Наталя Бракер

Микола Федорович Федоровський
Перший український діяч м. Єлисавету

Опубліковано:
За сто літ. Матеріяли з громадського і літературного
життя України XIX і початків XX століття /
Під ред. М. Грушевського. - К.: Держвидав України, 1928. -
Кн. 3. - с. 46-49. Правопис першої публікації зберігається.

У шістьдесятих роках минулого століття Єлисавет являв собою невелике місто, ще цілком обвіяне традиціями тих часів, коли він був майже військовою столицею нашого півдня. Тільки 1861-го року він перейшов з-під військового відомства до цивільного, і ще довгий час у ньому та в його околиці стояло багато війська - ціла кавалерійська дивізія й кілька батарей.

Освічені верстви суспільства складалися переважно з поміщиків та військових. Вільної інтелігенції майже не було, й коли там появився перший адміністративне засланий "студент", якийсь Сичевський, це зробило велику сенсацію.

Навчальних установ було дуже мало, і найвищими з них були школи: повітова, духовна та юнкерська, яку було влаштовано в 1865 р. Викладачами в цій школі були офіцери, що взагалі якийсь час були найосвіченішою молоддю в місті, і деякі з них викладали в тодішніх жіночих пансіонах. Один з них М. Ф. Федоровський став і першим громадським культурним діячем в Єлисаветі.

Микола Федорович Федоровський народився 1838 р. на Чернигівшині, учився в полтавському кадетському корпусі, а потім у тіфліській стрілецькій школі й служив на Кавказі, де не раз брав участь у військових подіях. З його діяльности можна бачити, що його особистість складалася переважно під упливом двох чинників: українства і гуманітарно-народницьких ідеалів шістьдесятих років.

У Єлисаветі він опинився вже цілком зформованою людиною. У цих двох річищах і протікала вся його робота. Микола Федорович був людиною невсипучої енергії, широкої ініціятиви й міцної волі, що не хотіла рахуватися ні з якими перешкодами.

Ось як характеризує його один з його співробітників, М. О. Пашковський:

"Видатною особливістю цього незвичайного організатора було постійне поривання вперед до нових берегів, до нових ідеалів. В ньому жив власне талант "творця", а не довгочасного керівника утвореного"¹.

Можна з певністю сказати, що скрізь і всюди він був "бродилом" і творив на добро людства. Його ролю в духовному житті можна порівняти до ролі тої речовини, що зветься ферментом. Розвиток та довгочасне будування не були елементами його духовної енергії. Цю ролю він покидав иншим.

далі >>>