Я в серці маю те, що не вмирає...

І Волинська Мавка, і та людина, яка живе українською духовністю, любов`ю до мистецтва й високого художнього слова дійсно має причетність до вічного. Ця істина особливо відчутно справдилася на літературно-музичному вечорі, присвяченому 145-річчю Лариси Петрівни Косач.

Мистецька композиція відкрилася коротким знайомством із матеріалами книжкової виставки “Ні! Я жива, я буду вічно жити...”, де було представлено рідкісні видання, пов`язані з життям і творчістю Лесі Українки. Особливими раритетами експозиції стали книга сестри поетеси Ольги Косач-Кривинюк “Леся Українка. Хронологія життя і творчості”, фотокнига “Леся Українка: сюжети з життя в ілюстраціях і документах”, монографія Івана Денисюка “Дворянське гніздо Косачів”, літературознавчі дослідження Лариси Мірошніченко “Леся Українка. Життя і тексти”, Олени Огнєвої “Східні стежки Лесі Українки”, Лесі Демської-Будзуляк “Драма свободи в модернізмі. Пророчі голоси драматургії Лесі Українки”, репринтне видання першої збірки поезій Лесі Українки “На крилах пісень”, виданої Іваном Франком у 1893 році та інші. Дух українства і образ відомої світові поетеси досить живописно й віртуозно відтворили молоді таланти Кіровоградського будівельного коледжу. Разом зі своїми викладачами Чернишовою Інною Анатоліївною і Дергачовою Ольгою Володимирівною юні студенти ввели глядачів у складний, повний драматизму й художнього пошуку світ мистецтва обдарованої літераторки.

В цікаву розповідь про життя і творчість Лесі Українки живим струменем вливались українські пісні й поетичні шедеври мисткині. Їх так витончено й з великим хистом виконували юнаки й дівчата. Це був, ніби голос самої поетеси - глибокий і чуттєвий, сповнений трагічних скрут і душевних підйомів. На авансцені залу по-особливому прозвучали слова із драми-феєрії “Лісова пісня”, цієї одухотвореної легенди поліського краю. Юні виконавці продемонстрували зародження ніжного й трепетно-тривожного, одвічного діалогу двох сердець.

Стихія українського танцю завжди захоплює своєю невсипущою енергією, ліризмом і задушевністю. Саме гармонійне поєднання слова, пісні й танцю, яке так вдало синтезували наші виступаючі, засвідчило етнічний дух українства, що вивищується над буденністю, веде у Лесин неромантичний і символістський вимір.

Атмосфера, створена на літературному вечорі передала ту епоху, в якій жила і творила поетеса, розкрила таємниці її таланту, ввела у багатогранний і величний світ її Слова.