“І дух мій оживе...”

 Ця обітниця Гоголя майбутнім поколінням і Богу ось уже понад два століття проростає в душах усіх, хто заглиблюється в художнє слово митця. Нині всім відомо, що Гоголь геніальний не лише як художник, але й як людина. У цьому ще раз переконались усі, хто 2 квітня відвідав літературний вечір “Гоголь очима сучасника”, організований ОУНБ імені Д.І.Чижевського разом із “Руським центром естетичного виховання”.

У відділі обслуговування користувачів зібрались прихильники таланту великого письменника: викладачі та студенти вузів, технікумів, школярі, слухачі Інституту післядипломної освіти, жителі Кіровограда.

Особливістю цієї зустрічі було те, що протягом майже двох годин звучав голос самого Миколи Васильовича: фрагменти з його листів, щоденників, творів.

Слухачів підкорило проникливе читання Ганни Жукової — учениці 11 класу Кіровоградської гімназії імені Тараса Шевченка. В її виконанні прозвучали уривки із “Сорочинського ярмарку” і “Майської ночі, або Утопленої” М.Гоголя. Відвідувачі насолоджувались ароматом і ритмом художнього слова митця.

З особливою увагою був сприйнятий виступ протоієрея Спасо-Преображенського собору отця Андрія, який надзвичайно глибоко і всебічно розкрив тему православної віри у творах і житті Гоголя. То хто ж той гоголівський ревізор, що стоїть за образними втіленнями персонажів? “Ревізор, — говорив Гоголь, — це наша совість, яка прокинулася і примусить нас усіх одразу подивитись широко розплющеними очима на самих себе. Перед цим ревізором ніщо не укриється, як і перед Іменним Вищим...” Ідея спасіння душі, кристалізація совісті через очищення словом, і покаяння, прагнення до самовдосконалення, любов до людей і Бога — ось ті духовні сходинки за Гоголем, що можуть служити орієнтиром у житті кожного.

Своєрідно і витончено прозвучав містичний аспект творчості письменника у доповіді старшого викладача кафедри зарубіжної літератури й компаративістики КДПУ імені В.Винниченка, кандидата філологічних наук Ольги Миколаївни Манойлової. В різних ситуаціях, обставинах Гоголь був різним, непередбачуваним. “...Я вважаюсь таємницею для всіх, - писав Гоголь у листі до знайомого, - ніхто не розгадав мене достеменно. У вас вважають мене норовливим, якимось нестерпним педантом, який думає, що він розумніший за всіх, що він створений на інший лад від інших людей. Чи вірите, що я внутрішньо сам сміявся над собою разом з вами? Тут мене називають смиренником, ідеалом лагідності й терпіння. В одному місці я найтихіший, скромний, чемний, в іншому — похмурий, задумливий, неотесаний і т., ін., в третьому — говірливий і надокучливий до надмірності, для одних — розумний, для інших — дурник. Лише зі справжньої моєї ниви всі дізнаєтесь мій справжній характер”. Наш сучасник вбачає в Гоголеві неповторний синкретизм комічного й трагічного, реального й містичного.

Питання єдності українського й російського начала в Гоголі всебічно простежила у своєму виступі голова правління громадського об’єднання “Руський центр естетичного виховання” Віра Олександрівна Жижко. Своїм походженням, природою художнього генія, долею, всім людським єством Микола Гоголь кревно пов'язаний з Україною. Сучасники називали його українським класиком російської літератури. М.Грушевський вважав Гоголя “одним із найгеніальніших людей, яких дала Україна”, він став “ентузіастичним співцем українського життя” і “обсипав розкішними квітами творчості всю Україну”. Гоголева Україна — земля багатої природи, могутніх і великих рік, моря, гір, дивовижних степів. Мудрий Євген Сверстюк сказав: “Гоголь був українцем, якому нагадували, що він оре чужу ниву... Але він добре знав, що оре ниву Господню”.

З ексклюзивними Гоголівськими виданнями з фондів бібліотеки учасників зустрічі познайомила бібліотекар відділу обслуговування користувачів Наталія Чуприна.

Особливу атмосферу літературного вечора, почуттєвий і емоційний настрій створювали фрагменти з фільмів Ігоря Золотуського “Оправдание Гоголя”, Леоніда Парфьонова “Птица-Гоголь”, В.Бортко “Тарас Бульба”; маловідомі фото- та художні портрети Гоголя, фоторепродукції з картин сучасних художників, що зображують художній світ письменника.

Тож чергова зустріч з Гоголем-людиною, Гоголем-художником відкрила не лише його ціннісні орієнтири, морально-етичні візії, світоглядні пошуки, вона стала підґрунтям для нового переосмислення власної душі, її місця в цьому житті. І справджується думка Миколи Васильовича про те, що кожен письменник повинен залишити після себе яку-небудь благовісну думку в спадщину читачам.

₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