Подорож до Нової Праги

3 жовтня 2008 року відомому в області та далеко за її межами краєзнавцю Федору Миколайовичу Плотніру виповнилося 90 років. Колектив обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Д.І.Чижевського не міг залишитися осторонь цієї знаменної дати.

Федір Миколайович прожив довге та повне трагічних подій життя. Він пройшов і нацистські, і радянські концтабори, тяжкі роки післявоєнної відбудови. Але вражає те, що, пройшовши такий нелегкий шлях, Федір Миколайович залишився людиною чуйною, зберіг добро в своєму серці.

На гроші, які він одержав за каторжну працю в німецьких концтаборах, він придбав для обласної книгозбірні рідкісні видання, постійно надсилає краєзнавчі видання, ділиться з нами книгами, які йому дарують його багаточисленні друзі.

Погожого осіннього дня в гості до Федора Миколайовича вирушили представники колективу нашої бібліотеки - директор бібліотеки Олена Гаращенко, завідуюча відділом краєзнавства Тетяна Макарова та завідуюча відділом рідкісних і цінних документів Наталія Зеленська. Чудова погода та яскраві барви осені підкреслювали урочистість події.

До Нової Праги ми дісталися менше ніж за годину. Відразу знайшли затишний будинок Федора Миколайовича.

Пройшли до двору. На вікні - табличка: "Дома". Господар будинку вже погано чує, тому ця інформація для відвідувачів.

Федір Миколайович зустрів нас гостинно. Щиро радів нашому візиту. Відразу запропонував екскурсію до своєї бібліотеки.

З особливою гордістю показував ікону Новопразького „богомаза” 1910 року, яку він придбав за 300 грн., прижиттєве видання Чехова, дарунки відомих людей.

Потім запропонував нам екскурсію господою.

Під вікнами будинку показав камінь, до якого зі знакових для кожного українця місць привозив жменю землі: з Володимирської гірки, могили Шевченка у Каневі та ін. В сім’ї вже існує традиція: коли одружувались діти та онуки – обов’язково фотографувались біля каменя.

За хатою Федір Миколайович обладнав козацьку криницю.

В садку показав шматочок „дикого поля”, де ростуть валеріана, барвінок.

Залишив автографи на своїх книгах.

Фото на згадку.

Додому повертались вражені і горді тим, що нам випала честь знати цього чудового краєзнавця та щиру людину.