Вечір – зустріч «Гортаю пам'яті своєї сторінки» з учасниками проекту «Голоси з війни»

За доброю традицією бібліотека запрошує ветеранів війни і праці, дітей війни на різноманітні заходи. 6 травня у відділі мистецтв відбувся вечір – зустріч «Гортаю пам'яті своєї сторінки» з учасниками проекту «Голоси з війни». Зустріч розпочала завідуюча відділом мистецтв Світлана Ушакова словами вдячності та глибокої пошани до учасників зустрічі. Запрошені принесли до бібліотеки фотографії воєнних часів з родинних архівів, де вони з батьками, щасливі посміхаються молодому поколінню.

Працівники відділу мистецтв щиро подякували за принесені на захід сімейні реліквії Наталії Ганоцькій, родині Таїсії та Валерія Корнійців, Марку Улановському, Наталії Данілевич, Ганні Ткачовій, Миколі Левандовському, Катерині Байбараш.

«Фотографії із сімейного альбому» - книга – сповідь Емми Вариводи була окремою темою зустрічі. Авторка створила книгу споминів, щоб згадати та розповісти про шість поколінь свого роду, про біду та радість, про пережите та болюче. Дякуємо Єммі Сергіївні за те, що вона насмілилась відкритись нам.

Всі на фото вийшли сумні

Спогади та мрії були про різне: про життя сімей «ворогів народу», стосунки в родинах, голод, збереження людяності та доброти. Травень сорок п’ятого був щедрим на тепло. Буйно квітував бузок, і величні пахучі оберемки його кидали солдатам, які поверталися в рідні краї з важких воєнних доріг. Як на них чекали! В пам'яті залишилось все.
Власні поезії читали Вадим Смотренко, Микола Левандовський та Валерій Корнієць .
Вчитаємося у вірш Вадима Васильовича Смотренка (1934 р.н.) написаний у 1995 році, через 50 років після Перемоги, де підписав себе батьківським прізвищем Дерипаско.

У садку, в старому курені
Так боліло, мріялось мені.
Світла постать промайне в вікні -
Батько!Він не згинув на війні

Може десь вродив другого сина,
Може десь друга його родина,
Та до вітряка – старого млина
Він прийде, бо кличе Україна!

Він прийде!Поставить вулик в раму,
Медом залікує свою рану.
Лугом піде із косою рано -
Він же так кохав мене і маму!

Гуп! - Упало яблуко в саду…
Підніму і знов в курінь бреду,
«Кобзаря» читаю в курені…
І болить, і мріється мені.
Вадим Дерипаско (Смотренко)

Зі сльозами на очах прозвучало поетичне вітання і від студентів машинобудівного технікуму - акторів студентського театру "Палата №6". Здавалось, ніби вони пропустили весь біль втрати через себе. Їхні погляди зосереджені та уважні, адже коли дивишся на людей воєнного покоління, мимоволі опускаєш голову, ніби подумки приходиш на сповідь. Чому?! Щоб вклонитися і тим, хто загинув, і тим, хто сьогодні в строю. Біль відгукується щемом у серці…

Насамкінець учасники заходу пообіцяли зібратися всією великою родиною і наступного року.

Олена Тітовська,
бібліотекар відділу мистецтв