Мистецтво українців у Канаді       / 22.08.2012 /

З 10 серпня в Канадсько-українському бібліотечному центрі експонується книжкова виставка, присвячена мистецтву українців у Канаді. Представлені книги, безумовно, зацікавлять читачів своєю унікальністю і рідкісністю.

Україноканадці є найбільшою слов'янською діаспорою на території Канади. Вони розвинули власну самобутню культуру й мистецтво, яке в Канаді, зокрема, презентують танцювальний колектив з Едмонтону Ансамбль Танцю Шумка, музичний етноколектив з Манітоби Paris to Kyiv, гурт “Буря”, співачка Тереза Сокирка та ін.

Мистецтво україноканадців є невід'ємною частиною загальноканадської культури. Комедійна актриса Л. Гой, художник В.Курелик, письменниця М. Косташ широко відомі за межами української громади.

Мистецтво створення писанок стає щораз популярнішим серед громадськості в Канаді. Найбільша у світі писанка знаходиться в місті Вегревіль.

У Торонто є галереї українського образотворчого мистецтва та Канадсько-українська Мистецька Фундація.

З архітектурних споруд міста Торонто помітні церква Пресвятої Євхаристії, виконана в українському модерному стилі (проект Р. Жука, розпис М. Левицького), церква св. Володимира з розписами М. Дмитренка. У головному парку міста “Тай-парк” стоїть пам'ятник Лесі Українці скульптора М. Черешньовського.

Для поглибленого ознайомлення з мистецтвом українських канадійців на цій книжковій виставці представлені такі видання:
“Виставка українського мистецтва” (Торонто, 1987). Це унікальний альбом з репродукціями українських художників-емігрантів. Він присвячений сторіччю від дня народження Олександра Архипенка — незвичайної людини і митця, який на початку ХХ століття революціонізував мистецтво скульптури.

“Великодній передзвін. Писанки і поезії Оксани Лятуринської” (Торонто, 1986). Це гарна книга малярки і скульптора високого рівня. А видана вона старанням Відділу Організації Українок Канади.

У. Самчук “Бандура і бандуристи” (Детройт, 1976). Дуже цікава книга про чудовий музичний інструмент, про історію виникнення, про видатних бандуристів.

“Лесь Курбас у театральній діяльності, в оцінках сучасників, документи” під ред. В. Ревуцького (Балтимор-Торонто, 1989) — вишукане видання з рідкісними світлинами та ескізами театрального життя 20-30-х років. Ім'я Леся Курбаса, його режисерська, театральна, організаторська діяльність залишилася для цілого покоління українців невідомою. Перечитайте спогади про цю незвичайну людину, про його трагічну загибель на Соловках.

Не менш цікавими й різнобічними є наступні книги: М. Пастернакова “Українська жінка в хореографії” (Вінніпег, 1963); В.Ревуцький “П’ять великих акторів української сцени” (Париж, 1955); М. Грінченко “Історія української музики”(Нью-Йорк, 1961) та інші видання.

Завітайте до нашої бібліотеки в Канадсько-український бібліотечний центр!

Мандрівки до Канади.       / 01.07.2012 /

Традиційно 1 липня, в День Канади, в Канадсько-українському бібліотечному центрі експонується книжкова виставка. Цього року — це експозиція “Мандрівки до Канади”. Тут представлені книги про цю дивовижну країну, про її минуле і сучасне. Нинішня Канада — одна з великих за територією і високорозвинених держав світу. Ця країна дійсно володіє всіма необхідними ресурсами. За розміром національного доходу на душу населення і середнього рівня товаровиробництва Канада поступається тільки США і Швейцарії.

А ще це неповторна і своєрідна країна з етнокультурною мозаїкою! Завдяки експонованим книгам ви зможете дізнатись як саме створювався феномен української діаспори. Вам стане відомо й про те, як наші співвітчизники не згубилися й не загубилися, про неймовірно цікаві долі наших українців у Канаді: С. Горлача, І. Кузика, П. Яцика, Д. Темерея та ін.

Цікаво відкрити для себе й історії канадських письменників українського походження. І тоді стане зрозумілим, звідки в канадця сум український.

А чи відомо вам, чому канадські поселення рясніють назвами українського походження? І про це також ви зможете дізнатись із представлених на виставці книг і періодичних видань.

Для тих, хто цікавиться культурою Канади, існує інформація про чудового художника Брента Хейтона. Тож дізнайтесь, чому він став зіркою школи!

Не менш цікавою є творча біографія “золотого голосу” Канади співака Брюно Пельтьє. Його голос не схожий на жоден інший: глибокий, чаруючий, з терпкими нотками.

На виставці представлені цікаві й оригінальні книги: А. Фігус-Ралько “Українська Канада” (Київ, 2003), М. Слабошпицького “Незагублена українська людина” (Київ, 2004), Я. Рудницького “Канадійські місцеві назви українського походження” (Вінніпег, 1951), М. Марунчака “Історія українських канадців” (Вінніпег, 1991), “Українці в американському та канадському суспільствах” (Джерсі-Сіті, 1976) та інші видання.

Тож запрошуємо до бібліотеки!

Воскресіння Докії Гуменної.

14 червня в Канадсько-українському бібліотечному центрі відбулась презентація книжкової виставки, присвяченої творчості української письменниці Докії Гуменної.

В контексті історії української літератури мисткиня тривалий час залишалася маловідомою, хоча наприкінці минулого століття її ім'я вже стало хрестоматійним.

Докія Кузьмівна була вилучена не лише з літературного процесу, а й витіснена з суспільно-громадського життя. Вона стала маргінальною особою, без матеріальної й моральної підтримки, змушена була емігрувати, щоб виконати своє константне призначення — реалізувати себе в літературі.

Обсяг написаного Докією Гуменною, жанрово-тематична та стильова палітра її творчості просто вражають.

Епічна тетралогія “Діти Чумацького Шляху”, різнопланові за характером романи і повісті: “Скарга майбутньому”, “Хрещатий Яр”, “Чотири сонця” , мемуари, щоденнники — все це є в фондах канадського центру.

Її особистісний езотеричний світ формується в казці-есеї “Благослови, Мати”, розповіді про Трипілля “Минуле пливе в прийдешнє”, есеї “Родинний альбом” та ін.

Те, що всигла зробити Докія Гуменна, досліджуючи і популяризуючи в яскравій художній формі — Трипільську культуру — подиву гідне.

Багато цікавих фактів із життя письменниці присутні в автобіографічному романі “Дар Евдотеї”, написаному в 1972 році. Наявність у романі розвідок із історії, діалектології, етнографії, фольклористики, мовознавства є свідченням інтелекту автора, її працелюбності й далекоглядності.

І сьогодні Докія Гуменна варта уваги як особистість, науковець, як оригінальна письменниця.

На виставці представлені невідомі раніше в Україні книги: Докія Гуменна “Дар Евдотеї” (Київ, 2004), “Чотири сонця” (Нью-Йорк, 1969), “Скарга майбутньому”, (Нью-Йорк, 1964), “Родинний альбом” (Нью-Йорк, 1971), “Внуки столітнього запорожця”, (Торонто, 1981) та ін.

Завітайте до бібліотеки і відкрийте для себе невідому сторінку з історії української літератури.

Апостол української ідеї Дмитро Донцов

З 15 травня в Канадсько-українському бібліотечному центрі експонується книжкова виставка, присвячена творчості і діяльності видатного українського громадського діяча, політолога, критика Дмитра Донцова.

Серед українських ідеологів ХХ століття мало було таких, на яких звалився б справжній шквал закидів, інсинуацій, вигадок і творчість яких з великим завзяттям фальсифікували, перекручували, як це трапилося з Дмитром Донцовим. Він став постаттю водночас звеличуваною і засуджуваною.

Видатний український публіцист, політичний діяч, літературний критик та історіософ Дмитро Іванович Донцов народився поблизу міста Мелітополя в 1883 році. Родина була заможною. Певний час батько обіймав посаду міського голови. В сім'ї була чудова бібліотека, яка здебільшого складалась із західноєвропейської та російської літератури, яка й сформувала світогляд Дмитра. Ще студентом розпочинає Донцов свою політичну діяльність. Саме в Петербурзі він стає публіцистом. 1906 року Дмитро Іванович переїздить до Києва на постійне проживання. В цей же час він тісно співпрацює з Симоном Петлюрою.

У 1909 — 1911 роках Дмитро Донцов студіює право у Віденському університеті. В 1913 році на другому конгресі українських студентів, виступаючи з рефератом “Сучасне політичне положення нації й наші завдання”, Донцов відмежовується від соціалістичних ідей..

У роки Першої світової війни та визвольних змагань видає праці “Українська державна ідея та війна проти Росії” (1915), “Історія розвитку української державної ідеї” (1917), “Українська державна думка і Європа” (1919) та інші.

