Засідання лекторію “Вчені руйнують міфи” присвятили персонажу української міфології Чугайстру

Засідання лекторію «Вчені руйнують міфи» відбулося у першу суботу липня у відділі мистецтв. Його присвятили фантастичному персонажу української міфології Чугайстру.

Про великого Діда з Карпатських лісів, якого порівнюють зі “сніговою людиною”, розповів кандидат історичних наук, викладач Центральноукраїнського національного технічного університету, керівник археологічної секції обласної організації Національної спілки краєзнавців України Микола Тупчієнко.

За народними повір'ями Чугайстер (Дід, Гай, Ночник, Лісовик) належить до потойбічних істот. Це беззубий старий дід, високий, як смерека. Одягу не носить, його шкіра вкрита густим білим або чорним волоссям. Має бороду, сині очі, пересувається на одній нозі. Людям не робить лиха, ставиться до них приязно, спілкується з ними, гріється біля вогню. Він танцює, співає, полює на мавок, які заманюють молодих лісорубів та пастухів у нетрі й гублять їх.

Надзвичайно цікавим фольклорним матеріалом стали карпатські міфи та легенди, які засвідчують, що Чугайстер оберігає ліс від пожеж, захищає пастухів і лісорубів, попереджає їх про напад вовків та ведмедя. У недбалих батьків та у селян, які не мають у дворі води для гасіння пожежі, забирає дітей і виховує, як лісовиків.

Ставлення до Чугайстра у населення Карпат згідно з повір'ями досить суперечливе. З одного боку його шанували і поважали як захисника від лісовиць та пожеж, а з іншого –боялися та намагалися захиститися від нього, дотримуючись певних правил: залишали в лісі рівні зрізи дерев, тримали прозапас воду в домі, приносили йому пожертви – кулеш, кашу, бануш.

Образ велетня-лісовика активно використовували і в українській літературі. У повісті Михайла Коцюбинського “Тіні забутих предків” та поемі-феєрії Лесі Українки “Лісова пісня” один з героїв - Чугайстер.

Лекція вийшла цікавою і пізнавальною, завершилася спілкуванням лектора з аудиторією. Знаний мандрівник і фотохудожник Юрій Лебєдєв розповів історію про загибель на Уралі в 1959 році туристичної групи Ігоря Дятлова та про своїх знайомих, які вірять в існування “снігової людини”.

Катерина Лісняк,
відділ мистецтв