1933-й рік... Найчорніший час в історії України

Минуло 80 років з часу однієї з найжахлавіших трагедій в історії українського народу – Голодомору 1932-1933 років, який забрав життя мільйонів українців. Понад півстоліття ця тема була викреслена з історії країни, але з прийняттям незалежності у нашій державі відновлюється ісорична справедливість.

28 листопада 2006 року Верховною Радою України було прийнято довгоочікуваний закон “Про Голодомор 1932-1933 років в Україні”, який визначає його як Геноцид Українського народу. То був геноцид, справжня війна радянського режиму проти волелюбного народу. На найродючіших у світі чорноземах, що годували пів-Європи, у мирний час від голоду гинули люди.

Пам'яті мільйонів українських селян, котрі загинули мученицькою смертю, пам'яті українських сел і хуторів, які щезли з лиця землі після найбільшої з трагедій ХХ століття, присвячуються книги, подаровані Обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Д.І. Чижевського.

В книзі “Геноцид українців: деформація народної культури” автор Олеся Стасюк на основі документальних матеріалів та усної історії неспростовно доводить масштаб руйнівного впливу подій тих років на усі сфери української традиційної культури.

Книгу “Людяність у нелюдяний час” автора Володимира Тиліщак присвяно доброчинцям, які у 1932-1933 рр. допомагали вижити тим, хто голодував. У виданні подано інформацію про понад 140 праведних людей часів Голодомору, прізвища та імена яких встановлено на основі документально підтверджених фактів та усних свідчень.

Мовою документів книга Миколи Старовойта “Голодомор на Луганщині 1932-1933 рр” відтворює жахливі картини найтрагічнішої події в історії України. На сторінках вміщено матеріали, які впродовж десятиліть становили державну таємницю, відводили руку покарання від справжніх винуватців геноциду українців.

Книга Роберта Конквеста “Великий терор” вражає за своєю грунтовністю й фаховим рівнем дослідження періоду сталінських репресій 30-х років ХХ століття. За допомогою наукових джерел, письмових свідчень очевидців та жертв терору, автор проливає світло на один із замовчуваних періодів історії СРСР. Погляд західного дослідника на перебіг подій особливо цікавий ще й тому, що це – незаангажований погляд зі сторони.

Рукописи Дмитра Гойченко випадково виявлені 1994 року в емігрантському архіві Сан-Франциско (США), – це унікальні свідчення про страшні часи радянської колективізації та Голодомору в Україні. Книга “Красный апокалипсис: сквозь раскулачивание и голодомор” єдина , яка друкується мовою оригіналу. Автор, волею долі опинившись у лавах войовничих гнобителів, володів різнобічною інформацією про становище в суспільстві. Поступово прозріваючи, Дмитро Гойченко напружено вдивлався і аналізував усе побачине і пережите. Це зробило його мемуари справжньою енциклопедією трагічного українського буття епохи Голодомору.

80 років тому Україна пережила страшну трагедію. Голодомор – штучно створений у 1932-1933 роках був свідомою та цілеспрямованою політикою сталінського режиму, від якого загинули мільйони українців. Аналогів подібним злочинам у світовій історії як за масштабом, так і за жорстокістю й цинізмом, методів його здійснення важко знайти.  Багато десятиліть у Радянському Союзі тема Голодомору перебувала під суворою забороною. Навіть люди старшого покоління, яким вдалося пережити цю трагедію, не наважувалися говорити про неї публічно. І лише після здобуття Україною незалежності правда про Голодомор розкривається всіма своїми страшними реаліями, стає невгасимим болем, реквіємом і одночасно символом незнищенної нації.     

₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