Григорій ЗЛЕНКО

ПАВЛО ЗЕЛЕНИЙ -
ОДЕСЬКИЙ МІСЬКИЙ ГОЛОВА І ЛІТЕРАТОР

Неординарну цю людину, наділену хистом літератора й громадського діяча, "безбожно плутають"¹ з нелюдом у генеральських погонах. Доводиться ще й ще раз пояснювати, що одеський міський голова 1898-1905 років Павло Олександрович Зелений і одеський градоначальник 1885-1897 років Павло Олексійович Зеленой - особи різні як за вдачею, так і за життєвою долею. Постать першого в нових історичних умовах поволі оживає і дедалі вивищується, другого ж - губиться і розтає у сутінках минувшини, вигулькуючи хіба що разом з анекдотом про те, як славетний дресирувальник тварин Дуров, гастролюючи в Одесі, випустив на циркову арену пофарбованого в зелене кнура і запросив глядачів кланятися йому під нестримний регіт залу, де був присутній градоначальник².

Павло Олександрович Зелений побачив світ в одному з маєтків Єлисаветградського повіту Херсонської губернії, за деякими свідченнями 1839-го, за іншими - 1840 року. Двадцятилітнім він закінчив правничий факультет Харківського університету і тоді ж розпочав літературну, етнографічну та журналістську діяльність. Писав Зелений російською мовою, хоча володів рідною українською, - і в тому не вбачаємо його гріха: на підросійській Україні не було жодного періодичного видання, яке виходило б українською мовою. Перші прозові твори Зеленого - "Рассказы Никиты Сливаева" - відомий письменник Павло Мельников-Печерський поцінував дуже приязно і допоміг оприлюднити на сторінках "Московского вестника"³. Водночас оповідання і народознавчі нариси молодого літератора з'являються в газеті "Одесский вестник" (Соня. - 1861. - 21 січ.; Проводы кутьи. - 1861. - 15 лип.) та в редагованому поетом Леонідом Глібовим "Черниговском листке" (Проселок. - 1861. - 19 лип.; В деревне. - 1862. - 13 трав.).

Після університету Зелений служив у канцелярії Херсонського губернатора, певний час був судовим слідчим у Бобринецькому повіті, провадячи слідство в глухих закутках, де близько познайомився з життям села і пізнав його докончі потреби; відтак став земським гласним і членом Єлисаветградської земської управи. Упродовж півтора десятка літ він очолював цю управу, заживши собі стійкого авторитету і доброї слави⁴. Павло Олександрович, зокрема, доклав багато зусиль до створення у Єлисаветграді земського реального училища⁵. Згодом він виступив ініціатором відкриття в місті публічної бібліотеки. Свої думки щодо її призначення та складу Зелений висловив у просторій статті, підкресливши:

"На мою думку, м. Єлисаветграду, за числом його мешканців загалом і за кількістю інтелігенції зосібна, числом учбових закладів, за географічним, торговельним та іншим положенням, належить мати... саме публічну бібліотеку, громадське книгосховище... переконаний, що як тільки буде вирішене питання на користь заснування публічної бібліотеки, то знайдеться для неї у приватних осіб чимало внесків у вигляді книг, журналів, газет, брошур і т. д. Знайдеться також немало... старожитніх різних документів, актів і іншого, що стосується історії нашого південного краю, які з задоволенням пожертвують бібліотеці вже тому, що в ній вони можуть краще зберегтися, аніж у приватних руках. Чимало давніх документів, корисних для історії краю, знайдеться, мабуть, в архіві єлисаветградської міської управи, де їх легко можуть спожити щурі"⁶.

далі >>>