РОЗВ'ЯЗКА

 

Кабінет Міністрів України розглянув питання про можливість передачі колекції О. Б. Ільїна у власність держави і повідомляє.

ВИСНОВКИ

науково-консультативної комісії по вирішенню питань, пов'язаних з колекцією О. Б. Ільїна

Науково-консультативна комісія, склад та повноваження якої затверджено розпорядженням Представника Президента України по Кіровоградській області від 17 січня 1994 року за № 5, у термін від зазначеного числа виконала таку роботу:

1. Прийняла для обстеження та оцінки майно О.Б. Ільїна, що було вилучене і описане судовими виконавцями згідно з рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда.

2. Створила відповідні умови для збереження речової частини колекції у приміщенні обласного краєзнавчого музею і книжкової частини колекції в обласній науковій бібліотеці ім. Д. Чижевського.

3. Виконала майже повний аналітичний опис зібрання, що міститься у фондах обласного краєзнавчого музею, та почала детальне обстеження книжкової частини колекції, без якого неможливо провести оцінку її вартості у тій чи іншій валюті.

4. У зв'язку з тим, що умови, в яких зберігав свою колекцію О. Б. Ільїн, були вкрай поганими і вели до псування раритетів, комісія провела санітарну обробку книжкового та речового зібрання, а також реставраційну консервацію меблів.

Обсяг виконаної роботи дозволяє комісії стверджувати:

1. Арештоване майно є зібранням колекційного значення, що має енциклопедичний характер. Констатуючи це, комісія визначає, що зібрання не було випадковим. Про те свідчить ретельний підбір предметів, як за епохою (наприклад, 18 ст. представлене європейською літературою, графікою, живописом, меблями, творами ювелірного мистецтва), так і тематично:

— археологічні знахідки з IV тис. до н. е. по XIV ст. н. е.;
— тема "Епоха Олексія Михайловича в історичній літературі 17-20 ст.";
— тема "Історія України в пам'ятках 18-20 ст.";
— тема "Священне писання у рукописах та друкованих виданнях 16-20 ст.";
— оптичні прилади 18-20 ст.;
— жіночий портрет романтичного напрямку (романтизована класика, сентименталізм, академічний романтизм 18-19 ст.);
— іконопис Росії 16-20 ст., України 18-19 ст.;
— предмети православного культу 18-20 ст. (одяг, начиння);
— живопис В. Федорова (20 ст.);
— твори ювелірно-ужиткового мистецтва 18—1. пол. 20 ст.;
— класична музика на грамплатівках 20 ст., в т. ч. у прижжиттєвих записах Л. Собінова, Ф. Шаляпіна, Д. Смірнова, Є. Карузо, М. Баттістіні, Т. Руффо;
— наукові довідники з бібліографії, біології, фізики, хімії, реставраційної справи.
2. Колекціонером зібрання був О. Б. Ільїн, про що свідчать:
— листування з різними особами на тему колекційного збору та реставрації;
— свідчення колекціонерів В. Петракова, Г. Сметанюка, І. Анастасьєва, Є. Савченка та інш., висловлені членам комісії та в пресі;
— наявність фрагментів предметів реставраційної майстерні (палітурня, штампи для карбування, обладнання для хімічних робіт);
— наявність фрагментів предметів реставрованого та копійного характеру;
— авторське клеймо на реставрованих предметах.
3. Щодо походження колекції, характеру збору комісія наголошує на таких фактах:
— обмін між О. Ільїним та Кіровоградським державним краєзнавчим музеєм;
— наявність у колекції книг із позначками про походження з бібліотеки Кіровоградського краєзнавчого музею, обласної бібліотеки ім. Н. Крупської, Рибінської міської бібілотеки ім. Енгельса, Миколаївського обласного музею, фундаментальної бібліотеки Єлисаветградського реального училища, бібліотеки Кіровоградського державного педагогічного інституту ім. О. Пушкіна і т. д.;.
— серед стародруків є книги з бібліотек св. Софійського кафедрального собору (Київ), Почаївської Лаври, Києво-Печерської Лаври;
— певна кількість сучасної релігійної літератури та стародруків подарована О. Ільїну ієрархами Російської Православної церкви, про що свідчать дарчі написи;
— листування з різними особами свідчать про тяжіння О. Ільїна до нееквівалентного обміну, а інколи й до присвоєння чужої власності.

4. Зібрання О. Б. Ільїна не було зареєстровано органами влади у відповідності до нині діючого Закону УРСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" 1978 року та "Положения об охране и использовании памятников истории и культуры", яке Рада Міністрів СРСР затвердила постановою 16 вересня 1982 р. за № 865 і яке продублювала Рада Міністрів УРСР у тому ж році. В розділі другому цього Положення "Государственный учет памятников истории и культуры" — повідомляється:

5. Собирание старинных документальных памятников, произведений древней живописи и древнего декоративно-прикладного искусства органи-зациями либо гражданами допускается при наличии специальных разрешений, выдаваемых:

Министерством культуры СССР и министерствами культуры союзных республик — на собирание произведений древней живописи и древнего декоративно-прикладного искусства;

главными архивными управлениями при Совете Министров союзных республик — на собирание старинных документальных памятников. Разрешения на собирание древних рукописей и старопечатных книг выдаются по согласованию с Академией наук СССР или с Академиями наук союзных республик.

Специальные разрешения гражданам на собирание указаных культурных ценностей выдаются по рекомендации соответствующих научных, общественных или иных организаций.