У 1922 році Донцов повертається до Львова, де редагує “Літературно-науковий вісник” (1922 – 1932) та “Вісник” (1933 – 1939), друкується в німецькій, швейцарській та польській періодиці. У 1926 році видає книгу “Націоналізм”, яка справила помітний вплив на політичні й інтелектуальні процеси в Галичині. Дім Донцових у Львові 20-30 років був своєрідним українським салоном, осередком літературного й журналістського життя, місцем зустрічі провідних політичних, літературних і мистецьких діячів.

Під кінець 1939 року Д. Донцов знову опинився в еміграції (Англія, Чехія, Німеччина, Франція, США, Канада). Він брав активну участь у культурному житті українських емігрантів. 1947 року переїхав до Монреаля, де жив до кінця життя. Певний час (1949 – 1952 рр.) Дмитро Іванович викладав українську літературу в університеті.

В чому ж цінність творів Д. Донцова? Сучасність дуже гостро потребує його думок, його орієнтирів. Ідея перша — українці мають бути господарями на власній землі, а Україна має бути незалежною державою.

Ідея друга — вивести націю на вершини світової величі може тільки провідна верства, еліта.

А чим має бути національна еліта? Донцов вважає, що це — мужність, шляхетність і мудрість. Якщо немає мудрості, то можуть обдурити, якщо немає мужності, то можуть залякати, якщо немає шляхетності, можуть підкупити. Тільки мужня, шляхетна і мудра еліта виведе націю до вершин.

І Донцов, і його ідеї не залишили нікого спокійним і байдужим. Ними або захоплювалися, або намагалися їх знищити. Ті, хто захоплювався — творили національно-визвольний рух. А ті, хто ненавидів і ненавидять, ще досі воюють з його тінню...

Символічною є назва його останньої праці: “Дороговказ Григорія Сковороди нашій сучасності”. І більшість ідей талановитого українського вченого, публіциста залишаються актуальними на сьогоднішній день.

На книжковій виставці представлені твори Д. Донцова, видані в Європі, США, Канаді, Україні. Періодичні видання містять статті і критичний матеріал про життя і творчість апостола української ідеї.

Отже, знайомтесь: Д. Донцов “Де шукати наших історичних традицій; Дух нашої давнини” (Київ, 2005), “Росія чи Європа” (1954, Лондон), “Правда прадідів великих” (Філадельфія, 1952), “Дві літератури нашої доби” (Торонто, 1958), “Підстави нашої політики” (Нью-Йорк, 1957), “Від містики до політики” (Торонто, 1957), “Незримі скрижалі Кобзаря” (Торонто, 1961) “За яку революцію” (Торонто, 1957) та інші.

Завітайте до Канадсько-українського бібліотечного центру!

Традиції та свята українських канадців

25 квітня в Канадсько-українському бібліотечному центрі відбувся літературно-музичний захід “Традиції та свята українських канадців”. Крім книжкової виставки відвідувачі могли переглянути відеофільми про свята та традиції в українській діаспорі, прослухати аудіозаписи українських пісень у виконанні відомої в Канаді співачки Тереси Сокирки.

Перебуваючи у багатоетнічному суспільстві, українці в діаспорі намагаються зберігати у своєму середовищі національну самобутність — рідну мову, звичаї, культурні, мистецькі та побутові традиції і свята.

Збереженню та популяризації українськості в діаспорі служать українські музеї, етнокультурні центри, різноманітні фестивалі.

Звичайно ж, українські канадці святкують всі ті народні та християнські свята, що й ми святкуємо в Україні: Різдво, Маланку, Великдень, Трійцю...

У Канаді не прийти на Маланку — себе не поважати. Так кажуть українські канадці, які можуть не прийти на будь-яку іншу подію чи свято, але на Маланку — обов'язково. Маланка в Інституті Святого Володимира у Торонто вважається однією із найпрестижніших. Свято розпочинається молитвою. Після неї — кутя, пиріжки, голубці... Кульмінація — посівання пшеницею.

Про це та інші свята можна дізнатись із представлених книг: О. Воропай “Звичаї нашого народу” (Мюнхен, 1966), С. Килимник “Український рік у народних звичаях” (Вінніпег, 1959), І. Левкович “Українські народні різдвяні звичаї” (Лондон, 1956), Я. Рудницький “Матеріали до українсько-канадської фольклористики й діалектології” (Вінніпег, 1956), “Українська народна творчість” (Торонто, 1986) та ін.

Культурні досягнення українців у Канаді — це приклад для всього українства — як зберігати національні традиції.

Тож завітайте в Канадсько-український бібліотечний центр: до ваших послуг багато цікавих книг, виданих в Європі, США, Канаді.

Подвиг духу Андрея Шептицького

З 4 березня в Канадсько-українському бібліотечному центрі експонується книжкова виставка, присвячена одній з найвизначніших постатей минулого століття української історії — Андрею Шептицькому. Видатний церковний, культурний і громадський діяч, митрополит, меценат Андрей Шептицький належав до тих людей, котрі, маючи у своєму родоводі польські й українські корені, вважали за обов'язок прислужитися добрими справами саме українському народові. Навіть більше, він оцінював усі події українського народу як істинний син своєї нації. Насамперед — дбав про збереження ідеалу Батьківщини. Зокрема про це йдеться в його статті “Як будувати рідну хату”. В ній ми читаємо: “Ідеалом нашого національного життя є наша рідна всенаціональна Хата-Батьківщина”. Так, митрополит А. Шептицький дійсно переймався тим, щоб український народ рухався вперед, до вершин вселюдської культури.

Андрей Шептицький заснував і Народну Лікарню, яка пізніше перетворилася на великий модерний шпиталь.

У 1923 році митрополит заснував Богословське Наукове Товариство, яке видавало квартальник “Богословія” та “Праці Богословського Наукового Товариства”.

В 1928 році він відкриває Богословську Греко-Католицьку Академію з двома факультетами - філософським і теологічним.

Попри дуже важливі обов'язки ієрарха й проповідника, Шептицький працював науково: писав глибокі філософські, богословські твори, досліджував історію Церкви.

Під час нацистської окупації Шептицький — почесний голова Української Національної Ради. На цій посаді він відкрито виступав проти масового винищення євреїв. Підтримуючи змагання ОУН-УПА за незалежність України, водночас не приймав крайнощів (терору).

Святість життя, готовність на жертву за Христа і свій народ, піклування про спасіння душ були головними рисами особистості Шептицького до останніх днів.

Улюблені слова А. Шептицького — “Живіть сумлінно, щодня ходіть до святого причастя, працюйте солідно у своєму покликанні і більше нічого: тим перевернете цілі держави...”

На виставці представлені книги, раніше невідомі українському читачеві. Вони видавались у Європі, Канаді та США.

Отже, знайомтесь: А. Шептицький “Твори” (Аскетично-моральні).(Рим, 1978); “Пастирські листи” (Торонто, 1965); С. Шептицька “Молодість і покликання о. Романа Шептицького” (Вінніпег, 1965); М. Марунчак “Митрополит Андрей Шептицький на заході” (Вінніпег, 1981); В. Лаба “Митрополит Андрей Шептицький. Його життя і заслуги” (Люблін, 1990); “Дванадцять листів о. Андрея Шептицького до матері” (Філадельфія, 1985); “Світильник істини” (Торонто — Чикаго, 1973) та інші видання. У періодичних виданнях, представлених на виставці, також розкриваються важливі віхи життя й діяльності Андрея Шептицького.

Творчі обрії Уласа Самчука

22 лютого в Канадсько-українському бібліотечному центрі відбулася презентація книжкової виставки ,,Творчі обрії Уласа Самчука” для студентів КІРУЕ.

На презентації гості дізнались, що Улас Самчук — визначний український прозаїк, який жив і писав у еміграції. Він належить до найкращих українських письменників ХХ століття.

Самчук — реаліст, проте сповідує ідеал сильної української особистості, що притаманно романтикам. Така риса взагалі характерна для української літератури, що творилася в еміграції. Образи-персонажі творів У. Самчука живі, яскраві, без штучної ідеалізації. Окрім того, на сторінках романів спостерігаємо безліч українських пейзажів, у цьому Самчук — справжній поет, залюблений в красу рідної землі. Авторське письмо у митця живе, пластичне, наче дихає пахощами рідного краю, а розповідь лине потужно і спокійно, як велика ріка.

Творча спадщина Уласа Самчука досить велика, хоча ще не з усіма його романами і повістями можемо ознайомитися й нині.

