зміст | далі >>>

1. Вступ

Питання про дослідження власних назв внутрі міських об'єктів — урбанонімів (від лат. — urbanus — місцевий і грец. — övoµa — ім'я) у вітчизняному мовознавстві є неновим. Це пояснюється тим фактом, що ономастика як окрема галузь мовознавчої науки привертає увагу багатьох дослідників: власні назви за своєю суттю містять велику кількість найрізноманітнішої корисної наукової інформації з різних сфер людських знань. Так, аналізуючи походження тієї чи іншої назви, ми можемо дізнатися про історію українського народу, про переселенців, що потрапили на територію нашої держави з інших країн, черпати відомості з етнографії, географії, релігієзнавства, історії, культури і т. ін. Окрім того, власні назви є важливим джерелом досліджень для фахівців з перелічених вище галузей знань.

Серед вітчизняних дослідників, які займаються вивченням урбанонімії, слід виділити наступних мовознавців: Карпенко Ю.О., Степанов Є.М. (м. Одеса), Белей О.О. (м. Ужгород) та ін. Зокрема, Тригуб Л.Г. та Білюк А.В. (м. Миколаїв) виділили чотири тематичних групи існуючих у Миколаєві годонімів згідно з принципами найменування (відіменні, відантропонімічні, відтопонімічні та відетнонімні назви). В основу нашого дослідження також покладено подібну класифікацію з метою характеристики назв за мотиваційними ознаками. Запропонована класифікація є досить послідовною, але вона не є досконалою. Зокрема, не досить правильно подано назву першої групи урбанонімів ("відіменні"), що містить відапелятивну лексику; хоча не можна говорити про те, що дана група є хибною щодо її складу. У зв'язку з відсутністю чітких наукових даних в опрацьованій літературі автор роботи використав дану класифікацію як зразок для обґрунтування та аналізу власного фактичного матеріалу [див. Тригуб, 74; с. 134-137].

Степанов Є. М. — одеський мовознавець. В своїй праці він розглядає фактори формування одеської урбанотопонімії, що дає можливість порівняти їх із формуванням місцевих назв вулиць. Вони практично є спільними в зв'язку з географічною близькістю та історичним розвитком міст, який відбувається в одному руслі (пор.: вулиця Приморська в Одесі — провулок Приморський у Кіровограді; вулиця Окружна — провулок Окружний і под.). Досить часто такі одиниці існують з різними номенклатурними назвами, що ясно ілюструє вище наведений приклад. Спільними факторами виступають, насамперед, природний (вулиці Приморські) та кліматичний, географічний (вулиця Пряма — провулок Прямий), а також інші чинники, як-от: соціальний, економічний, культурний, історичний, соціально-політичний [див. Степанов, 2000; с. 12-23].

Працівник архіву Кіровоградського державного краєзнавчого музею Шляховий К. дослідив найдавнішу годонімічну систему міста Єлисаветграда, переконливо довівши, що вона виникла внаслідок прокладання невеликих доріг і стежок першими поселенцями від фортеці Св. Єлизавети в XVIII столітті, а згодом почали виникати і перші вулиці, які називалися за аналогією назви того бастіону чи равеліну фортеці, від якого вони брали свій початок. Таким чином, праця цього дослідника є найбільш цінною для нашої роботи в плані конкретної прив'язаності до її предмета.

Белей О. О. (м. Ужгород) дослідив шар закарпатської ергонімії на сучасному етапі її формування (власні назви підприємств). Він концентрує увагу читачів на всебічному їх ознайомленні з українською (закарпатською) фірмонімікою, теоретичними проблемами сучасної фірмонімії та культури мови в ній. Дана праця допомагає глибше зрозуміти процеси, що відбуваються в сфері урбанонімії на сучасному етапі.

