Поету-неоромантику Олексі Влизькові виповнюється 110 років

У відділі обслуговування користувачів відкрита книжкова виставка “Олекса Влизько: таємниця страти поета”, присвячена 110-річчю поета-неоромантика, яке виповнюється 4 лютого.

Найбільш цікавим, незвичайним за своєю сюжетною й змістовою структурою літературознавчим дослідженням сучасності є монографія Михайла Слабошпицького “Веньямін літературної сім’ї. Олекса Влизько та інші: ревю”, надруковане в Києві видавництвом Ярославів Вал у 2008 році. Автор відтворює біографічну канву поета, глибоко аналізує його творчу палітру. Зі сторінок постає образ багатогранної, часом полярно амбівалентної людини. Влизько мав славу авантюриста, шукача пригод, франта, але водночас особистості зі Вселенською душею, готовою обійняти світ, такою, що вірила у силу правди і до глибини душі любила Батьківщину.

Цінними для читача стануть і роздуми Володимира Базилевського “Два поети”, що опубліковані в журналі Кур`єр Кривбасу за 2008 рік у №226-227. Автор подає образ Влизька на тлі епохи, акцентує увагу на основних складових його поетики. Перед нами - митець самостійний і культурний, футурист, пізніше - чистий романтик, рвійний і пристрасний мариніст.

Важливими у створенні портрета Олекси Влизька як ексцентричного творця є дослідницькі студії Юрія Коваліва, опублікованими в IV томі “Історії української літератури кінця ХІХ - початку ХХІ століття”, що вийшли у ВЦ “Академія”, в Києві в 2015 році. На думку науковця, Влизько “за стислий термін встиг пережити стрімку творчу еволюцію, випробував можливості свого неординарного таланту в різних, часом несумісних стилях, у багатьох жанрах, але щоразу залишався самим собою”. Влизько - це радість, світло, любов.

Свідченням страшного злочину тоталітарної системи, яка обірвала 26-річне життя надзвичайно талановитого поета Олекси Влизька є матеріали із книжки О.Ф. Бантишева і А.В.Селюка “Пастка для еліти”, випущеною київським видавництвом “Нора-Друк” у 2004 році, а також статті Сергія Шевченка “Олекса Влизько: таємниця страти поета”, опублікованої в газеті “Дзеркало тижня” 18 липня 2015 року. Цьому питанню приділяють увагу й окремі розділи книг Юрія Лавріненка “Розстріляне відродження”, Яра Славутича “Розстріляна муза” (1992) та ін.

Довідка: Олекса Федорович Влизько народився 4 (17) лютого 2018 року на ст. Боровйонка Крестецького повіту Новгородської губернії. Він - автор збірок “За всіх скажу” (1927), “Поезії” (1927), “Живу, працюю” (1930), “Hoch Deutschland!” (1930), “Книга балад” (1930), “Рейс: вибрані вірші” (1930), “Поїзди ідуть на Берлін” (1931), “Збірка творів: у 2 т” (1933), “Моє ударне” (1931), “П`яний корабель: морські вірші” (1933), “Мій Дон Жуан” (1934), “Вогонь любові” (1968), “Вибране” (1988).

Заарештований 1934 р.: отримав смертний вирок за приналежність до міфічної контрреволюційної терористичної організації. Страчений разом із багатьма іншими діячами української культури. Похований у Києві. Реабілітований 1958 року.