На виставці представлені не тільки художні твори, а й спогади, нотатки і листи письменника. Літературні журнали знайомлять з критичними статтями про творчість У.Самчука. В 1982 році українська діаспора висунула його твори на Нобелівську премію, але Шведська Академія наук відхилила прохання еміграційного уряду поневоленого народу. Проте це зовсім не применшує його значення в історії української літератури. Письменник говорив: “Шлях в Україну не короткий, не прямий і не легкий... Він простує також через наші душі, через наше серце, наші нерви, наш розум. Розбудова нас самих, нашого духовного єства і нашого характеру — це розбудова України”

На виставці експонуються твори Уласа Самчука, що були видані в Європі, Канаді та США. Знайомтесь: “OST” (Регенсбург, 1948), “На білому коні” (Нью-Йорк — Мюнхен, 1965), “Планета ДІ-Пі” (Вінніпег, 1979), “Волинь” (Торонто, 1969), “Темнота” (Нью-Йорк, 1957), “Втеча від себе” (Вінніпег, 1982) та інші.

Запрошуємо на перегляд невідомих раніше книг письменника до Канадсько-українського бібліотечного центру.

Земне й небесне в житті Івана Огієнка

З 10 січня 2012 року в Канадсько-українському бібліотечному центрі експонується книжкова виставка, присвячена творчості великого українського мовознавця, історика, культуролога, філософа й богослова Івана Огієнка (Митрополита Іларіона).

Серед особистостей першої величини в новітній українській історії, лінгвістиці, сакральній царині ім'я цього видатного ученого й енциклопедиста посідає особливе місце.

Найбільшим подвигом І.Огієнка є, безперечно, переклад Біблії сучасною, живою українською мовою. Над цією працею він трудився 42 роки. Учений розумів залежність рівня розвитку духовності народу від поширення Святого Письма рідною мовою.

Іван Іванович був професором трьох університетів: Київського, Кам'янець-Подільського та Варшавського. Будучи науковцем Київського університету, І.Огієнко обирається міністром освіти та релігії в уряді УНР. Він став організатором і засновником Кам'янець-Подільського університету, його першим ректором і професором. Такий обсяг роботи, виконаний однією людиною, сприймається як справжній подвиг.

Після політичних змін він емігрує до Європи, а в 1947 р. переїжджає на постійне місце проживання до міста Вінніпег (Канада). І. Огієнко тужив за Україною, втративши будь-яку надію повернутися туди. Його тугу можна відчути у вірші, взятому з його поеми “На Голготі”:

Так тяжко чутися вигнанцем
Із краю рідного навіки,
Хто щирим був його коханцем,
Хто ніс йому цілющі ліки.

На виставці представлені книги Івана Огієнка, монографії про його життя і творчість, а також Новий Заповіт, який є одним із найточніших перекладів серед слов'янських мов і найбільш поширеним серед українських.

Безумовно, користувачів зацікавлять і такі видання:
І. Огієнко (Митрополит Іларіон) “Рятування України” (Київ, 2005), “Богдан Хмельницький”(Київ, 2004), “Тарас Шевченко”(Київ, 2003), “Рідна мова” (Київ, 2010), “Історія української літературної мови” (Київ 2004), “Дохристиянські вірування українського народу” (Вінніпег, 1965), “Святий Димитрій Туптало” (Винніпег, 1960), “Українська церква під час руїни” (Київ, 2006), В. Ляхоцький “Просвітитель” (Київ, 2000) та інші книги.

Щиро запрошуємо всіх бажаючих до українсько-канадського бібліотечного центру!

Культурні традиції українців у Канаді

З 1 грудня 2011 року в Канадсько-українському бібліотечному центрі експонується книжкова виставка “Культурні традиції українців у Канаді”.

Кожен народ має потяг не тільки зберігати свою культуру, але й розвивати її, удосконалювати. Гідність народу вимірюється рівнем його культури.

Українська культура, від Київської Русі й до сьогодення — це культура великого народу. І це добре розуміють українці, які проживають у Канаді. Тому культурна діяльність завжди є стрижнем українського громадського життя в цій країні.

Незважаючи на всі труднощі, українська діаспора зберегла культурну спадщину — мову, пісні, літературу, фольклорні традиції...

В Канаді фестивалі самодіяльного мистецтва були започатковані саме українцями. Там відкрито 14 музеїв українства, 600 художніх колективів і груп. Засновано понад 80 українських газет, 5 українських телепрограм, багато радіопередач.

Що стосується вищої освіти, то в Канаді діють кафедри українських студій в Оттавському, Торонтському, Альбертському університетах.

В місті Вінніпезі відкрито пам'ятник великому Кобзареві. Він розташований навпроти будівлі парламенту, а пам'ятник жертвам голодомору в Україні 1932-33 рр. — навпроти міської мерії.

Українські канадці є взірцем того, як можна не лише зберегти національну культуру далеко за межами Батьківщини, але й плекати та розвивати її.

Великий культурний діяч української еміграції І. Огієнко сказав: “Настане час, коли думки, що сіються тут, перенесуться туди, на береги Дніпра, і дадуть міць визволеному народу”.

На виставці представлені книги, які відкриють нові вершини культурної діяльності українців у Канаді. Серед них - твори І. Огієнка “Книга нашого буття на чужині” (Вінніпег, 1956), Д. Антоновича “Українська культура” (Мюнхен, 1988), Я. Славутича “Українська поезія в Канаді” (Едмонтон, 1975), М. Пастернакова “Українська жінка в хореографії” (Вінніпег, 1963), А. Фігус-Ралько “Українська Канада”(Київ-Вінніпег, 2003) та інші видання. Родзинкою виставки є книги з автографами письменників: Д. Гуменна “Родинний альбом” (Нью-Йорк, 1971), В. Доманицький “Національна роль гетьмана Мазепи” (Чикаго, 1960), М. Добрянський “Україна і Росія” (Рим, 1989) та інші рідкісні книги.

Виставка працює протягом місяця.

Завітайте до Канадсько-українського бібліотечного центру!

Сучасна українська діаспора

9 вересня в Канадсько-українському бібліотечному центрі ОУНБ ім. Д.І. Чижевського для студентів-філологів І курсу Кіровоградського педагогічного університету імені Володимира Винниченка була проведена екскурсія-презентація книжкової виставки “Сучасна українська діаспора”.

Завдяки екскурсії молодь познайомилась із феноменом української еміграції та діаспори як частини світового українства, яка є унікальним явищем культури й історії України.

Українські канадійці — дещо інші, ніж ми, — відмітила бібліотекар. Їхні долі склалися так, що вони живуть в іншому середовищі. Але у їх біографіях є одна домінанта: вони — не загублені українські люди. Навіть в умовах життя без Батьківщини діаспора реалізувалася і не зреклася української справи.

Наша діаспора — це важливий патріотичний урок, це пронесена крізь десятиліття віра й надія на торжество української ідеї.

З представлених на виставці книг ви дізнаєтесь про історію української еміграції, про чотири хвилі потужного переселення людей з рідної землі.

Цікавими будуть оцінки інституту досліджень діаспори (Київ), дані про кількість українців, що проживають за межами Батьківщини (а їх —10-15млн.).

З унікальних книг ви дізнаєтесь також про найбільш потужну й активну українську діаспору в Канаді. Її символом є величезна 20-метрова писанка у Вегревілі.

До вашої уваги — цікава історія українських канадців, які займали високі державні посади:

1913 — Андрій Шандро, вперше українець був обраний до парламенту провінції Альберти.

1925 – вперше членом федерального парламенту Канади став Михайло Лункович.

1968 — 89 українців — члени парламентів різного рівня.

1990 — Генерал-губернатор країни Роман Гнатишин. (На церемонії призначення на високу посаду він виголосив свою промову англійською, французькою та українською мовами).

Завдяки українській діаспорі на канадській землі височать пам'ятники Тарасу Шевченку, Лесі Українці, Івану Франку, Володимиру Великому, Маркіяну Шашкевичу...

А чи відомо вам, що українська мова викладається в 28 університетах Канади?

Завітавши до нашого центру, ви відкриєте для себе багато невідомого про українську діаспору в Канаді!

А допоможуть вам у цьому такі унікальні книги: О.Ткаченко “Ми відвідали Україну”(Вінніпег, 1991), М.Слабошпицький “Не загублена українська людина”(55 портретів з української діаспори), (Київ, 2004), М.Марунчак “Історія українців Канади” (Вінніпег, 1991), Ю.Стечишин “Історія поселення українців у Канаді”(Едмонтон, 1985), “Українці в Детройті і в Мічігані”(Детройт, 1988) та ін.

Експозиція представляє також і періодичні видання — це журнали “Основа”, “Світло”, “Наша дрога”, “Гомін України” ...

