Виставка Ірини Михалевич
"Писанка: барви ягід і трав"

І я поплив у світ дитячих мрій
на білі колискові оболоні...
Котились писанками із гори
ясні сонця у мамині долоні.
(І.Калинець)

Писанка - це слово, знайоме кожному з нас з дитинства, і не тільки слово, адже кожен з нас бачив і тримав у руках писанку, одержану від матері або бабусі. Ніжна і загадкова душа придумала писанку, яку можна зрівняти тільки з піснею. Усі вони різні і не повторюють одна одну. На сьогодні ж мистецтво писанки стало одним з найбільш цікавих явищ української культури, одним з найбагатших орнаментальних джерел.

3 травня у відділі мистецтв обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Д.І.Чижевського відбулась зустріч писанкаркою Іриною Михалевич. Темою обговорення стала ідентифікація писанок Середньої Наддніпрянщини. На зустріч завітали: культуролог Микола Тупчієнко, краєзнавець Федір Шепель, викладачі, майстри традиційного мистецтва та співробітники музеїв. Говорили про походження писанкарських орнаментів та про писанки саме Центральної України. Майстриня зіткнулась з проблемою ідентифікації писанок нашого краю. Іноді їх називають «херсонськими», не враховуючи, що у 19 ст. наша територія входила до складу Херсонської губернії. Дехто плутається у районуванні території, відносячи наші писанки до суміжних областей. Найбільш цінною працею у дослідженні писанкарства майстриня називає книгу Павла Рибалки «Колекція писанок Володимира Ястребова». Дивується майстриня і коли знаходить писанки нашого регіону в каталогах майстрів Західної України. Наддніпрянські писанки мало вивчені та чекають на своїх дослідників.

Сама ж майстриня навчалась мистецтву писанкарства самостійно за книгами та Інтернетом. Як говорить сама пані Ірина: «Прочитала книгу і почалось…». Потрібно було небагато - вогонь, віск та писачок і, щоб, як магічне чудо, з'являлась «жива» писанка. А ще варто прислухатися до себе: якщо ви спокійні, в доброму настрої, навколо тихо і комфортно, тоді писанка вийде гарною та рівною.

Майстриня найбільше полюбляє традиційну писанку, як матеріал використовує перепелині, гусячі, качині та курячі яйця. Фарби – природні барвники: ягоди чорниці, шовковиці, цвіт бузини, мальви, листя горіха, жовтець, безсмертник, лушпиння цибулі, кропива, сандала та навіть комахи кошеніль. Наразі писанкарка відтворює колекцію писанок Кіровоградщини за каталогом С.К. Кульжинського. Сьогодні писанкарка займається просвітництвом, популяризуючи писанки, проводячи численні майстер – класи по різних містах України.

На саму зустріч пані Ірина підготувала п’ять писанок нашого краю з колекції Володимира Ястребова, а саме «Крестовца» - село Вільшанка, «Ластівчині хвостики» - село Івано - Благодатне, «Чобітки» - село Березівка, «Углушки» - село Софіївка, «Тюльпан» - село Іллінка.

Запрошуємо усіх, кому цікава традиційна писанка, на перегляд експозиції "Писанка: барви ягід і трав". Виставка триватиме до 10 червня 2017 року.

Олена Тітовська,
бібліотекар відділу мистецтв