Засідання мистецького клубу “Знай наших” присвятять
трьом неординарним особистостям, долі яких поєднав роман “Овід”

22 серпня 2020 р. о 15.00 у відділі мистецтв ОУНБ ім. Д.І. Чижевського відбудеться чергове засідання мистецького клубу “Знай наших”. Цього разу вам розкажуть цікаву історію про те, як прочитана у дитинстві книга поєднала революціонера-народника Сергія Степняка-Кравчинського, англійську письменницю Етель Ліліан Войнич та радянського літературознавця Євгенію Таратуту.

Вам буде цікаво дізнатися, яке відношення до одного з цих персонажів має відомий англійський шпигун Сідней Рейлі, чому саме в СРСР тричі екранізували роман Етель Ліліан Войнич “Овід”, ким були Віктор та Олександр Таратути.

Короткі довідки:

Кравчинський Сергій Михайлович (псевдонім Степняк) (1851-1895 рр.) - революціонер-народник, письменник.

Уродженець с. Новий Стародуб (нині Петрівського району Кіровоградської області).

Закінчив Михайлівське артилерійське училище у Петербурзі (1870 р.), там же навчався у Лісовому інституті (1871-1873 рр.).

Був членом гуртка чайковців, ініціатором «ходіння в народ», фундатором партії «Земля і воля».

Брав участь у національно-визвольному русі в Герцеговині та повстанні анархістів в італійській провінції Беневенто.

У травні 1878 р. повернувся до Петербурга, де вбив шефа жандармів Мезенцева і наприкінці того ж року змушений був знову емігрувати.

З 1884 р. жив у Лондоні. Був особисто знайомий з Ф. Енгельсом, Г. Плехановим, Е.Л. Войнич, І. Франком. Для видання й розповсюдження нелегальної літератури заснував «Фонд вільної російської преси».

Автор книг: «Подпольная Россия» (1881 р.), «Русские грозовые тучи», «Россия под властью царей» (1885 р.), «Андрей Кожухов» (1889 р.), «Домик на Волге» (1896 р.).

Послужив прототипом головного героя знаменитого роману Етель Ліліан Войнич «Овід».

Етель Ліліан Войнич (1864-1960 рр.) — англійська письменниця перекладачка, композитор.

Уродженка міста Корк (Ірландія).
Закінчила Берлінську консерваторію (1885 р.). Одночасно прослухала курс лекцій з слов'янознавства при Берлінському університеті.

Під час навчання потоваришувала з революціонерами-емігрантами С. Степняком-Кравчинським та Ф. Волковським. Одруження з польським революціонером Вілфрідом Войничем сприяли тому, що майбутня письменниця активно включилась у визвольний рух.

У 1887—1889 рр. мешкала у Росії, де й почала власну літературну діяльність перекладами творів Миколи Гоголя, Всеволода Гаршина, Михайла Салтикова-Щедріна.

Авторка романів: «Овід» (1895 р.), «Джек Реймонд» (1901 р.), «Олівія Летам» (1904 р.), «Перервана дружба» (1910 р.), «Скинь взуття своє» (1945 р.).

У 1895 році приїздила до Львова (у справі перевезення нелегальної літератури), де познайомилася з Іваном Франком та Михайлом Павликом, з яким листувалася раніше. Була добре обізнана з діяльністю Михайла Драгоманова.

Опанувавши українську мову, перекладала українські народні пісні та поезії Тараса Шевченка.

У 1957 році в Нью-Йорку відбулася зустріч Войнич з українськими письменниками Василем Козаченком та Федором Маківчуком.

Таратута Євгенія Олександрівна (1912-2005 рр.) – радянська російська письменниця, літературознавець.

Народилася у Парижі в родині революціонерів-анархістів.
Закінчила філологічний факультет Московського державного університету (1932 р.).

Працювала в оргкомітеті Спілки письменників СРСР (1932 р.), в дитячій бібліотеці у Москві (1933-1937 рр.), в журналі «Зміна» (1937 р.).

Після арешту та розстрілу батька у 1937 році, родину Таратут вислали до Сибіру. Там Євгенія працювала в Тобольському зооветтехнікумі.

Після повернення із заслання працювала в редакції дитячого журналу «Мурзилка» (1940-1941 рр.), на Всесоюзному радіо (1943 р.), консультантом у Президії АН СРСР (1941-1949 рр.).

З 1949 року працювала в Інституті світової літератури.

У 1950 році була заарештована і звинувачена у шпигунстві. Засуджена за «контреволюційну діяльність» на 15 років. Покарання відбувала у таборі в Комі АРСР. Звільнена та реабілітована у 1954 році. Повернулася на роботу до Інституту світової літератури.

З середини 1950-х років займалася дослідженням творчості революціонера-народника С. Степняка-Кравчинського та англійської письменниці Етель Ліліан Войнич, яку розшукала у США, підготувала до видання повне зібрання її творів.

Авторка книг: “Е.Л. Войнич” (1964 р.), “По следам Овода” (1967 р.), “С.М. Степняк-Кравчинский — революционер и писатель” (1973 р.), “Російський друг Енгельса” (1976 р.), “Драгоценные автографы» (1986 р.), «История двух книг» (1987 р.) та ін.

Залишила спогади про Корнія Чуковського, Василя Гроссмана, Нору Галь та ін.

Катерина Лісняк, відділ мистецтв