6. Специальные разрешения на собирание культурных ценностей подлежат обязательной регистрации в тех местных государственных органах охраны памятников, на территории которых разрешено собирание этих ценностей.

Данные о всех собранных культурных ценностях организации и граждане обязаны предоставлять в местные государственные органы охраны памятников, зарегистрировавшие разрешение на собирание, для регистрации собранных предметов, представляющих историческую, научную, художественную или иную культурную ценность, в списке вновь выявленных объектов.

7. В случае нарушения организациями или гражданами порядка собирания культурных ценностей разрешение на их собирание подлежит аннулированию, а собранные ценности могут быть изъяты в соответствии с законодательством союзных республик. (Згідно з Законом УРСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" ст. 26 та ст. 136 Цивільного кодексу УРСР).

8. Найденные гражданами документы и предметы, которые представляют историческую, научную, художественную или иную культурную ценность и собственник которых не установлен или в силу закона утратил на них право, предъявляются государственным органам памятников для решения вопроса о принятии их на государственный учет как памятников истории и культуры.

Жодне із перелічених положень законодавства стосовно колекції не виконувалось.

З допомогою експертів Києво-Печерського державного історико-культурного заповідника та державного музею коштовностей України комісія визнала, що вилучене майно О. Б. Ільїна містить велику кількість речей, творів мистецтва та книг, що мають якість унікумів, і за усіма показниками належать до категорії національних історико-культур-них цінностей.

Доля зібрання О. Ільїна стала предметом зацікавлення світової громадськості, про що свідчать публікації у пресі України, Росії та США. Так, провідний експерт бібліотек Конгресу США Харрі Ліч підкреслив, що відкриття величезної приватної колекції є “важливою подією історичною та культурною, бо через зрадливість історії їх існує не так багато”. А Олександра Гусєва — спеціаліст відділу рідкісних книг Російської Національної бібліотеки в Москві — наголосила, що подібні колекції могли б коштувати мільйони доларів США.

Отже, комісія вважає, що при вирішенні подальшої долі арештованого майна О. Б. Ільїна, як можливої державної власності, до нього слід ставитись як до колекції унікального значення і передати її установам, що з максимальною ефективністю забезпечать зберігання, вивчення та використання зібраних раритетів. А саме: обласному краєзнавчому музею та обласній науковій бібліотеці ім. Д. Чижевського, в яких існують відповідні сховища. Такий поділ базується на урахуванні особливостей колекції та підходу до колекціонування її творця — Олександра Борисовича Ільїна. При цьому комісія рекомендує зберігати зазначені частини в цілісному вигляді.

І останнє: комісія наголошує, що поняття колекція вживається в її висновках у значенні:
систематизоване зібрання однорідних предметів, що мають науковий, художній, історичний інтерес.
(Словник української мови. — Київ: “Наукова думка”, 1973, т. 4, c. 218).
Висновки затверджено на засіданні комісії 10 червня 1994 року
м. Кіровоград

Голова комісії — Репало В. М.
Заступник голови комісії — Босий П. В.
Секретар комісії — Чуднов О. В.
Члени комісії: Бокій Н. М., Брайченко О. Д., Гаращенко О. М., Куценко Л. В., Михалкович П. О., Панченко В. Є., Тупчієнко М. П., Смотренко В. В., Шляховий К. В., Чумаченко М. А., Чабаненко Є. М.

15 лютого 1994 року м. Кіровоград

 АКТ

експертного обстеження та висновку з приводу книг кириличного друку з колекції Олександра Борисовича Ільїна

Ми, що нижче підписалися, члени науково-консультативної комісії:

Куценко Леонід Васильович, Лукашевич Олександр Анатолійович, Гаращенко Олена Миколаївна, Чуднов Олександр Вікторович, а також експерт — Марченко Галина Денисівна, завідуюча науково-дослідним відділом фондової роботи Києво-Печерського державного історико-культурного заповідника, склали цей акт про те, що нами була обстежена велика кількість стародруків (богословської, богослужебної та наукової літератури в хронології з ХVІ-го по початок ХХ-го сталіть). Комісія прийшла до висновку, що кожна із обстежених пам'яток друку має ве-лику історичну та художньо-літературну цінність. Встановлюючи страхову оцінку в доларах США, комісія враховувала кількість полосних та спускових гравюр, сюжетних та орнаментальних заставок, кінцівок, ініціалів та інших прикрас художнього оформлення книги. Раритетні видання та видання старообрядських друкарень у шкіряних оправах були атрибутовані з допомогою методики А. Зернової, каталогів Я. Запаско та Я. Ісаєвича. При оцінці вартості тих чи інших видань комісія враховувала якість реставраційних робіт О. Б. Ільїна (зброшурування блоку книги, виготовлення шкіряної оправи з блінтовим тисненням та позолотою, а також виготовлення металевих наріжників із зображенням Євангелістів, середників з сюжетними композиціями Воскресіння, Зішестя в Пекло, Розп'яття, Голгофи, застібок із зображенням Архангелів). Майстер позначив свої металеві вироби монограмою "А. И.".

Під час роботи комісією виявлено наслідки незадовільних умов збереження стародруків, що призвело до серйозного пошкодження паперу (грибок, шашіль, шкіроїд, деякі книги повністю зацементовані). Для подальшої роботи з книгами потрібно було б провести санітарну обробку всіх книг колекції О. Б. Ільїна.

Гаращенко О. М, Куценко Л. В.,

Лукашевич О. А., Чуднов О. В.,

Марченко Г. Д. 

РОЗПОРЯДЖЕННЯ Представника Президента України
Про передачу колекції О. Б. Ільїна