День Канади

1 липня — День Канади (Canada Day). Сьогодні в канадсько-українському бібліотечному центрі представлена книжкова виставка “Країна великих можливостей”. Головне державне свято встановлене на честь об'єднання всіх північноамериканських колоній Британії в єдиний домініон Канада. Воно створене на основі Акту про Британську Північну Америку, який вступив в силу 1 липня 1867 року. В цей день перші колонії Британської Північної Америки — провінції Онтаріо, Квебек, Нова Шотландія і Новий Бронауік, об'єднавшись в конфедерацію під назвою Домініон Канада, започаткували існування нової держави.
З представлених книг і журналів ви дізнаєтесь з яким великим ентузіазмом канадці святкують День народження своєї країни.

Багато тисяч людей приймають участь в святкуванні на Парламентському пагорбі в столиці Оттаві. У всіх куточках країни проводяться заходи і паради, концерти на свіжому повітрі, співають хори, грають оркестри. В багатьох містах ввечері влаштовують святкові фейєрверки. В цей день дається святковий салют і виконується національний гімн “O,Canada”!
По всій країні відкритий вільний доступ до 42 парків, та 154 історичних пам'яток, до окремих кафе.
Канада — унікальна країна, яка ввібрала в себе розмаїття сучасного світу. Це багатонаціональна держава “меншин”, “етнічна мозаїка”, як канадці полюбляють називати своє суспільство.

Сучасна Канада — розвинута країна, яка входить у Велику сімку.
Відкрийте для себе місто Вінніпег де найбільше відчувається український колорит, оскільки кожен шостий житель українського походження.
Це країна, яка ще повністю не досліджена, і, може таємниці, які приховує в собі Канада, колись збагатять світ.
На експозиції вашу увагу привернуть такі книги і періодичні видання: “Українці в американському та канадському суспільствах” (Джерсі Сіті, 1976), А. Фігус-Ралько “Українська Канада” (Київ-Вінніпег, 2003), М. Гуцуляк “Українець — співтворець кордонів Канади й Аляски” (Ванкувер, Торонто, 1967), “Село спадщини української культури” (Альберта, 1989) — це альбом про архітектурно-побутовий музей під відкритим небом, який був розпланований у вигляді ранніх поселень східно-центральної Альберти. В музеї часто можна побачити одягнутих в історичні костюми людей, які грають ролі колишніх поселенців того регіону.

На сторінках журналів можна познайомитись зі світлинами чудових міст Канади: Оттавою, Ванкувером, Монреалем...
Хто цікавиться сучасною канадською літературою, знайде на полицях виставки вірші поетеси М. Осборн, оповідання В.П. Кіселли, романи М.Лоренса та ін.

Завітайте до нас в канадсько-український бібліотечний центр і ви відкриєте для себе багато невідомих книг.
Дізнайтесь про Канаду більше!

Євген Коновалець і його доба

14 червня відзначається 120 років від дня народження Євгена Коновальця — полковника Армії УНР, командата УВО, голови Проводу Українських Націоналістів.

До цих роковин в Канадсько-Українському бібліотечному центрі представлена книжкова виставка Євген Коновалець і його доба".

Життя Коновальця – це боротьба за українську державність, за українську незалежність у складні часи на початку XX століття.

Переглянувши цю виставку, можна познайомитись з рідкісними і цінними книгами про історичне минуле України і дізнатися невідомі раніш факти про життя і діяльність полковника.

Хто такі Січові Стрільці, чому вони названі національною гвардією в період діяльності Української Центральної Ради? Про це можна дізнатись не тільки з підручників історії України, а й з монографії про командира Куреня Січових Стрільців Є. Коновальця. Збірник складається з восьми розділів: 1. Юнацькі роки. 2. У полум'ї війни і революції. 3. УВО — підземне військо України. 4. ОУН у боротьбі з окупантами. 5. Дії ОУН поза межами України. 6. Зовнішня політика ОУН. 7. Смерть Коновальця і світовий відгомін. 8. Коновалець — організатор визвольних дій.

Матеріали цього збірника висвітлюють притрушену попелом забуття трагічну сторінку з життя полковника, переслідування його більшовицькою розвідкою, показують брудну рафінованість радянської агентури.

Також на виставці представлені історичні книги доби Євгена Коновальця:
П. Мірчук "Нарис історії ОУН" (Мюнхен — Лондон — Нью Йорк), "Українська визвольна справа і українська еміграція" (Торонто,1954),"На історичному закруті" (Торонто,1989), Р. Кричевський "ОУН в Україні – ОУН за кордоном" (Нью-Йорк — Торонто, 1962), Є. Пастернак "Україна під більшовиками 1919-1939" (Торонто, 1979),Ю. Химинець "Тернистий шлях до України" (Ужгород, 1996) та ін.

Запрошуємо до перегляду виставки!

"Слава Україні"! - так завжди вітався Євген Коновалець.

Жінка у відродженні української духовності в Канаді

16 травня 2011 року в Канадсько — українському бібліотечному центрі відбулася лекція “Жінка у відродженні української духовності в Канаді”.

Українські жінки в Канаді є соціально активними і творчо задіяними. Їх внесок у збереження української культури є вагомим і важливим. Жіночу діяльність умовно можна розділити на соціальну і творчу. До соціально важливих жіночих організацій належать такі:
- Організація українок Канади ім. О. Басараб (голова – Ірина Ващук).
- Ліга українських католицьких жінок Канади (крайова голова — Ширлі Лісовська).
- Ліга Українських Жінок Канади (голова — Христина Бідяк).

Від самого початку свого існування жіночі організації у Канаді зобов'язалися допомагати Україні в боротьбі за незалежність, стояти на сторожі самостійності України і дбати про її світле майбутнє. Життя і праця Ліги Українок Канади заслуговують на особисту увагу серед нашої української спільноти, оскільки одним із їх заповітів є збереження української ідентичності в далекій мультинаціональній Канаді. На місцях поселення українці зберігають свою мову, передають любов до Вітчизни своїм дітям та внукам, дбають про релігійне та національне виховання молодого покоління.

Ліга Українок Канади нараховує 17 відділів, де працює 476 членів. Одні відділи більш численні, інші — менш, але всі прагнуть якнайактивніше працювати. Жіночі організації беруть участь у традиційних святкуваннях та ювілеях історичних дат і визначних постатей української історії. Проводять це у співпраці з українськими державними організаціями та іншими жіночими товариствами. Жінки зберігають українські традиції, влаштовуючи Спільну Кутю і Спільне Свячення. Жіночі організації надали фінансову допомогу на виготовлення фільму “Нескорений”, на “Альбом УПА”, на книгу “Українці в Другій Світовій війні”.

Допомога Україні за останні роки дещо послабла. Але все-таки вислано певну кількість пакунків гуманітарної допомоги, значну суму грошей було виділено на стипендії для студентів в Києві, Бориславі, Львові, грошову допомогу колишнім воїнам ОУН — УПА (жінкам) на Станіславщині. Умебльовано одну кімнату в центрі Національного Відродження імені С.Бандери на Ярославовому Валу в Києві.

Діяльність Організації Українок Канади складається з чотирьох важливих ділянок праці:
- культурно — освітня;
- харитативна;
- організаційна;
- видавнича.

Організація жінок активно допомагає школам, притулкам, інтернатам, інститутам сліпих у Канаді та в Україні.

Зовнішні зв'язки Організації Українок Канади:
- Світова Федерація Українських Жіночих організацій (СФУЖО).
- Світовий Конгрес Українців.
- Жіноча Рада Канади.
- Український Золотий Хрест Америки.
- Всеукраїнське Жіноче Товариство.

Цікавою є особистість відомої в канадській діаспорі та в Україні громадської діячки жінки — Анни Фігус - Ралько. Вона — багаторічний співробітник україномовного часопису “Український Голос”, видавничої спілки “Тризуб”, засновник і голова комітету “Допомога Україні”.

На книжковій виставці представлена її книга “Українська Канада”. Щиро, емоційно, доступно авторка відкриває частину Канади, яка називається українською. Розповідає про діяльність саме українських освітніх, наукових, релігійних установ та організацій. Це видання виконує роль довідника з історії українців Канади.

Вашу увагу привернуть художні і літературознавчі книги українських жінок в Канаді: Олександри Копач “Мовостиль Ольги Кобилянської” (Торонто, 1972), Оксани Лятуринської “Великодній передзвін” (Торонто, 1983), Докії Гуменної “Родинний альбом” (Нью-Йорк, 1971), Стефанії Гурко “ Події, люди і зустрічі” ( Тернопіль, 2005), Дарії Могилянки “Пісні мого серця” ( Єдмонтон, 1964), Лесі Лисак-Тивонюк “Три букети зілля” (Торонто, 1983) та ін.

Запрошуємо всіх бажаючих до ознайомлення з матеріалами про жіночі організації в Канаді.

Літературні обрії українських канадців

4 березня 2011 року в канадсько-українському центрі відбулася презентація виставки “Літературні обрії українських канадців”. Книжкова експозиція доповнює й ілюструє літературні надбання української діаспори в Канаді.

