1899-1916
1941-1999

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА
1917 - 1940

У буремні дні 1917 та 1918 років зростає читацький інтерес до періодичної преси, яка відображала поточні події. Це викликало значні труднощі в обслуговуванні читачів через дорожнечу газет, журналів, а тому була обмежена їх кількість у бібліотеці. В 1920 році громадська Єлисаветградська бібліотека була перетворена в центральну міську бібліотеку. Вона стала однією з ланок ідеологічної роботи. З'явилися постанови, розпорядження, вказівки та інструкції, що регламентували діяльність бібліотек, визначали їх мережу, типові структури, форми роботи, критерії оцінок їх діяльності. Держава, взявши під свій нагляд бібліотеки, вирішила багато проблем (фінансових, кадрових тощо), але жорстоко регламентувала їх діяльність. У 1919 р. в м. Єлисаветграді створено повітовий відділ народної освіти. В його підпорядкування перейшли усі шкільні заклади, бібліотеки, хати - читальні. У 1921 році створена Бібліотечна секція, яка була об'єднаним органом мережі бібліотек. Шкільні бібліотеки не входили до мережі, але були прийняті на облік. При бібліотечній секції працював книжковий склад. До нього надійшло понад 70000 томів, головна маса книг була конфіскована у приватних осіб. Фонд, який знаходився у складі секції, упорядковувався за відділами та розподілявся по бібліотеках міста і повіту. Центральна міська бібліотека отримала понад 1500 томів. У дуже скрутних умовах працювала бібліотека. Обслуговування читачів починалось дуже рано, світло подавалось з перебоями, невистачало паперу, бібліотечних карток, обладнання. Книги видавались додому тільки з особливого дозволу як посібники лекторам, вчителям. Фонд знаходився в поганому стані, 40% потребувало палітурних робіт. Гострою була необхідність поліпшення комплектування фонду, особливо з прикладних наук, сільського господарства, медицини, кустарного виробництва та ремесла. Доступ робітників та селян у середні та вищі навчальні заклади, відкриття робітничих факультетів, ліквідація неписьменності призвели до корінних змін у складі читачів. З'явились такі категорії як робітфаківці, червоноармійці, політпрацівники тощо. У звТязку з цим необхідне було збільшення підручників, посібників, літератури з історії України, книг українською мовою. Фонд почали класифікувати за десятинною системою. Бібліотека знаходилась у вирі життя, політизація якого впливала на значне збільшення кількості читацьких запитів ідеологічної тематики. Включена до системи гігантської  політико-освітньої роботи , бібліотека змушена була вести пропаганду постанов, з'їздів партії по запровадженню НЕПу, проведенню індустріалізації, колективізації тощо.

Впроваджувалися нові форми роботи, організовувалась мережа пересувок на підприємствах міста та у передмісті. Діяльність бібліотеки неминуче повинна була набути нового змісту, - треба було всіляко підтримувати нових читачів, керувати процесом добору літератури, надавати кваліфіковані консультації. Це могли виконувати тільки фахівці. Тут працювали дійсно ентузіасти бібліотечної справи, ціла плеяда у подальшому визначних фахівців, що створювали атмосферу новаторства, пошуку ідей та нових форм і методів роботи. Це сприяло плідному розвитку бібліотеки. Бібліотека не лише підкорялася загальному ритму того часу, а й з власної ініціативи брала на себе все нові і нові обов'язки. Вона стала школою професійної майстерності для бібліотекарів. Надаючи великого значення професійному навчанню, бібліотека проводила семінари для співробітників бібліотеки та слухачок безкоштовних народних читалень. У травні 1921 р. були організовані курси підготовки бібліотечних працівників та курси бібліотекознавства.

В учбовий план входили такі дисципліни:

• історія книги та бібліотеки;
• значення бібліотеки та роль бібліотекаря (методи наближення книги до читача);
• бібліографія;
• техніка бібліотеки, обладнання, бібліотечна статистика та звітність;
• робота в дитячій бібліотеці;
• історія української та російської літератури;
• комплектування бібліотек, організація пересувок, практичні заняття та лекції;

Також в місті 5 травня 1921р. проводився бібліотечний з'їзд, на якому обговорювались такі питання:

• завдання бібліотечної справи (теоретичні основи);
• доповідь бібліотечної секції про зроблене за рік;
• загальний план бібліотечної політики, організація бібліотечної справи в місті та повіті;
• доповідь анкетної комісії про положення бібліотечної справи в повіті на основі анкетування учасників з'їзду.

Активного розвитку набули методичні функції у 20-ті роки. В цей період зростають вимоги до кваліфікованої методичної допомоги бібліотекам, яка сформувалася під впливом таких основних факторів: через низький рівень бібліотечної роботи на місцях (нестача кадрів) та через зростаючі вимоги до бібліотек (ускладнення покладених на них завдань). Швидке реагування на численні запити бібліотек різного рівня, відомчого підпорядкування (шляхом усних та письмових інструктажів) заклало основу міцних зв'язків головної бібліотеки з іншими бібліотеками, що було дуже важливим для переходу від окремих форм методичної участі до налагодження певної системи методичної роботи, орієнтованої на конкретні потреби бібліотек. Вперше впроваджується практика координації та кооперування методичної роботи на міському міжвідомчому рівні.

