У відділі читальних залів ОУНБ імені Д.І.Чижевського відкрита виставка живописних полотен кіровоградського художника Віктора Петровича Задворного. Ця експозиція справляє чарівне враження на наших гостей, адже створені автором пейзажні сюжети входять у душу людини, збуджують думку, несуть естетичну насолоду. Про художника розповідають наступні строчки.

Задворний Віктор Петрович народився 23 березня 1983 року у місті Кіровограді в багатодітній сім'ї робітника. Батько, Петро Петрович, багато років працював на заводі “Червона зірка”. Дуже рано пішла з життя мати Зоя Володимирівна, і вихованням чотирьох дітей, разом батьком, займалася бабуся по материнській лінії, Віра Василівна. Саме вони привили дітям любов до рідного краю, його звичаїв і традицій, любов до краси і праці.

Дитинство майбутнього художника пройшло на околиці міста, Кущівці. Мальовничі береги Інгулу, сосновий ліс, будинки, що потопають у зелені садів, які буйно квітують навесні, дитячі ігри — усе захоплювало і дивувало вразливого і допитливого хлопчика. А часті поїздки до села Софіївки, на батьківщину батьків, взагалі були вершиною щастя для малого Віктора. Разом з любов'ю до краси рідного краю пробудилось дивне почуття, що вражало і хвилювало душу, кудись кликало...

У 1991 році пішов до школи. Найулюбленішим з усіх шкільних предметів було малювання. Вчитель образотворчого мистецтва СШ № 30 зразу помітив здібності хлопчика. Особливо вдавались юному художнику малюнки на вільну тему, що давали простір для уяви, творчого самовираження.

І він малював... Малював скрізь — у школі, вдома; на чому тільки можливо малювати — на папері, асфальті, навіть на стінах і паркані, за що часто отримував потиличника...

Батько прислухався до поради вчителя і віддав сина-п'ятикласника до Кіровоградської художньої школи. Роки навчання у художній школі (1997 — 2000 рр.) залишили незгладиме враження на все життя. Його навчали майстри своєї справи. Серед них — Бондар Леонід Іванович. Викладачу вдалося розкрити творчі здібності дитини, вплинути на їх розвиток. Віктор пригадує, що на заняття до художньої школи летів, мов на крилах. І коли закінчив школу, не міг з нею розлучитися. За його проханням, хлопцеві дозволили відвідувати заняття ще рік.

Коштів на подальше навчання Віктора у сім'ї не було, і після закінчення середньої школи юнак пішов працювати на завод “Червоний дзеркальник” художником по роботі на склі. Там працює і нині.

Має дружину Людмилу і сина Віталика.

Любов до живопису не полишає молоду людину. Віктора часто можна побачити з мольбертом у лісі, на березі річки... Він малює і відчуває від того справжнє щастя.

І хоч ім'я художника майже невідоме широкому загалу, його знають на Кущівці, багато його робіт знаходиться у приватних колекціях. Одна з картин навіть “поїхала” до Італії.

Хочеться побажати, щоб ця виставка картин художника стала місточком до визнання його таланту.