“Проблеми ідентифікації воїнських поховань періоду Другої Світової війни”

Цими днями світова спільнота, наші співгромадяни відзначають 71-у річницю Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Проходять святкові паради, лунають слова привітань і подяки за великий подвиг у найтрагічнішій війні ХХ століття. Відійшли у вічність ті, хто ціною власних життів здобув Перемогу, живих же свідків тих страшних часів можна перелічити по пальцях. Але пам'ять про події понад півсторічної давнини жива. На цьому наголошують усі. Та чи насправді ми пам’ятаємо? Чи справді гідно вшановуємо?

29 квітня у відділі краєзнавства обласної бібліотеки ім. Д. Чижевського відбулося квітневе засідання Краєзнавчих студій, присвячене 71-ій річниці Перемоги. Тема засідання: “Проблеми ідентифікації воїнських поховань періоду Другої Світової війни”. Розглядали цю глобальну проблему на прикладі одного району, щоб показати її важливість на рівні країни. Запрошені, а це невелика кількість дійсно небайдужих науковців - кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник відділу археографії та використання документів Державного архіву Кіровоградської області Вадим Колєчкін, співробітник обласного краєзнавчого музею Костянтин Шляховий, викладач КДПУ ім. В. Винниченка Олександр Чорний - говорили не лише про проблеми відсутності достовірних даних щодо поховань, зокрема на прикладі Великосеверинівської сільради Кіровоградського району, але й про заплутаність наявних свідчень.

Взимку 1943-1944 років біля Кіровограда йшли жорстокі бої. Сьогодні ми не знаємо достовірної правди про те, якою дорогою ціною був звільнений обласний центр. Серед визволителів - сотні загиблих у боях та померлих від ран у польовому шпиталі села Созонівка. Відомо про організоване поховання біля цього шпиталю №602, де знайшли свій останній земний прихисток майже тисяча бійців. З іншими бойовими похованнями, зокрема в Кіровоградському районі, все досить заплутано. Після війни до сільради селища Велика Северинка входили різні села, тож дані щодо поховань та братських могил не співпадають, ускладнює також ситуацію однакові назви сіл.

Це все свідчить про те, що не існує точного переліку ідентифікованих поховань. Вадим Колєчкін говорить, що його захопила ця тема, коли до рук потрапив документ 1971 року – перелік поховань Кіровоградського району, складений за даними сільрад. Проте ці дані не співпадають з документами військкоматів та іншими документами. Що це означає на практиці? В кращому випадку, як це сталося зі знаменитим кінорежисером Василем Биковим, ім’я якого випадково було внесено на стелу у списки загиблих під Кіровоградом й потім вилучено. В гіршому випадку, це коли родичі загиблих і досі, за понад 70 мирних весен не знають, де похований їхній батько, дід чи вже й прапрадід. В радянські часи не надто ретельно велися списки загиблих та місць їх поховань, тепер же говорити про достовірність даних не доводиться. Треба починати все заново.