Провідне місце у методичній діяльності центральної міської бібліотеки посідав методичний відділ, створений у 20-і роки. Незважаючи на важкі умови, а саме: невеликий штат, відсутність службового приміщення, відділ швидко набуває широкої популярності, стає культурним та методичним центром. З перших днів існування відділ починає надавати велику допомогу не лише читачам, а й бібліотекам. Збирає бібліотекарів на періодичні наради, виконує запити бібліотек міста, ділиться досвідом своєї роботи, надає допомогу у складанні списків літератури бібліотекам з провінції. У цей період він був єдиним у бібліотеці відділом, котрий надавав методичну допомогу практично з усіх питань бібліотечної роботи :комплектування фондів, розстановки літератури, каталогізації, масової та культурної роботи, довідкового обслуговування, виховання бібліографічної культури, бібліографування та методики складання бібліографічних посібників тощо. Практична допомога бібліотекам міста надавалась при їх відвідуванні. Методичний відділ вирішував питання стосовно підвищення кваліфікації бібліотечних працівників, складав бібліотечні плакати, вивчав досвід масових бібліотек України, брав участь у нарадах, засіданнях різних комісій.

У 20-х роках Н. К. Крупська приділяла багато уваги бібліотекам країни, надає їм допомогу. Так центральній бібліотеці було подаровано 154 книги, в 1926 році бібліотеці присвоєне ім'я Н.К.Крупської.

На початку 20-х років у бібліотеці значно пожвавішала каталогізаційна робота. Розроблені загальні вимоги, які ставились до каталогу. Книжковий фонд поповнювався новими видами видань. Збільшувалася кількість періодичних надходжень. Розширювалося мовне коло публікацій. Комплектування фонду здійснювалось не лише за рахунок купівлі в книжкових магазинах, а й у створених у 20-ті роки спеціалізованих книготорговельних закладах - бібліотечних колекторах. З 1917 року книги для бібліотеки дарувалися все рідше.

З 1922 року бібліотеку було переведено на державне планове комплектування. Вона почала одержувати обов'язковий примірник з деяких тем друкованої продукції, яка видавалась у Радянському Союзі. З 20-х років обов'язковий примірник стає основним джерелом поповнення фонду. У цілому система безкоштовного обов'язкового примірника гарантувала бібліотеці надійне і своєчасне одержання літератури, що забезпечувало планомірне поточне комплектування.

Надалі бібліотека починає організовувати самостійні карткові алфавітні (генеральний та читацький) каталоги періодичних видань. Ці роки характеризувалися появою великої кількості різноманітних офіційних документів.

У 20-ті роки перед бібліотекою постає питання про необхідність організації міжбібліотечного обслуговування. При цьому вважається за необхідне розвивати обмін книжками, газетами та журналами між вітчизняними книгозбірнями. Наприкінці 20-х - на початку 30-х років центральна бібліотека на прохання бібліотек висилає книжки зі свого фонду та одержує видання з інших книгозбірень, проте ця робота має епізодичний характер. Фактично ж міжбібліотечний абонемент був створений у бібліотеці ім.Крупської в 1932 році. Його подальшому розвитку сприяли постанови  Об улучшении дела самообразованя  (1933 р.) та  О библиотечном деле в Союзе ССР  (1934 р.).

В 1932 р. центральна бібліотека ім.Крупської розташовувалася на вулиці Декабристів, 5. Вона існує на кошти бюджету міськради. За цей час розширилась структура бібліотеки, так, створені були: адміністративно-господарчий відділ (адміністрація, господарча частина, палітурня, бухгалтерія), книгосховище, відділ обслуговування та масової роботи ( загальний читальний зал, сектор МБА ), абонемент, методичний відділ, сектор комплектування та обробки, бібліографічний відділ, дитячий відділ. У бібліотеці працювало 8 чоловік. При дитячому відділі - 2 працівники.

Постійно велась робота з фондом. З 1931 по 1932 рр. списано було 1035 примірників за непридатністю за змістом, і за зношеністю та передано в інші заклади. Література у фонді була російською, українською, єврейською та молдавською мовами. Обслуговували читачів не тільки в бібліотеці, працювали 71 пункт і 85 книгонош. Продовжували організовуватись пересувки при колгоспах, підприємствах, клубах, хатах-читальнях. Книговидача складала 58021, читачів (індивідуальних абонентів) 2035, відвідувань 16729. У 1937 р. книжковий фонд нараховував 50 тис. примірників, 3 тис. читачів користувались бібліотекою. В 1939 р. створилася Кіровоградська область, центральна міська бібліотека починає виконувати функції обласної та одержує назву Кіровоградська обласна бібліотека ім. Н. К. Крупської.

далі >>>