Довга дорога додому, або Про що не говорять полонені

Днями до обласної бібліотеки ім. Д. Чижевського завітав правозахисник, волонтер, письменник Валерій Макеєв, який приїхав на зустріч з кропивничанами із Черкас. Читачам бібліотеки він відомий за книгою «100 днів полону, або Позивний 911». Ця книга, одразу після виходу у 2015 році, спричинила справжній резонанс на вересневому Львівському форумі видавців. Повість є автобіографічною, в ній автор виклав свою сповідь про паралельний вимір, який існує зараз за кілька сотень кілометрів на сході країни. Саме це особисте бачення викликало і холодне несприйняття, і гарячу підтримку в громаді. Зараз Валерій Макеєв бере активну участь у діяльності громадської організації військовополонених, яка опікується бранцями неоголошеної війни на сході України.

І в книзі, і на презентації пан Валерій не зосереджувався на сценах катувань полонених чи реальності розстрільних ям, які існують, вдумайтеся, у ХХІ сторіччі на території європейської країни. Навпаки, його сповідь була пронизана тим, що ми називаємо «людський фактор». Валерію, перебуваючи в полоні, доводилося стикатися з численними ополченцями і захисниками фейкових республік, пересічними жителями Донеччини та Луганщини. Викликала захоплення Валерієва розповідь про звичайного ровеньківського лікаря, який ризикуючи власним життям, в озброєних терористів домігся 9 днів перебування українського бранця на стаціонарі районної лікарні на тимчасово окупованій території, та що то за стаціонар – без ліків, більшості медперсоналу та навіть їжі. Загалом таких вражаючих історій було багато: і про нашого земляка, солдата ЗСУ, який кілька разів утікав з полону, був переховуваний у родинах луганчан («Щоб бути героєм тут, за 7 сотень кілометрів від буремного Сходу, достатньо вийти на мітинг, потриматися за прапор - і вже ніби патріот, а там за переховування «укропів і нациків» у кращому випадку просто розстрілюють»), і про іншого полоненого, який читав молитви українською мовою, і всі, хто був у камері – а це впереміж з полоненими української сторони багато місцевих жителів і навіть ополченців - жоден не висловив «мовний» протест.

Багато хто намагається оминати болючу тему неоголошеної війни на Донбасі та її неодмінної складової - полону. Проте зустріч з Валерієм Макеєвим справила не не гнітюче, а швидше обнадійливе враження. Звісно, позитивного в історії волонтера, який поїхав на Схід і сам потрапив у полон – дуже мало, проте як промінчики сонця пробиваються людяність, і бажання взаємодопомоги, повага і приклади героїзму з обох воюючих боків. Це, мабуть, одна з небагатьох книг, яка відкриває завісу: а як же там, за лінією розмежування. Адже там мешкають люди, які фактично 23 роки прожили в незалежній Україні, це майже покоління. І різні висновки можна робити, дискутувати про роль держави та реалізацію численних програм про патріотичне виховання школярів і молоді. Запрошуємо до обласної бібліотеки ім. Д. Чижевського прочитати книги Валерія Макеєва та інші книги про події АТО і скласти власну думку стосовно правди жителів, а чи громадян? однієї країни.

Світлана Приймак,
завідуюча відділом
соціокультурної діяльності
обласної бібліотеки ім. Д. Чижевського