“Чорний Ворон” Василя Шкляра облетів всю Україну

Ви коли — небудь звертали увагу на те, яким накладом виходять українські книжки? Три тисячі — це вже непогано, є і по дві. Чому ж тоді “Чорний Ворон” розлетівся стотисячним тиражем? Прорахованні маркетингові ходи? Галас навколо особи відомого автора, що відмовився отримувати Шевченківську премію від президента, ідеологію якого не поділяє? П’ятсот тисяч гривень у вигляді Народної премії, зібраних українцями від Донецька до Львова на екранізацію роману?

А, може, річ у тім, що Україна просто скучила за цікавим романом, написаним добірною українською мовою, сповненим неймовірними пригодами про наше минуле, якого ми не знаємо? А, може, давно скучили за справжнім чоловіком, який і рідну землю може боронити, і кохати так, як ти мріяла у юності, і вірно дружити. Ми стомилися вже від миршавеньких героїв “унісекс”, від брутальної лайки замість почуттів, від спроб перекласти все на жіночі плечі. А тут — справжній чоловік!

Микола Скляр, колишній офіцер царської армії, узяв собі псевдонім “Чорний Ворон”, щоб уберегти свою родину від репресій — так чинили майже всі отамани Холодного Яру – і пішов воювати за власну державу.

Всі події розгортаються на Черкащині, Вінниччині і Кіровоградщині, все грунтується на реальних фактах, тому свідоцтво — спогади повстанця Юрія Горліс — Горського, який вижив і написав книгу “Холодний Яр”, світлини з якої ми вам пропонуємо. На жаль, портрета самого Чорного Ворона немає, але є знімки Василя Чучупаки та інших отаманів з красивими, мужніми обличчями, і дуже шкода, що в боях і репресіях країна втратила найкращих.

Холодний Яр — до цього часу маловідома сторінка визвольної боротьби в Україні. Бої під прапором, на якому був напис “Воля України — або смерть” тривали аж до 1922 року.

Села в околицях Холодного Яру на Чигиринщині були свого часу козацькими сторожами перед Диким полем, століттями жили спільним життям із недалеким Запоріжжям. До нього віддавали юнаків, а від нього приймали старих і покалічених. Поширені в селах прізвища — Отаманенки, Хорунжі, Кошові, Довбуші, Гармаші — кажуть самі за себе. Тут Хмельницький і Залізняк збирали сили супроти ворога.

Коли в Україну вперше посунуло червоне військо, населення холодноярських сіл взялося за зброю, якої понаносило з царської армії, і почало з ним боротьбу. Першим організатором і отаманом був двадцятип’ятилітній вчитель Василь Чучупака. Холодний Яр дав такі приклади героїзму, якими не кожна нація може похвалитися. І це була саме національно — визвольна боротьба, а не виступи українських “куркулів” проти “братнього” московського пролетаріату.

У романі використано документи Галузевого державного архіву СБУ, і оповідь Чорного Ворона переривається рапортами чекістів і червоних командирів. А починався шлях бойового офіцера царської армії, а потім армії УНР, з бажання повернутися додому, до батьків. Зустріч з красунею Тіною, яка стала коханням всього життя, з бойовими побратимами, що не хотіли віддавати рідну землю на поталу чужинцям, привела його в Холодноярський ліс. Боротьба була нерівною, жорстокою з обох боків, і закінчилася поразкою.

Не хочеться переповідати сюжет, та повірте, він захопить вас з першої сторінки. Про загибель Чорного Ворона доповідали неодноразово, востаннє — у 1925 році, але автор дає нам надію: на сто п’ятдесяту річницю Тараса Шевченка на Черкащину приїздив високий сивий чоловік з сіроокою красунею. Кажуть, то був Чорний Ворон.

Василь Шкляр подарував українському читачеві кілька чудових романів: “Тінь сови”, “Ностальгія”, “Ключ”, “Елементал”, “Кров кажана” і отримав багато літературних премій. Улюблена премія Василя Шкляра – “Автор, чиїх книжок найбільше викрали з магазинів”. “Чорний Ворон”, крім Шевченківської, здобув першу премію Ліги українських меценатів на конкурсі “Ярославів Вал” – на кращий історичний роман, а головне — любов багатьох прихильників.

Раджу: сядьте ввечері не біля телевізора, а разом з мудрою книгою, полиньте у світ пригод, боїв, кохання Чорного Ворона. А може, вам буде зручніше не читати, а слухати? Візьміть в бібліотеці аудіокнигу. Текст читає заслужений артист України протоієрей Петро Бойко.

Зараз автор працює над романом “Маруся” про славетну отаманшу Громадянської війни (справжнє ім’я Саша Соколовська).

Історія — це неймовірно цікаво, коли за неї береться майстер.

Нестеркова Ольга Миколаївна,
завідуюча сектором з питань національного відродження
ОУНБ ім. Д.І.Чижевського.