12 вересня 2020 року о 15.00 у відділі мистецтв ОУНБ ім. Д.І. Чижевського відбудеться засідання мистецького клубу “Знай наших”

12 вересня 2020 року о 15.00 у відділі мистецтв ОУНБ ім. Д.І. Чижевського відбудеться засідання мистецького клубу “Знай наших”, присвячене екранізації п'єс І.К. Карпенка-Карого “Наймичка”, “Мартин Боруля”, “Суєта”, “Безталанна”, “Сто тисяч”, “Хазяїн”.

Вам цікаво буде дізнатися, чому всі фільми за творами класика вітчизняної драматургії зняті як фільми-спектаклі, які відомі українські режисери причетні до фільмування відомих п'єс, хто з театральних акторів, уродженців нашого краю зіграв головні ролі у цих фільмах.

У програму заходу увійде перегляд уривків з фільмів-спектаклів “Мартин Боруля”, “Сто тисяч”, “Хазяїн”.

Засідання клубу пройде в рамках святкування 175-річчя від дня народження І.К. Карпенка-Карого.

Коротка довідка:

Тобілевич Іван Карпович (псевдоніми Неплюй, Гнат Карий, Карпенко-Карий ) – український драматург, актор, театральний критик, перекладач, корифей українського професійного театру.

Народився 29 вересня 1845 р. у с. Арсенівка Єлисаветградської волості Херсонської губернії (нині с. Арсенівка Новомиргородського району Кіровоградської області) в родині управителя поміщицьких маєтків.

Закінчив повітове училище у м. Бобринці (1859). Працював писарчуком, канцеляристом, чиновником у Малій Висці, Бобринці (1859-1865).

З 1865 по 1883 р. мешкав у Єлисаветграді. Працював секретарем поліцейського управління.

Один з організаторів аматорських театральних гуртків у Єлисаветграді, учасник постановки «Вечорниць» П. Ніщинського (1875), відомий громадський діяч.

Літературну діяльність розпочав у Єлисаветграді в середині 1870-х рр. Займався перекладами з російської на українську творів Г. Успенського та Ф. Решетнікова. На сторінках газети «Елисаветградский вестник» виступав як театральний критик.

Член єлисаветградського гуртка «Громада» (1878-1883). За участь в революційному русі був засланий до м. Новочеркаська (1884-1887).

Після повернення із заслання мешкав на Хуторі Надія поблизу м. Єлисаветграда, де продовжив письменницьку діяльність, не пориваючи з театральним мистецтвом.

Автор п’єс: «Бурлака» (1883), «Не так пани, як підпанки» (1883), «Бондарівна» (1884), «Розумний і дурень» (1885), «Наймичка» (1885), «Безталанна» (1886), «Мартин Боруля» (1886), «Сто тисяч» (1890), «Батькова казка» (1892), «Паливода ХVІІІ століття» (1893), «Лиха іскра поле спалить і сама щезне» (1896), «Понад Дніпром» (1897), «Чумаки» (1897), «Сава Чалий» (1899), «Хазяїн» (1900), «Гандзя» (1902), «Суєта» (1903), «Житейське море» (1904); оповідання «Новобранець» (1881); фейлетону «Казка» (1884).

Помер 15 вересня 1907 р. у Берліні.

Поховано письменника на Карлюгівському цвинтарі поблизу державного музею-заповідника І.К. Карпенка-Карого (Тобілевича) «Хутір Надія».