Довгоочікувана книга Василя Бондаря
презентована в обласній бібліотеці ім. Д. Чижевського

«Багато тих спогадів…. І вони, ті спогади, наче вода в криниці, прибувають. Не на одне оповідання вистачить», - читав уривок з щойно виданої книги Василя Бондаря «Камінь від хандри» заслужений артист України Юрій Жеребцов. Весь зал, затамувавши подих, слухав прозу під акомпанемент гітари Юстаса Лаврусенка, викладача дитячої музичної школи ім. Нейгауза.

11 жовтня у відділі краєзнавства так розпочалася презентація книги Василя Бондаря «Камінь від хандри». Понад десять років друзі, добрі знайомі, літературознавці і творча інтелігенція очікували цього видання. «Ця книга є дійсно подією, подією для сучасної прози й України», - першим взяв слово професор Кіровоградського КДПУ ім. В. Винниченка Григорій Клочек. Він детально проаналізував перші три оповідання з книги («Хвилина мовчання», «Третя світова війна», «Середняк»), пересипаючи виступ спогадами, власними міркуваннями, цитуючи Слабошпицького. Михайло Слабошпицький так писав про автора: «У нових творах Василя Бондаря – сюжети з журналістських історій, подорожня проза, фактографія з буднів городян, що в переважній своїй більшості родом із села. І звичайно ж, село. Село – як незабутнє дитинство, як час, коли вдивлявся в шибку задощеного чи розмальованого ласицями вікна й думав про великий і незрозумілий світ, у якому доведеться шукати свого місця». Можливо, цей мотив і дав підстави Володимиру Панченку назвати Василя Бондаря останнім сільським письменником. Йдеться не так про сюжетику, як про авторську оптику в баченні світу. Про морально-етичний знаменник його прози. Прози духовно-пластичної, з яскравою стилістикою і соціальною гостротою.

Книга ще пахне друкарською фарбою, а сприяв її виходу у світ народний депутат України Андрій Табалов. Він зауважив, що в нашій країні зменшилася кількість книжкових магазинів (загадаймо хоча б, скільки їх було років 30 тому). Тож, видання української книги є схожим на ковток свіжого повітря. Потрібна державна підтримка, аби надати можливість талановитим поетам, письменникам друкувати свої твори.

На свято виходу нової книги завітав і голова обласної ради Микола Ковальчук. За його словами, Василь Бондар - небайдужий до суспільних питань і велика прагматичність, дипломатичність, виваженість характеру допомагають йому знаходити власний шлях. І зазначив, що впевнений, щоб ми стали жити краще, потрібно разом, пліч-о-пліч великою родиною розбудовувати державу Україну.

Професор Кіровоградського КДПУ ім. В. Винниченка Василь Марко підкреслив свої враження від книги, бо вона нова не лише за датою виходу, але й за наповненням і змістом. Його твори – не соціологія, вони є історією в образах.

Позитивними враженнями від нового видання ділилися колеги по перу – Антоніна Царук і Антоніна Корінь, на їхню думку, розсипи діалектизмів, неологізмів додають аромату і смаку слову. Мова Василя Бондаря приваблює багатою лексичною партитурою, кожне слово в нього на своєму місці і творить для читача емоційне поле, навіть здається, що неточних чи випадкових слів у творах не зустрічається взагалі.

Автор розповів, що пише небагато, по 2-3 оповідання на рік. І більшість його творів народжені в рідному селі, де він проводить вже восьме літо, насолоджується природою, спілкується з односельцями і відігрівається душею. Тривалий час Василь Васильович працював в архівах і серед заглиблення у документальну прозу, яку писав в той час, виникала потреба в художньому зображенні трагічних подій 20-30-х рр. минулого століття. Він зачитав невеликий уривок з нової повісті «Погоня», про події 1929 року - останню ніч середняцької родини в розореній домівці.

Чимало гарних слів на презентації лунало на адресу автора, чимало щирих побажань. Та завершити хочеться власне побажанням Василя Бондаря до всього товариства: «…Ми з вами – сіль землі, пам’ятаймо і робімо все, щоб вона була такою, як ми хочемо».

₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