Мандрівний фестиваль DocudaysUA у відділі мистецтв

Щовесни відбувається показ документального кіно, але тільки найкращі фільми мандрують Україною восени. В цьому році ми приймали вже тринадцятий мандрівний кінофест і нашими партнерами, як завжди, були ГО «Територія успіху» та ГО «Флора». Відкриття сьомого регіонального етапу фестивалю було присвячене 40-річчю заснування Української громадської групи з дотримання Гельсінських угод.

Головний меседж фестивалю - “Крізь ілюзії”, адже сьогодні у всього світу розвіюються ілюзії про слабкість України. Саме тому під час мандрівного фестивалю Docudays UA можна було переглянути фільми, що порушують питання, спільні як для України, так і для всього світу.

Відкрили фестиваль стрічкою «Українські шерифи» Романа Бондарчука. Саме цей фільм отримав спеціальний приз журі в основному конкурсі фестивалю IDFA, який є центральним документальним форумом світу та вважається «документальними Каннами». У центрі сюжету – південне село Стара Збур'ївка, куди міліція майже ніколи не доїжджає. А тому функцію охорони громадського порядку виконують двоє місцевих жителів. Виконуючи обов'язки міліціонерів та соціальних працівників, вони заспокоюють сімейні сварки, припиняють бійки між сусідами, шукають потопельників – загалом займаються всім, окрім кримінальних злочинів. Місцеві жителі називають їх шерифами.

Гаряче наш глядач сприйняв фільми: «Мова» (Сергій Лисенко / Україна). Особливо вразили слова героїні фільму, кураторки курсів з української мови Анастасії Розлуцької: «Якщо на Сході буде більше книжок і їх будуть читати, то, можливо, нам більше не доведеться купувати бронежилети...», фільм «Пісня бійця» (Kristina Liulchenko / Україна) про солдата, який під час бойових дій на сході України пише вірші, фільм "Аліса в Країні війни" (Аліса Коваленко, Любов Дуракова / Польща ), історія подорожі та особистий щоденник української дівчини, яка, опиняючись в найгарячіших точках заворушень: від Майдану Незалежності в Києві, через блок-пости Слов’янська, до руїн Донецького аеропорту стикається з проблемою вибору, коли події раптово вриваються в особисте життя, змішуючись у хаос вчинків і почуттів. Окремо хочеться відзначити фільм Світлани Григоренко «На Великдень» (майстерня документального кіно Сергія Буковського), 15- ти хвилинна розмова героїні зі своєю матір'ю, драматична проблема «дітей та батьків». Фільм вражає, довго не залишає … Неймовірно щемно, лаконічно, без фальші…Приємною несподіванкою стала інформація, що молода режисерка - наша землячка (с. Нове). Дякуємо за нове українське документальне кіно.

Загалом ми побачили двадцять сучасних, свіжих документальних фільмів України та світу. Відчули себе учасниками Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини DOCUDAYS UA, спілкувалися, дискутували, разом з тим змінювався наш світогляд та руйнувалися ілюзії.

Олена Тітовська,
бібліотекар відділу мистецтв