Відкриття Анатолія Секретарьова

Здається, запрошення до нашого міста Анатолія Секретарьова було щасливим випадком. Вечір-зустріч-концерт — складно визначити формат події, що відбулася у відділі мистецтв 9 грудня 2011 року. Відкриття для себе поета, барда, музиканта, перекладача, філософа та прозорливця Анатолія Секретарьова зробив кожен, кому випало бути присутнім на ній. Істини, на які одразу відгукується серце, роздуми про часи минулі і сучасні, про людей простих і звичайних, на яких тримається традиція. Про міста, про села, про шляхи та ріки, про Історію та історії і, безумовно, про людину в ній - метафорично, спокійно, проникливо – все це Анатолій Секретарьов. Авторське виконання пісень “Зелена ліщина”, “Весна”, “Холостяк”, “Королевская охота”, “Єврейський хлопчик” створили атмосферу відкритості, невимушеності, щемності, єдності всіх присутніх.

Офіційним приводом зустрічі стало видання у 2010 році книги А. Секретарьова “Горби. Українські варіації поезій Й. Бродського”, оформленої світлинами фотохудожника Олега Усатюка. Автори презентували “подвійну українську версифікацію текстів Йосипа Бродського”.

Фрагменти з книги “Горби”.

Горби - це минула юність, яку, не пізнавши, прогнав. Горби - це сплетіння вулиць, горби - це м'язи канав. Горби -- це розпука гордих. Горби - це сходи землі: коли вже зійшов по сходах, не дивишся на щаблі. Горби - це наші страждання. Горби - це наша любов. Горби - це зойк і ридання: покинуть і прийдуть знов. Світло, безмежність болю, нашу журбу і жах, наші мрії і горе ховають горби в кущах. Горби - це мета двобою. Горби - це небесний став. Це той, хто за нас з тобою смертію смерть поправ. Над полем, де всі ми згинем, горять їх чисті лоби: вічно додолу линем їх схилами серед юрби. Смерть - це завжди долини. Життя - це горби, горби.