Нашій колезі
Людмилі Вікторівні Толкаченко – 50!

Людмила Вікторівна прийшла в колектив нашої бібліотеки в 1984 році, а до того працювала в міській ЦБС, закінчивши в 1980 р. Кіровоградський педуніверситет ім. В. Винниченка. Прийняли Людмилу Вікторівну у відділ зберігання основного фонду де вона сумлінно працювала до 2003 р., а з серпня 2003 р. переведена у відділ обробки документів і організації каталогів, в якому успішно трудиться понині, обіймаючи посаду зав. сектором технічної обробки літератури.

Людмила Вікторівна, Людочка, як ласкаво називають ії колеги, приваблює до себе спокійною доброзичливістю, лагідним поглядом великих карих очей. Це людина виняткової доброти, великої чуйної душі. Вона прекрасна дружина і мати, виростила двох чудових синів, як у тій пісні:

Два синочки, два соколики мої,
Голосочки – наче в лузі солов’ї…

А працьовитості Людмили Вікторівни можуть позаздрити навіть бджоли. Добросовіснішого працівника годі й шукати. До кожного завдання вона ставиться сумлінно і відповідально, і не заспокоїться доки робота не буде виконана повністю. Така ж невтомна наша Людочка і вдома: вона прекрасна господиня: вміє і смачно готувати, і домашній затишок створити. А ще вона кохається в квітах і у дворі ії будинку від ранньої весни до пізньої осені буяє квіткова веселка. Тут і тюльпани, і піони, і гвоздики, і жоржини, і чорнобривці і ще безліч квітів, назви яких відомі лише квітникарям-спеціалістам. Народилася Людмила Вікторівна 13 серпня і вдачею вона схожа на цей літній місяць: така ж ласкава, тепла і щедра. З ювілеєм тебе, дорога наша колега і подруга! Нехай стежина твого життя проляже лише через країну щастя, у домі твоєму панують добробут, затишок, любов і радість. Хай збуваються мрії і задуми, а прийдешні роки будуть кращими від тих, що минули.

„Еще не вечер, еще совсем не вечер,
Все главное, быть может, впереди!”

З повагою колектив ОУНБ ім. Д. Чижевського.