Його ім'я сьогодні на устах у всіх, кому дорога доля України.

Усе, що ми зробимо доброго — піднесем небо ще вище. І від нашої добрості хмари стануть біліші, а небо голубіше, а сонце ясніше.
(Василь Стус)

І з кожної миті своєї, з кожного почуття й думки своєї Василь Стус зробив свій портрет, тобто, портрет цілого світу. Тож, хай знає цей світ, що душив, гнув його, що він вижив, зберігся, доніс до людей все, що хотів: те, що люди мають жити як янголи — з любов'ю одне до одного, з почуттям, що всі вони брати, рівні, чесні, богоподібні, всесильні, незламні, кришталеві. Такий перефраз слів українського поета, прозаїка, перекладача, дисидента Василя Семеновича Стуса став головною ідеєю літературно-музичної композиції, яка відбулася в ОУНБ імені Д.І.Чижевського на честь 75-річчя митця.

Студентську аудиторію підкорила філософія життя Василя Стуса, яку так глибоко і всебічно розкрила у своєму виступі Доцент кафедри української літератури КДПУ імені В.Винниченка Олена Федорівна Буряк.

Відомо, що В.Стус працював на Кіровоградщині. Про його перебування на теренах нашого краю, про свої враження, дослідницьку роботу, присвячену особистості й творчому доробку поета цікаво й захоплююче розповів Голова Кіровоградської письменницької організації Василь, Васильович Бондар.

Звісно, що душа людини, її думки, почуття, переживання найкраще розкриваються в листах — відвертих вісниках-сповідях. Затамувавши подих гості вечора слухали щиру розмову поета зі своїми рідними, друзями, а також і з тими, хто став винуватцями його загибелі... Так відверто і щиро прозвучали послання Василя Семеновича у виконанні майбутнього філолога Дмитра Либединського, зовнішність і голос якого так нагадували самого Стуса.

Якось у слові про Василя Семеновича Михайлина Коцюбинська відзначила, що поет такої інтелектуальної наповненості, такої вибухової експресії, такої образної культури міг би бути окрасою будь-якої найрозвиненішої із світових літератур. У справедливості таких зауваг переконались і слухачі літературного вечора. Глибоко, і, мабуть, назавжди запали в їхню душу художні екзистенції поета, сповнені трагічного звучання, ніжно-ліричних екскурсів.

Вірші митця натхненно прочитали студенти КДПУ — майбутні вчителі, науковці, літератори: Вікторія Нетребенко, Аліна Олексієнко, Артем Луценко, Кирило Поліщук.

В ритмі сучасних молодіжних інтерпретацій пролунала й пісня на слова Василя Стуса “У полі синьому, як льон... ”

Нашому сучаснику боляче усвідомлювати, що найбільшим злочином, який інкримінувався Стусу була його справжня українськість, любов до своєї мови, своєї землі, культури, бажання бачити Україну вільною. Тож серця кіровоградців схиляються перед мужністю поета: він обрав чесну поезію, боротьбу. І безсмертя... Його життя було покладене на вівтар України.

₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