В нашій країні сьогодні багато і виправдано згадується про російське “зарубіжжя” в літературі. Своє власне “зарубіжжя” має й Україна. Українці в канадській літературі за своїм змістом є визначним явищем в історії української культури.

Перший період україномовної канадської літератури (1897-1920) вирізнявся етнографізмом, ностальгією за старим краєм. Ці мотиви втілилися в поезію Т. Федика, І. Збури, Д. Могилянської. Літературі середини століття (1970-1950) вже властиве розширення тематики, вищий художній рівень, чому значною мірою сприяло перебування в Канаді у 20-ті роки М. Іргана та І.Кулика. В той час набуває популярності поезія І. Ковальського, І. Микитина, Я. Марунчака, І.Данильчука, О.Івеха; проза С.Пури, Д.Гунькевича, М.Герасимчука, М. Шатульського, І. Киріяка. З 1950 року літературу канадських українців характеризує жанрове розмаїття, оригінальність стилю. Відомі в Канаді поетичні твори М. Мандрика, Я. Славутича, Д. Струка, Л. Муревича, І.Макарика; проза У. Самчука, Ф. Одрача, О. Смотрича, Ю. Кленового (псевдонім сина В. Стефаника) та інші.

Коли культурно-освітній рівень канадських українців підвищився і почалася їхня активна діяльність по запроводженню в канадське середовище української класики і сучасної літератури, він відзначився на характері і світовідчутті англо - чи франкомовної культури Канади. Його наслідки відчутні в звертанні канадських письменників до образів тих українців, що оселилися на північно - американському континенті. Серед них можна назвати імена таких відомих літераторів, як Ф.Ф. Гроув, А.Берд, Г. Руа, Л. Кук, І. Бірні та ін.

Динаміка цих стосунків зацікавила канадського журналіста і публіциста Петра Кравчука. Його дослідження “Українці в канадській літературі” є спробою узагальнення засобів художнього втілення трагічного, хоча й історично порівняно не довгого досвіду людей, що не тільки могли вжитися в зовсім чужий для них світ, але й долати при цьому невимовні труднощі матеріального і етичного плану.

Кравчук - дослідник стверджує, що небагато письменників зуміли зобразити на тлі “національного колориту” справжню трагічну самотність героїв (В. Лисенко “Жовті чобітки”), (М. Келгел “Вони успадкують землю”) та інші.

Українська тематика в канадській літературі реалізується не лише на матеріалі так званого “роману прерій” (термін, що ним в канадському літературознавстві визначають “селянський роман”), але і в “урбаністичному романі”.

Увагу П. Кравчука привертає й характер зображення канадськими письменниками образів представників українських канадців-інтелектуалів, під якими дослідник зображує людей розумової праці, артистів, художників (І.Мітчел “Хто бачив вітер?”, Д. Корніша “Ольга”, Л. Кук “Маленька чарівниця-скрипаля”) та ін.

Останнім часом українські літературознавці виявляють зацікавленість до канадської літератури. Звичайно, особисті стосунки культурних діячів сприяють цьому. Наприклад, творчість Степана Горлача стає духовним набутком українського читача завдяки М. Слабошпицькому, І. Драчу, Б.Олійнику та ін. Адже все у світі тісно пов'язане. С. Горлач наслідує традиційний розвиток сучасної української літератури в Канаді. Український читач може познайомитися з такими творами письменника: “Богдар”, “Максим”, “Хрестини Незалежності”, “Перша ніч”, “Могута”.

Запрошуємо до перегляду книжкової виставки.

Першого листопада 2010 року Канадсько-український бібліотечний центр відкрив нову експозицію автентичних матеріалів під назвою “Наука в діаспорі і про діаспору”.

Українська діаспора в Канаді — невідомий для нас “материк”.Та спільною рисою для цього материка в усі часи була й залишається дотепер відданість його поселенців Старому краєві.

Понад 10 університетів Канади мають курси україністики, при Альбертському університеті засновано Канадський інститут українознавчих студій (КІУС), при Торонотському університеті - Центр українознавства. В Канаді, як і в США, діють українські музеї, бібліотеки, архіви, школи українознавства, встановлені пам'ятники Тарасові Шевченку, князеві Володимиру, Іванові Франкові, Лесі Українці, Василю Стефанику, Маркіяну Шашкевичу.

Історію української діаспори, результативну діяльність створених нею в чужомовному оточенні численних наукових освітніх молодіжних організацій та інституцій з чітко окресленою національно-патріотичною ознакою, феномен незнищенності українського духу поза межами своєї батьківщини. Нинішнє покоління українських дослідників має можливість вивчати архівні документи, книжкові та періодичні видання, наукові монографії тощо.

Плекаючи українську культуру, видатні діячі діаспори розвивали і зміцнювали українську науку.

Вашу увагу, дорогі друзі, привернуть наукові роботи з мовознавства, літературознавства, історії, політології, філософії і т.ін.

Цікавими в цьому сенсі будуть дослідження: Д.Дорошенка “Нарис історії України” (Мюнхен, 1966 рік), В.Янів “Студії та матеріали до новітньої української історії” (Мюнхен, 1970 рік), Є. Крамар “Дослідження з історії України” (Торонто, 1984), П. Ковалів “Лексичний фонд літературної мови Київського періоду Х – ХV ст.” (Нью-Йорк, 1964), “Збірник наукових праць Канадського НТШ” (Торонто, 1993), “Повернення Україні Богдана Лепкого” (Чікаго, 1984) та інші.

Чекаємо на вас до наших світлин!

“Українська діаспора у Канаді на порозі ХХІ століття”

1-го липня — День Канади (Сanada day) В Канадсько-українському бібліотечному центрі при ОУНБ ім. Д.І.Чижевського відкрилася книжкова виставка, приурочена цьому святу. До книги, а особливо маловідомої, завжди виникає інтерес, як до джерела знань, інформації, культури. КУБЦ знайомить своїх читачів не лише з вітчизняними виданнями, але й з літературою, надрукованою поза її межами.

Значною мірою цьому сприяє розширення зв'язків з українською діаспорою у Канаді. Безперечний інтерес викличуть видання українською мовою, надруковані за океаном в останні десятиріччя.

Історія українців Канади представлена такими цікавими виданнями як “Українська Канада” А.Фігус-Ралько (К.: Вінніпег, 2003), “Історія українців Канади” М.Г.Марунчак (Вінніпег, 1991), “Українці в Детройті і Мічігані” (Детройт, 1988), “Не загублена українська людина” (55 портретів з української діаспори) М.Слабошпицького (К., 2004) та іншими.

Привернуть увагу користувачів видання з історії України: “Студії з історії України” О.Оглоблина, (Нью Йорк — Київ — Торонто, 1995), “Михайло Грушевський: історик і будівничий нації” Л. Винара (Нью Йорк — Київ — Торонто, 1995) та ін.

Відвідувачі познайомляться також і з періодичними виданнями: “Український історик” (журнал українського історичного товариства) (Нью Йорк — Київ — Львів — Торонто — Париж, 2000), “Альманах Українського Народного Союзу” (Парсипані, Нью-Джерсі, 2004), Альманах “Гомону України” (Торонто, 2001), “Український вісник” (Торонто, 2008) тощо.

Художня література представлена творами сучасних українських письменників у Канаді. Популярний і в Україні, знаменитий Степан Горлач, за участю якого були відкриті КУБЦ, видав книги історичної і філософської тематики. Його твори зацікавлять любителів містики: “Богдар” (Торонто, 1981), “Перша ніч” (К., 2003), “Максим” (К., 2005), “Могута” (К., 1998).

Про літературну діяльність Степана Горлача можна дізнатись з книги П.Сороки “Степан Горлач: літературний портрет” (Тернопіль, 2000).

Перлиною виставки є унікальна книга С.Горлача “Хрестини незалежності”, в основу якої ліг щоденник автора. 1992 року Степан Горлач разом із Петром Скибою здійснив символічний ритуал хрещення державної незалежності України, пішки перейшовши її з півночі на південь і з заходу на схід.

Запрошуємо до перегляду виставки!!!

Лекція у Канадсько-українському бібліотечному центрі “Культура українців Канади ”

26 травня 2010 року в Канадсько-українському бібліотечному центрі при ОУНБ ім.Д.І.Чижевського перед студентами Кіровоградського Кібернетико-технічного коледжу виступила бібліотекар відділу читальних залів Яворська Л.О. із змістовною, цікавою лекцією на тему: “Культура українців Канади”. Слухачі познайомились із матеріалами виставки за цією темою. У розповіді було глибоко розкрито самобутні традиції канадських українців протягом всього періоду їх перебування за океаном.

