, коли йому минув 31 рік. Тоді, у Переяславі він тяжко захворів і вже не вірив у повернення до життя.

З цікавістю гості прослухали виступи Кирила Поліщука. Вони почули цей твір у багатоголоссі розлогих берегів інших мов. У світі існує близько 500 перекладів шевченківського “Заповіту” на 147 мов народів світу. Атмосферу поліфонічного звучання майстерно передали Вікторія Пугач, Сергій Чорнов, Вікторія Драненко, Юлія Бондар.

Вразив слухачів і виступ Миколи Івановича Барабулі. Як колись Карлу Брюллову сказали, що він пензлем Бога хвалить, так і Барабуля це творить своїм голосом. Шевченка він читає серцем... І це також розкриває образ поета і його художнього виміру.

Своє бачення періоду шевченківського “Заповіту”, його ментального й духовного змісту для гостей розкрила кандидат філологічних наук, доцент кафедри української літератури Кіровоградського державного педагогічного університету ім.В.Винниченка Оксана Гольник. Це була багатоаспектна, захоплююча оповідь науковця, відлуння численних літературознавчих досліджень шевченкового слова.

Цікавою й захоплюючою для гостей стала й розповідь молодої поетеси, науковця Надії Гармазій. Вона посвятила слухачів у таїну шевченківської компаративістики. Шевченко і Міцкевич, Шевченко і Гете, Шевченко і Словацький... Їхні художньо-мистецькі паралелі, контрастні й споріднені елементи мислетворчих проекцій, їхні неповторні й геніальні світи підкорили слухачів літературних читань.

Глибинним патріотичним виплеском був огранений виступ голови Кіровоградського товариства “Просвіта”, викладача педагогічного університету ім.В.Винниченка Олександра Ратушняка. Його майстерність у читанні шевченківської поезії ще раз відкрила неповторний світ Кобзаревого слова.

Окрасою літературних студій стали пісні й музичні твори на слова Тараса Шевченка і музику Оксани Горобченко, які виконали учні музичної школи №1 ім.Г.Нейгауза.

Шевченкове слово завжди буде єднальним началом усіх поколінь, його енергія сповнюватиме молоді серця, а любов буде вічно животворити і наповнювати нас в усі віки.