“Послав я в небо свою молитву...”

3 лютого 2016 року у відділі обслуговування користувачів обласної бібліотеки ім. Д. Чижевського відбулися літературні читання, присвячені 125-літтю Павла Григоровича Тичини під назвою “Послав я в небо свою молитву”. Учасниками заходу стали студенти і викладачі навчальних закладів міста – педагогічного університету, будівельного і медичного коледжу.

В біблійній притчі про таланти мовиться: “кожному, хто має, буде ще дано...”. Свій талант, подарований Творцем, Павло Тичина примножив та віддав людям. І за це вони його нагородили чистою любов`ю. Літературні читання — свідчення прихильності сучасників до таланту й генія митця.

Молитвою Павла Тичини, його розмовою з Богом була “сонячнокларнетна” поезія. Та, звичайно, не лише вона, багато й пізніших творінь ввійшли у лоно вічності. Уся канва розмови про Тичину була ніби виткана із візерунків-розповідей молодої поетеси, науковця Надії Гармазій. Вона надзвичайно майстерно й філігранно поєднувала всі частини сценарного дійства. Ведуча відзначила й маловідому сторінку життя Павла Григоровича, яку нещодавно дослідив кіровоградський журналіст і краєзнавець Володимир Поліщук. Із його спостережень дізнаємось про перебування Тичини на теренах Єлисавету разом з капелою Кирила Стеценка. Тоді, в 20-х роках минулого століття, вони дали два концерти в Новомиргороді й Златополі і п’ять - у нашому місті.

Відомо, що все життя Тичини було пов`язане з музикою. Він грав на багатьох інструментах, мав чарівний дискант, був диригентом хору. Його лірика, напрочуд, мелодійна й милозвучна. Тому звучання акордеону, піаніно, домбри, кобзи, гітари створювало ауру присутності Тичини-музиканта. Її вдало відтворили студенти Кіровоградського музичного училища.

Для гостей літературних тичининських читань, що пройшли у відділі обслуговування користувачів бібліотеки, геніальність ліричного творця відкрилася у віршах поета, які так чудово прочитали освітяни, студенти кіровоградських вищих і середніх навчальних закладів Ксенія Наговіцина, Тетяна Чепа, Марія Зобенко, Ольга Букатар, Василь Левицький.

Сила ораторського мистецтва велика, якщо воно поєднується з інтелектом, знаннями, акторськими талантами, живою енергією промовців. Саме такі асоціації виникають, коли слухаєш розповіді про Тичину науковців - Григорія Клочека, Олега Поляруша, Марії Фоки. Разом з ними гості ніби ввійшли в Тичининську епоху з її автентичними таємницями, занурились в тонкощі літературного світосприйняття, відчули красу звукоживопису поета.

Церковні канти... В юності Тичина співав їх. Вони органічно ввійшли в його творчість і життя як щось гармонійне й глибоке. Все це божественним світлом відсвічувало в його поезіях, ставало рятівною силою в трагічних перипетіях долі. Духовний спів священників Кіровоградського Свято-Різдва Пресвятої Богородиці світлим ангелом спустився у душі учасників та гостей заходу.

Наталія Чуприна, провідний бібліотекар відділу обслуговування користувачів