Особливу увагу в розповіді було звернуто на книги з літературознавства і художні видання: «Правда прадідів великих», «Дві літератури нашої доби», «Незримі скрижалі Кобзаря» (містика лицарства запорізького) Д. Донцова (Торонто, 1961), «Нове українське письменство» М. Зерова (Мюнхен, 1960), «Б. Антоненко – Давидович у пазурях у чекістів»О. Хахуля (Мельбурн, 1987), «Розстріляна муза», «Модерна українська поезія» Я. Славутича (Детройт, 1955), «Іван Франко і німецька література» Л. Рудницького (Мюнхен, 1974), «Широке море України» (документи самвидаву з України), (Париж – Балтимор, 1972), «Григорій Сковорода – лицар святої борні» проф. В. Шаяна (Гамільтон, 1984), «Український ренесанс ХХ століття» проф. Г. Ващенко (Торонто, 1953).

Художня література, - зазначила Л. Яворська, - представлена раніш невідомими для українського читача авторами діаспори: «Книга мудрости гуцула самоука» М. Додяка (Торонто, 1976), «Тернистим шляхом» О. Черниш (Буенос – Айрес, 1979), «В облозі» З. Дончука (Філадельфія, 1973), «Хата в лісі» Л. Лисак – Тивонюк (Нью – Йорк, 1986), «Від передгроззя до громовиці» Р. Коритка (Львів, 2000), «Волинь», «На білому коні», «Чого не гоїть огонь» У. Самчука (Нью – Йорк, 1965) та ін. Бібліотека запрошує всіх бажаючих познайомитись із матеріалами виставки.

Книжкова виставка “Часопростір «Українського Голосу»”

11 березня 2010 року в ОУНБ ім. Д. Чижевського при українсько – канадському центрі представлена книжкова виставка «Часопростір «Українського Голосу»». Традиційно вона знайомить читачів з історією і культурними надбаннями української діаспори у Канаді.»Український Голос» - це не тільки назва часопису, це - голос української еміграції в Канаді.Від початку він став трибуною радикальної української інтелігенції, одним з головних чинників у самоусвідомленні і самостверджуванні емігрантів з українських земель як представників однієї нації, джерелом правдивої інформації про Україну і українців. Цікавою, звичайно, є історія Часопису «Український Голос», його заснування 1910 року у Вінніпезі, його перші редактори М. Стечишин, І. Сирник, Ю. Мулик – Луцик, співпраця з видавничою спілкою «Тризуб». Цікава особистість і роль в історії «Українського Голосу» першої жінки – президента А. Фігус – Ралько. З 1991 року, коли Україна стала незалежною державою, при «Українськім Голосі» діяв створений А. Фігус – Ралько комітет «Допомога Україні».

Ледве, чи був коли Часопис, який відіграв для свого народу таку роль, яку для українського народу відіграв «Український Голос».
Також на виставці представлені книги, які знайомлять читача з українсько – канадською пресою: А. Фігус – Ралько «Українська Канада», (Київ – Вінніпег, 2003), М. Боровик «Українсько - канадська преса та її значення для українських меншин в Канаді» (Мюнхен, 1997), О. -І. Бочковський, С.Сірополко «Українська журналістика на тлі доби» (Мюнхен, 1993) та інші.

Можна познайомитися з періодичними виданнями, які виходять у Канаді українською мовою: «Гомін України», двотижневик «Слово», «Український вісник», тижневик «Новий шлях», «Свобода», «Міст» та інші.

Українська діаспора в Канаді – це не тільки ряд історичних подій у житті частини українського народу, але це також явище, яке має місце в процесах загального американського й канадського суспільства. Ця тема відображена в книгах: «Українці в американському та канадському суспільствах», (Джерзі Сіті,1976 ), «Нарис історії конгресу українців Канади в Торонто» (Торонто, 1991), «Історія української народної помочі в Америці і Канаді» (Торонто, 1977), «Історія українців Канади» М.Марунчака (Вінніпег, 1991), «Українці в Детройті і Мічігані» (Детройт, 1988), «Український правозахисний рух» (Торонто, 1978), « Українці у вільному світі» (Торонто, 1954), «Українська культура у Торонто» (Торонто, 1986) та інші.

Культура, історія духовність народу – три вектори української діаспори у Канаді. Тому надзвичайно багато книг присвячено духовності і культурним надбанням: «Духовність українського народу» С. Ярмуся (Вінніпег, 1983), «Нові обрії стародавньої України» О. Копача (Торонто, 1994), «За правду і волю» А. Штефана (Торонто, 1981), «Націотворча роль Гетьмана Мазепи» В. Доманицького (Чікаго, 1960), «Гетьман Іван Мазепа» В. Луціва (Торонто, 1954), «Виклятий Гетьман Мазепа» О. Купранця (Торонто. 1958), «Гетьман Павло і гетьманич Данило Скоропадський» А. Кущинського (Чікаго, 1968), «Влада Павла Скоропадського» П. Феденка (Лондон – Мюнхен, 1968), «Патріот і державний муж України» А. Кущинського (Чікаго, 1974) та інші.

Завітайте до нас в канадсько – український бібліотечний центр і ви переконаєтесь, що «Український Голос», це - самопошана, самодіяльність, самостійність!!!

Книжкова виставка «Зберігаючи українську самобутність»

10 лютого 2010 року в Канадсько-українському бібліотечному центрі, який діє при ОУНБ ім. Д.І.Чижевського, розпочала роботу книжкова виставка «Зберігаючи українську самобутність». Запропонована експозиція розкриває сторінки історії та діяльності Комітету (а з 1989 року — Конгресу) українців Канади, що уособлює в собі національну координаційну раду українських політичних, громадських, культурних організацій та церков Канади. Найвищою метою Комітету є миротворча, прогресивна, гуманна місія представників канадійських українців у світі.

Вищим керівним органом комітету, а нині КУКу, є конгреси українців Канади, які відбуваються кожні три роки. Комітет має місцеві та провінційні управи по всій країні, координує громадську, освітянську, молодіжну, жіночу і допомогову діяльність українців Канади. З часу проголошення незалежності України допомагає і співпрацює з її організаціями та установами.

Особливою популярністю серед читачів користуються книги з історії українців Канади: «Українська культура у Торонто» М. Павлишина, «Українці в Канаді» В. Євтуха, «Українці в американському та канадському суспільствах» В. Ісаїва, «Українсько – канадська преса та її значення для українських меншин в Канаді» М. Боровика, «Не загублена українська людина» М. Слабошпицького. Привернуть увагу користувачів видання історичної тематики: «Нарис історїї України» Д. Дорошенка, «Духовні впливи Києва на московщину в добу гетьманської України» Б. Корчмарика, «Остріг» П. Шумовського, «Козацтво і Україна» О. Болотенка, «Запорожська слава» А. Кащенка, «Гетьман Кирило Розумовський» М. Лозорського.

Автентичними для наших користувачів стали книги з літературознавства, що були видані в Канаді: «Впливи давніх філософів і отців церкви на творчість Г. Сковороди» Ю. Луціва, « Маркіян Шашкевич на Заході» Я.Розумного, «Маркіян Шашкевич і українське літературне відродження в Галичині» М. Лександровича, « Б. Антоненко – Давидович у пазурях у чекістів» О. Хахулі, « Ідеологічна боротьба між Москвою та Петербургом – Ленінградом і її відображення у літературі.» В. Шелеста, « Панорама найновішої літератури в УРСР» І. Кошелівця та ін.

Представлена на виставці також художня література, видана в Торонто, Вінніпегу та Нью – Йорку: « Свідок», «Рай» В. Барки, «OST», «Втеча від себе» У. Самчука, «Скарга майбутньому» Д. Гуменної, «Місто» В. Підмогильного, «Сибірські новели» Б. Антоненко – Давидовича та ін.

Експозицію наповнили історичні джерел, суспільно-політичні документи, літературно-художні твори науковців канадських друзів.

15 грудня в Канадсько – українському бібліотечному центрі при ОУНБ ім. Д. Чижевського відбулася презентація книжкової виставки «В моєму серці квітне Україна», яка продовжує традиційно знайомити читачів з культурними надбаннями української діаспори в Канаді.Україна завжди була тією великою Батьківщиною для канадських українців. Її історія, література, мистецтво плекалися і розвивалися на далеких берегах Північної Америки.

