14 лютого минає 105 років з дня народження письменника-земляка Абрама Гольденберга.

Загальновідомо, що Єлисаветград кінця 19 століття був містом унікальним за напругою духовного життя. Він дав гроно яскравих талантів, серед яких один із найзначніших поетів-сатириків радянської доби Абрам Маркович Гольденберг, відомий під псевдонімом Арго. Народився він 14 лютого 1897 року в Єлисаветграді. У дитячі та юнацькі роки захоплювався живописом і театром. Майбутній письменник відвідував знамениті рисувальні класи класи при Єлисаветградському земському реальному училищі та аматорський драматичний гурток Сергія Марцинківського у клубі заводу Ельворті.

Любов до театру Абрам Гольденберг проніс крізь усе своє життя, проте покликанням його стала література. Друкуватись Арго почав у 1917 році. Перші його вірші побачили світ у єлисаветградських та одеських газетах. Літературне ім"я , яке він собі обрав, було ідеальним для сатирика радянської епохи. Адже "Арго" не лише ім"я легендарного міфічного корабля давніх еллінів, а й специфічна мова, жаргон, який використовують певні групи людей, щоб приховати істинний смисл сказаного, своерідна езопівська мова.

У творчому доробку письменника - твори для театру, естради, цирку, навіть художньої самодіяльності. Він -один з авторів тексту популярної оперети "Жирофле-Жирофля" на музику Ш.Лекока.

Проте в історію літератури Арго увійшов передовсім як поет-сатирик та перекладач на російську мову класиків європейської поезії та поетів із союзних республік. Він автор книг "Старая Англия" (1919), "Сатирические очерки из истории русской литературы", яка вийшла у світ 1939 року і з тих пір стала бібліографічною рідкістю, "Подлинники и переводы" (1957) , "Из зарубежных поэтов" (1958). Кілька книг письменника-земляка є у фондах бібліотеки ім. Д.І.Чижевського: "За много лет. Стихи" (1969), "Своими глазами. Книга воспоминаний" (1965), "Звучит слово. Очерки и воспоминания" (1962). В них автор постає перед читачами як неабиякий майстер веселого і дошкульного куплету, пародії, віршованого фейлетону, сатиричної байки. А ще як прекрасний оповідач, "очевидець, свідок, та учасник", який майстерно розповідає про мистецькі події та людей мистецтва, що жили і творили на межі століть.

Сьогодні ми згадуємо Арго лише принагідно, але його доробок не загубився в "курганах книг, що схоронили вірш".

Сталося так, як він сам напророкував у поезії "По существу":

Проходит все навеки, навсегда.
Но тот солжет, кто скажет "без следа"!
Нет, кто-нибудь тот след отыщет,
Будь это прах, иль мусор, иль лопух
(Об этом Гамлет рассуждает вслух -
Акт пятый, сцена на кладбище).

Бессмертные, трехмерные слова.
Им тленья нет, их плоть всегда жива,
Как вечность, как первооснова!
Так верю я, что кроме бренных тел
Есть то, чему бессмертие удел:
     Дух, -
          Вера, -
               Разум, -
                    Образ,-
                         Слово!

матеріал підготувала Галина Повалій,
зав. відділом краєзнавства ОУНБ ім. Д.І.Чижевського

13.02.2002

Список літератури

1. Арго А.М. За много лет: Стихи. / Вступит. статья З.Паперного. - М.: Сов. писатель, 1969.

2. Арго А.М. Звучит слово…: Очерки и воспоминания. М.: Детгиз, 1962.

3. Арго А.М. Русь домостроевская: Стихи // Огонек. - 1987. - №48. - с.25.

4. Арго А.М. Своими глазами: Книга воспоминаний. - М.: Сов. писатель, 1965.

5. Босько В. Під псевдонімом Арго // Про А.М. Гольденберга // Народне слово. - 1997. - 8 лютого. - с.4.