<<< попередня

Гаряче переконаний, що треба нести освіту народові, Микола Федорович скоро побачив темноту та безпорадність міського міщанства, що мало звичай "замість платні" "купувати горілку по хазяйських шинках", залишаючи сем'ю без хліба, і вирішив краще озброїти трудящих на боротьбу за існування.

"Прийшовши до висновку, що треба поширювати освіту й корисні практичні знання", пише він 1913-го р. до голови ним же організованого "Общества распространения ремесел и грамотности", "я по своїй вдачі не став одкладати діла, а як через мої особисті обставини, я зовсім не знав життя ²⁾, то, не питаючи ні в кого ані поради ані дозволу, а побачивши коло в'язниці старий дровник з проваленим дахом, я й почав збирати туди дітей, щоб навчати їх грамоти. Я збирав їх по хатах, випрохуючи у батьків" ³⁾.

На поміч собі він запросив якогось відставного полковника Щукина та відставного ж смотрителя повітової школи Жукова. Через якийсь час він умудривсь купити колишній шинок, що був коло його дровнику й мав чотири невеличкі кімнатки. Таким чином у 1867 р. утворилася в Єлисаветі перша професійна школа. Коли ж у цьому помешканні стало тісно, він "по необходимости" й "без всяких средств" береться будувати кам'яний будинок та ще й на такому фундаменті, щоб можна було поширити будівлю й вивести другий поверх. "Ніхто не хотів попустити, а тим часом мій досвід ствердив, що коли є воля й упертість, то й те, що здається неможливим, стає здійсненним. Що необхідно, те й повинно здійснитися" ⁴⁾.

На думку Федоровського ця школа мала приймати учнів, що покінчали міські та сільські школи, й робити з них не тільки добрих майстрів, але й викладачів ремества по сільських школах. Для цього він мріяв ще про улаштування при своїй школі інтернату для селян. Але ці думки не здійснилися. До школи вступали маленькі діти, що проходили там підвищений курс навчання й теслярство та шитво. Взагалі його заміри не мали кінця-краю. Крім ремісників його школа мала випускати шовководів і пасічників, городників і садівників і т. й. І це не були пусті мрії: користуючись тим, що в Єлисаветі був за часів військових поселень "шовковичний сад", він заводить у своїй школі шовківництво, що, звичайно, загинуло після його виїзду. 35 років працював він у цій галузі, й шовківництво відродилося на Україні завдяки його "плодотворной й безвозмездной деятельности", як характеризує її міністерство хліборобства.

Отже як високо не цінив Федоровський загальну освіту, зі всього напрямку його діяльности видно, що його головнішою метою було дати заробіток безпосередньо в руки народові, щоб визволити його від ріжних експлоататорів. Та воно так прямо й висловлено у першій редакції устава його школи.

далі >>>