Своєрідною родзинкою виставки є книги з автографами та дарунковими надписами поетів і письменників, які представлені в окремому розділі. Безумовно, привернуть увагу користувачів видання історичної тематики: «Історичний Атлас України» І. Теслі, Є. Тютька (Монреаль – Нью – Йорк – Мюнхен, 1980), «Історія Українського Війська» І. Крип'яквича, Б. Гнатевича (Львів, 1992), «Націотворча роль Гетьмана Мазепи» В. Доманицького (Чікаго, 1960), «Вільні козаки» В. Гавриняка, А. Калиновського (Торонто, 1970), «Гетьман Іван Мазепа та його доба» О. Оглоблина (Нью – Йорк – Париж – Торонто, 1960), «Гетьман Кирило Розумовський» М. Лазорського (Мюнхен, 1961), «Причини упадку української держави в княжі і козацькі часи» проф. П. Ісаїва (Рим, 1975), «Гетьман Пилип Орлик» Б. Крупницького (Мюнхен, 1956), «Галицько – Волинська держава» П. Грицака (Нью – Йорк ,1958), «Українське місто від ХV до середини ХVІІ століття» В. Марочкіна (Торонто, 1999), «Українсько – московська угода 1654 року» (Нью – Йорк – Торонто, 1954), «Українське січове стрілецтво» С. Ріпецького (Нью – Йорк, 1956), «Коломия й коломийщина» (збірник документів), (Філадельфія, 1988), «Україна під час другої світової війни 1938 – 1945» В. Косика (Київ – Париж – Нью – Йорк – Торонто, 1992), «Історія українського народу» Р. Млиновецького (Мюнхен, 1953), «Армія без держави» Т.Бульби – Боровця (Вінніпег, 1981), «Стародавні народи в Україні» І. Угрина (Нью – Йорк – Торонто, 1988), «Теребовельська земля» (історично – мемуарний збірник), (Нью. - Йорк – Париж – Сідней – Торонто, 1968) та інші.

Привернуть увагу книги з літературознавства і художні видання: «Правда прадідів великих», «Дві літератури нашої доби», «Незримі скрижалі Кобзаря» (містика лицарства запорізького) Д. Донцова (Торонто, 1961), «Нове українське письменство» М. Зерова (Мюнхен, 1960), «Б. Антоненко – Давидович у пазурях у чекістів»О. Хахуля (Мельбурн, 1987), «Розстріляна муза», «Модерна українська поезія» Я. Славутича (Детройт, 1955), «Іван Франко і німецька література» Л. Рудницького (Мюнхен, 1974), «Широке море України» (документи самвидаву з України), (Париж – Балтимор, 1972), «Григорій Сковорода – лицар святої борні» проф. В. Шаяна (Гамільтон, 1984), «Український ренесанс ХХ століття» проф. Г. Ващенко (Торонто, 1953).

Художня література представлена раніш невідомими для українського читача авторами діаспори: «Книга мудрости гуцула самоука» М. Додяка (Торонто, 1976), «Тернистим шляхом» О. Черниш (Буенос – Айрес, 1979), «В облозі» З. Дончука (Філадельфія, 1973), «Хата в лісі» Л. Лисак – Тивонюк (Нью – Йорк, 1986), «Від передгроззя до громовиці» Р. Коритка (Львів, 2000), «Волинь», «На білому коні», «Чого не гоїть огонь» У. Самчука (Нью – Йорк, 1965) та ін.

Книги, відомі і маловідомі повернулися в Україну і зустрічають свого читача. Канадсько – український бібліотечний центр при ОУНБ ім. Д. Чижевського запрошує переглянути розгорнуту книжкову виставку «В моєму серці квітне Україна».

Ласкаво запрошуємо!

7 жовтня 2009 року в Канадсько – українському бібліотечному центрі при ОУНБ ім. Д. Чижевського відбулася презентація книжкової виставки «Голограми національної свідомості української діаспори». Вступна лекція ознайомила читачів з феноменом української діаспори в Канаді. Вперше вони відкрили для себе книги, видані за океаном українською мовою, почули про життя української громади в цій північно-американській країні. Тепер Канада стала набагато ближче завдяки роботі канадсько – українського бібліотечного центру і діяльності видатних канадських українців І. Кузика і С. Горлача.

Неабиякий інтерес мають книги з історії українців Канади: «Українська культура у Торонто» М. Павлишина, «Українці в Канаді» В. Євтуха, «Українці в американському та канадському суспільствах» В. Ісаїва, «Українсько – канадська преса та її значення для українських меншин в Канаді» М. Боровика, «Не загублена українська людина» М. Слабошпицького. Привернуть увагу користувачів видання історичної тематики: «Нарис історїї України» Д. Дорошенка, «Духовні впливи Києва на московщину в добу гетьманської України» Б. Корчмарика, «Остріг» П. Шумовського, «Козацтво і Україна» О. Болотенка, «Запорожська слава» А. Кащенка, «Гетьман Кирило Розумовський» М. Лозорського.

Дуже актуальними є книги з історії і діяльності ОУН і УПА: «Українська Армія в боротьбі за державність» Л. Шанковського, «Діяльність ОУН (б) і Запілля УПА на Волині й південному Поліссі ( 1941 – 1944 рр.)» В.Ковальчука, «Українська трагедія» М. Дорошенка, «В поході до волі» М. Климишина, «Рейд УПА в Румунію 1949 р.» В. Манзуренка та ін.

Також представлена література на суспільно – політичні теми: «Росія чи Європа?», «Від містики до політики», «Підстави нашої політики» Д.Донцова, «На магістралях доби» Г. Костюка, «На дні СССР: спогади в'язня ГУЛАГу» А. Кнежинського, «До проблеми большевизму» Є. Маланюка, «Інтернаціоналізм чи русифікація?» І. Дзюби, «Чи проіснує Радянський Союз до 1984 року?» А.Амальрика та ін.

Безперечний інтерес у читачів викличуть видання про літературну і суспільну діяльність канадського письменника з українським корінням С. Горлача: «Степан Горлач: літературний портрет» П. Сороки, «Хрестини незалежності», «Перша ніч», «Богдар», «Максим» С. Горлача. Його твори – це болісні роздуми про власну долю, про долю своєї Батьківщини.

Звернуть увагу на себе книги з літературознавства, видані в Канаді: «Впливи давніх філософів і отців церкви на творчість Г. Сковороди» Ю. Луціва, « Маркіян Шашкевич на Заході» Я.Розумного, «Маркіян Шашкевич і українське літературне відродження в Галичині» М. Лександровича, « Б. Антоненко – Давидович у пазурях у чекістів» О. Хахулі, « Ідеологічна боротьба між Москвою та Петербургом – Ленінградом і її відображення у літературі.» В. Шелеста, « Панорама найновішої літератури в УРСР» І. Кошелівця та ін.

Представлена на виставці також художня література, видана в Торонто, Вінніпегу та Нью – Йорку: « Свідок», «Рай» В. Барки, «OST», «Втеча від себе» У. Самчука, «Скарга майбутньому» Д. Гуменної, «Місто» В. Підмогильного, «Сибірські новели» Б. Антоненко – Давидовича та ін.

Книги, які не мали змогли видаватися на Батьківщині, відомі й маловідомі своїм землякам, повернулися в Україну завдяки Канадському Товариству Приятелів України, активним діячам української діаспори. Україна має вчитися у Канади мультикультурності, яка допомагає всім національним культурам підтримувати свою ідентичність.

Відвідувачів бібліотеки зацікавить ця виставка, яка знайомить з літературою маловідомою, надрукованою в Канаді, США, Австралії, Німеччині...

Там, де є українська діаспора, там живе українське слово.

КНИЖКОВА ВИСТАВКА: “ІСТОРІЯ УКРАЇНИ ОЧИМА КАНАДСЬКОЇ ДІАСПОРИ”

У серпні 2009 року читальний зал ОУНБ ім. Д.І.Чижевського запропонував своїм користувачам розгорнуту книжкову виставку маловідомих, досі не розкритих сторінок української історіографії, відтвореної ученими канадської діаспори.

Українська духовність завжди витає навколо питань історичної долі і правди. І нині, в часи переломних відкриттів, які можуть бути благословенням або й прокляттям людства ті епохальні відкриття не роблять такого світоглядового перевороту, як нове відкриття людини, її душевних глибин, її кризових життєвих та історичних ситуацій.

Унікальні книги пропонують достовірні версії української минувшини. Джерелом зібраного матеріалу є фонд Канадсько-українського бібліотечного центру.

Стара схема української історії наповнилася новим і багатим змістом завдяки науковим дослідженням Дмитра Дорошенка “Нарис історії України”, Івана Холмського “Історія України”, Олександера Оглобліна “Студії з історії України”, Матвія Яворського “Нарис історії України” та інші.

Українська діаспора з Канади глибоко досліджувала всі пласти нашої вітчизняної історії. Але є епохи, яким надавалась особлива увага. То ж поглибленому вивченню періоду існування запорізького козацтва присвятили свої монографії Володимир Антонович “Коротка історія козаччини”, Петор Ісаїв “Причини упадку української держави в княжі і козацькі часи”. Цінною у висвітленні історії козацької культури є книги, упорядковані Ігорем Кравченком “Зпорожці”, а також Б. З. Якимовичем “Історія українського війська”.

