У 100-РІЧЧЯ З ДНЯ НАРОДИН

Накладом авторки

ВІННІПЕГ, 1956.

Вступ

Життя Івана Франка не тільки видало безцінні плоди його універсальної творчости, але воно сповнене вщерть особистими переживаннями й конфліктами, що різьбили його особовість та глибоко відбилися на його письменницькій праці.

При далеких від повноти й систематики сучасних виданнях його творів брак основної біографії є поважним недомаганням нашого франкознавства. Необхідний для неї матеріял дало б повне видання його листувань і публіцистично - полемічних писань — з його безпощадною щирістю, що творить його чар, такий незрівняний і непереможний.

Погляд, що для оцінки літературної спадщини не треба, мовляв, історії черевиків автора, ношених ним краваток, споживаного меню чи жіночок, з якими він баламутився, був би оправданий тільки, якщо б ішлось про естетичну аналізу літературної критики.

Для нас же Іван Франко — це не тільки його "Мойсей", "З вершин і низин", "Зів'яле листя", "Смерть Каїна", "Бориславська епопея", "Лис Микита" чи "Життя й слово"... Іван Франко — це відродження українського народу, якому він посвятив себе від раннього юнацтва та жив ним, терпів і трудився до останнього віддиху. Сам життєпис Франка дав би змогу ввійти в глибінь духа його тривожної доби, бо в його напруженому й кипучому житті неповторно відзеркалились саме "зміст цього духу та його найсильніший вислів".

Завданням цеї скромної публікації в 100-річчя народин одного з найбільших ґеніїв, яких видала українська нація на вселюдську міру, — пригадати, українським жінкам Того, хто їх любив, страждав через них, навчав їх, виховував і вивів на широку арену культурного й громадсько-політичного життя свого народу.

Коли сього дня українські жінки нарівні зо своїми сестрами інших народів втішаються політичною й економічною рівноправністю в своїй суспільності, коли український нарід може гордитися організованістю й жертвенністю в праці й боротьбі своїх дочок, то це в великій мірі завдячуємо теж Іванові Франкові. Краще як хто небудь інший з його сучасників пізнав він величезні можливості залучення жінок до процесу культурного, економічного й політичного відродження української нації. Могутнім своїм духом і сильним своїм словом торощив закостенілі пересуди і прокладав шлях до щастя, світла й свободи. Він глибоко переживав історичну долю української жінки, його вражливе серце людини й поета обурювалося гнівом справедливости на відношення сучасної собі суспільности до жінок і розуміння їхньої ролі та він був тим, що помагав їм формуватися в перші бойові лави й штурмувати барикати духового міщанства й обскурантизму. З світа його ідей повними пригорщами черпали і в палючих проміннях його духа гартувалися такі провідниці українського жіночого руху й піонерки відродження української жінки як Наталія Кобринська, Ольга Кобилянська, Уляна Кравченко...

Він був їм братом, товаришем, союзником і вчителем, таким зостався для нас і по сьогодні.

Нехай же ж ця книжечка збудить в душах українських жінок вдячність до Івана Франка, апостола правди й права української жінки.

Вінніпеґ, у червні 1956 р.