"АНГЛІЙСЬКЕ ІДІОМАТИЧНЕ МОВЛЕННЯ"

(мовні відмінності американської і британської англійської)

16 і 19 червня 2010 року в ІРЦ „Вікно в Америку” відбулася лекція-бесіда „Англійське ідіоматичне мовлення” (мовні відмінності американської і британської англійської), яку запропонував громаді професор Університету Сан Дієго (шт. Каліфорнія) Павло Босий.

Про що ми говорили?

300 років тому існував один-єдиний варіант англійської мови. Той, на якому говорили в Британії. Ця мова і була принесена британцями в нові землі. Америка, Австралія, Нова Зеландія, Індія, Азія і Африка заговорили по-англійськи. У кожному з цих місць англійська мова розвивалася по-своєму, збагачуючись і еволюціонуючи. І, по неминучій закономірності, поверталася на батьківщину - з емігрантами, товарами, технологіями, комунікаціями.

Отже, сучасна британська англійська, по-перше, неоднорідна, по-друге, далека від класичної англійської мови, що існувала декілька століть назад. Усередині британської англійської виділяються три мовні типи: консервативна англійська (conservative - мова королівської сім'ї і парламенту), прийнятий стандарт (received pronunciation, RP - мова ЗМІ, її ще називають ВВС English) і просунута англійська (advanced english - мова молоді). Останній тип - найрухоміший, саме він активно вбирає в себе елементи інших мов і культур. Advanced English більше всього схильна до загальної тенденції спрощення мови.

Проте ще більш змінна частина англійської мови - це фонетика. Фонетичні відмінності повсюдні, і саме вони визначають, насамперед, той або інший варіант чи діалект мови. Скажімо, магазин англійці називають "шоп" (shop), а американці "шап"(shop); любов у англійців "лав" (love), у ірландців - "лів"(love), а у шотландців - "лув"(love); день англійці вимовляють як "дей"(day), а австралійці - "ді"(day). Як бачимо, змінюється лише усна вимова слів.

У США існують три основні діалекти: північний, центральний і південний. Кожен з них, у свою чергу, підрозділяється на декілька субдіалектів. Найбільш насичений і характерний - південний діалект, особливо каліфорнійський. Це квінтесенція того, що прийнято називати американсько-англійською вимовою: "реканье", смачне жування, укорочення голосних. Так, слово "бете" (better), тобто „краще” перетворюється на "бедер". Ближче до класичної англійської мови - північний діалект, мова східного узбережжя, Нової Англії, куди свого часу прибули перші переселенці з Британії. У самій же Великобританії теж виділяється декілька регіональних діалектів: північний, центральний, південно-західний, південно-східний, шотландський, валлійський та ірландський.

А ось Америка створила практично нову мову: зміни торкнулися не тільки англійської фонетики і лексики, але і найстійкішої частини мови - англійської граматики. Тому цілком природно, що суперечки ведуться, в основному, навколо двох варіантів англійської мови - британської і американської. Американську англійську називають спрощеною мовою. І це, мабуть, найточніше визначення, що відображає її суть. Простим людям з різних країн, що відправлялися і відправляються до Америки, потрібен простий спосіб спілкування. Рафінована мова англійської аристократії зовсім не підходила для цих цілей. Та і мало хто з переселенців володів нею. В основі американської англійської мови стала розмовна англійська, мова торговців, буржуазії, що тоді народжувалася. Але, як відомо, не тільки британці та ірландці освоювали Америку. І це також певною мірою вплинуло на розвиток і формування мови.

Зараз можна говорити про появу і закріплення якоїсь усередненої універсальної англійської мови, що увібрала в себе особливості різних мов. Це і не американська англійська, і не британській її варіант, і ніякий інший - це "міжнародна мова". Вона, що природно, легша для розуміння. По-перше, вона нейтральна по забарвленню, по-друге, іноземці говорять англійською повільніше, вимовляють звуки ізольовано, а слова більш чітко. Крім того, вона зручніша: не треба напружуватися, намагаючись наблизитися до "чисто британського" або "чисто американського" акценту.

Про все це та багато іншого розповів загалу наш гість, а невимушена форма бесіди надала можливість слухачам отримати відповіді на численні запитання, які виникли в ході спілкування.

Наші американські друзі - Грег Пол, Алекс і Ричард Коллінзи також брали активну участь в обговоренні тонкощів американської англійської як, безпосередньо, носії мови.

Цей захід виявився настільки захоплюючим і неформальним, що нам для цього не вистачило одного дня - 16 червня, і ми продовжили спілкування в суботу - 19 червня.