Значна увага українськими канадцями приділялась і вивченню життя і діяльності відомих історичних особистостей, серед яких імена Пилипа Орлика, Івана Мазепи, Симона Петлюри, Кирила Розумовського, Богдана Хмельницького, Романа Шухевича, Степана Бандери, Михайла Грушевського та ін.

Окрему сторінку у дослідницькому ареалі історичної дійсності українців складає література, що висвітлює процес становлення української державності. До таких праць відносяться монографії Петра Мірчука “Нарис історії ОУН”, Володимира Ковальчука “Діяльність ОУН (б), ...”, Вольфа-Дітріха Гайке “Українська дивізія Галичина”.

По-новому трактують трагічні часи голодомору та Великої Вітчизняної війни історики канадської діаспори Василь Гришко, Михайло Дорошенко, Юрій Ступницький, Петро Страдник.

Історичний ракурс сучасного періоду відтворюють праці Михайла Слабошпицького, Степана Горлача та ін.

То ж, дорогі друзі, чекаємо на вас у Канадсько-українському бібліотечному центрі обласної наукової бібліотеки ім. Д.І.Чижевського.

ДНЮ КАНАДИ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ:
книжкова виставка “Україна-Канада: міст через океан”

1 липня - День Канади (Canada day). Історія свідчить, що 20 червня 1868 року у постанові, підписаній генерал-губернатором Лордом Монком, містився заклик її Величності, королеви Англії: приєднатися до святкування річниці перетворення Союзу Британських провінцій Америки у Федерацію під назвою Канада.

З 1958 року урядом встановлений щорічний ритуал проведення національного дня Канади. З 1968 року формат проведення змінився, додалися багатонаціональні шоу-концерти на Парламентському Пагорбі, включаючи телевізійне шоу, яке транслювалося на всю країну. Святкування було відмінено в 1976 році, але відновлено в 1977 р. Воно супроводжувалося розвагами, фейєрверками у 15 основних містах країни.

Перше липня, яке до цього було відоме як день Домініону, у 1982 році отримує назву День Канади. З 1985 року в усіх провінціях і територіях були засновані комітети з планування організації і координації святкуванння на місцях.

В Україні це свято відзначають усі Канадсько-українські бібліотечні центри. Звичайно, до цієї події приєдналася й ОУНБ ім. Д.І. Чижевського. В читальному залі експонується розгорнута книжкова виставка “Україна-Канада: міст через океан”, що присвячена україно-канадським відносинам.

Література представлена трьома розділами, кожен з яких має свою висвітленість культурних, історичних, економічних, політичних, соціальних подій. Перший її розділ має назву “Це - Канада” і знайомить власне з Канадою як неймовірною країною геграфічних багатств, економічних чудес, соціальних гуманних програм, історичних подій, що вплинули на подальший розвиток успіху країни. Канада - унікальна країна, яка ввібрала в себе все розмаїття сучасного світу. В її столиці Оттаві багато музеїв, театрів, галерей. Місто славиться найбільшими весняними фестивалями тюльпанів. Торонто офіційно було визначено ООН як “найбагатонаціональніше місто”. Його жителі розмовляють аж стома мовами.

Найбільш “українськими” можна назвати провінції Саскачеван та Манітобу. Тут діє український музей Канади, існує фольклорний ансамбль українського танцю. Вінніпег – місто-побратим Львова. Упродовж 20-ти років мером цього міста був канадський українець Стівен Дзюба. Канада – країна, яка ще повністю не досліджена і, можливо, її таємниці колись збагатять світ. Про все це довідуємось із монографій В.Тишкова “История Канады”, Ю. Стечишина “Історія поселеня українців у Канаді”, А. Фігус-Ралько “Українська Канада”, публікацій із періодичних видань та ін.

Другий розділ називається “Віхи історії”. Він повідує про історію нашої батьківщини очима української діаспори в Канаді та про долю українців на чужих землях. Цю інформацію знаходимо на сторінках видань М.Яворського “Нарис історії України”, С.Горлача “Хрестини незалежності”, Б.Сушинського “Шлях України: національна ідея”, М. Слабошпицького “Не загублена українська людина (55 портретів з української діаспори)”, “Українець, який відмовився бути бідним” тощо.

Третій розділ виставки - “Слово у часі”. Він розповідає нам про українських художників слова в канадській літературі. Безперечно, відвідувачів зацікавить монографія П.Сороки “Степан Горлач. Літературний портрет”, П. Кравчука “Українці в канадській літературі”, Д.Донцова “Туга за героїчним. Постаті та ідеї літератури України”, літературні дослідження “Повернення Україні Богдана Лепкого”, багатотомний збірник українських письменників “Слово” та ін.

Ці та багато інших документів чекають на вас в Канадсько-українському бібліотечному центрі ОУНБ ім. Д.І. Чижевського.

27 березня 2009 року проведено презентацію книжкової виставки «Український голос – голос гуманізму і національного світогляду».

Виставка була присвячена українсько-канадській пресі та її значенняю для української меншини в Канаді. Метою книжкової виставки є ознайомлення з основними періодичними виданнями в Канаді, показ їхнього зв'язку з Україною.

В огляді подано інформацію про відомі часописи «Канадійський фермер» (1903 - рік заснування), «Канадійський ранок» (1905), «Робочий народ» (1908), «Український голос» (1910). Слухачі детально ознайомились з історією заснування «Українського голосу», який був першим піонером і взяв на себе важкий обов'язок вказати всім у тих часах правильний шлях. Завданням «Українського голосу» є далі плекати і поширювати українську історію та культуру серед українців Канади.

На виставці представлені сучасні газети, які виходять українською мовою в Канаді: український тижневик «Новий шлях», «Свобода» - газета українського народного союзу, двотижневик «Слово», «Гомін України» та «Український вісник».

З метою популяризації культурних надбань української діаспори в Канаді, наближення багатств цього фонду до громадської спільноти міста, а також до користувачів бібліотеки відділом читальних залів ОУНБ ім.Д.І.Чижевського проведена ціла низка масових заходів. Серед їх розмаїття – книжкові виставки, розгорнуті перегляди, бібліографічні огляди, екскурсійні ознайомлення, бесіди, інформаційні повідомлення у засоби масової інформації тощо.
Цікавими для гостей, що відвідали бібліотеку були книжкові виставки «Я не можу зректися свого українства», «Канада: погляд з України», «На Україну повернусь...».
Проведені екскурсії, бібліографічні огляди літератури вразили викладачів, вчителів, студентську молодь своєю глибокою патріотичною спрямованістю, історико-соціальною наповненістю. Їхній увазі були запропоновані огляди «Українська діаспора в Канаді» та «Канада: погляд з України.

Рік 2008-й – це спокутний рік сучасної України перед жертвами трагічного голокосту 1932-1933-го років. Цим невимовним горем перейнялося все мисляче людство. Гострим болем відлунювало воно і в серцях кожного служителя Книги. Працівники читального залу бібліотеки ім.Д.І.Чижевського, провели кілька заходів, що розкривають страшну правду Голодомору.

Про цю трагічну акцію народовбивства голодом розповідають і наші брати-українці з Канади. Отже, ми мали нагоду познайомитись із їх свідченнями завдяки виданням Канадсько-Українського бібліотечного центру. У ті гіркі часи 1932-33 років українська діаспора з Канади виголошувала обурення і протест проти масового винищення української нації голодовою облогою. Створювались Комітети допомоги співвітчизникам, які влаштовували матеріальну допомогу своїм братам з України, хоча, на превеликий жаль, страждаючі так і не отримали ні крихти від того благодійництва. Широку акцію розвивали Союз Українських Самостійників, Українське Національне Об'єднання, Комітет Рятунку України та інші.
22 листопада 2008 року дописувачі газети «Народне слово» мали змогу ознайомитись із оглядом літератури «На хресті всевишньої печалі», що засвідчував достовірність фактографічних, автентичних матеріалів, поданих виданнями української діаспори.
Саме з позицій українських канадців книжковою виставкою «Український «голокост» 1932-33 років» розкриті реальні події й факти історичної дійсності цього періоду.
Не залишились байдужими до трагічних подій голодомору і запрошені до читального залу вчителі, що познайомились із бібліографічним оглядом літератури на цю тему.
У нинішньому 2009 році з 16 до 27 березня в Кіровоградському обласному художньому музеї були представлені цінні книги з історії УПА, що надійшли до бібліотеки від української діаспори в Канаді.
На круглому столі, організованому обласним телебаченням 17 березня, провідний бібліотекар відділу читальних залів Наталія Чуприна виступила з бібліографічним оглядом „УПА: погляд крізь призму історії”. На заходах представлено книги про боротьбу УПА, та тогочасне трагічне життя на українських землях.