Карпенко Ю. О. (м. Одеса) створив багато теоретичних праць, що стосуються ономастики загалом, зокрема, його стаття "Синхронічна сутність лексико-семантичного способу словотвору" [див. Карпенко, 92; с. 3-10] значно допомагає розумінню суті питання, що опрацьовується. Прізвища кіровоградських журналістів Блюміної Т., Босько В., Дніпровського Ю., Матівоса Ю., Ножнова М. також заслуговують значної уваги, їх статті містять цікаві розвідки про походження назв вулиць Кіровограда, допомагають дослідникові у пошуку пояснення тієї чи іншої назви, відкривають для нього нові назви.

Із зарубіжних мовознавців-ономастів, що займалися вивченням назв досліджуваних онімів, варто виділити прізвище Суперанської О. В. (Росія). Вона зробила значний внесок у розвиток ономастики і урбаноніміки, закрема. Досить цінними працями є ті, в яких ґрунтовно висвітлюються теоретичні засади науки, а також зіставлення російських урбанонімів з іншомовними власними назвами, що дає можливість науковцям зробити певні висновки про спільні та відмінні риси вітчизняних та іноземних назв.

Російська дослідниця зазначає, що "собственные имена были предметом внимания ученых и философов с древнейшей эпохи и на Востоке, и на Западе". Далі вона говорить: "Объектом исследования ономастики являются история возникновения имен и мотивы номинации, их становление в какой-либо период, различные по характеру и форме переходи онимов из одних классов в другие (трансонимизация)". Тут вона сходиться у поглядах з Карпенком Ю. О., що теж підтримує і розвиває думку про існування в сфері власних назв явища трансонімізації, яке характерне і для урбанонімії. Стосовно назв вулиць Суперанська О. В. пише: "В названиях внутригородских объектов больше, чем в какой-либо другой топонимической категории, проявляется сознательный процесс наименования и переименования" [див. Суперанська, 64; с. 128]. Отже, вона не проводить чіткої межі між топонімікою та урбанонімікою, — лексики, що свідомо перейменовується людьми, набуваючи статусу особливої, бо вона найбільше підпадає під суспільний вплив.

Щодо інших російських ономатологів, певної уваги заслуговують Калакуцька Л. П. (теоретичні розробки з ономастики) та Пашутін О. М., який хоч і не був мовознавцем, але створив досить докладний нарис, у якому можна знайти тлумачення багатьох назв вулиць та інших годонімічних об'єктів Єлисаветграда (історичний аспект).

Актуальність порушеного питання полягає в тому, що на сьогодні з лінгвістичного боку ще не досить повною мірою висвітлено генезис урбанонімії Кіровограда. Адже подібний шар онімів складає величезну кількість назв вулиць, площ, різноманітних установ та підприємств, зрештою, всіх реально існуючих об'єктів міста. Кожне місто має власну історію виникнення і розвитку, а тому й урбанонімікон кожного з них є до певної міри оригінальним. Це окреме лінгвістичне явище, хоча існують і спільні з іншими класами онімів риси в плані номінації об'єктів, періоду існування назв та їхньої побудови. Саме це і зумовило вибір теми нашої роботи, — "Динаміка урбанонімії міста Кіровограда", яка комплексно ще ніким не досліджувалася.

Мета дослідження — виявити принципи і мотиви номінації урбанонімів (годонімів, агоронімів) міста Кіровограда і з'ясувати їх лексико-семантичні, словотвірні та структурні особливості на всіх етапах розвитку.

Для реалізації поставленої мети ми висунули наступні завдання:

1) виявити склад назв внутрішньоміських об'єктів Кіровограда (кол. Єлисаветграда, Зинов'євська, Кірова);

2) класифікувати їх за часом виникнення;

3) з'ясувати принципи номінації та мотиваційні ознаки годонімів і агоронімів досліджуваного матеріалу;

4) дослідити структуру зафіксованих назв;

5) проаналізувати продуктивність словотворчих способів і засобів урбанонімів;

6) встановити динаміку кількісного співвідношення груп досліджених назв.

Предмет дослідження — формування урбанонімії міста Кіровограда.

Матеріалом дослідження послужили 1011 власних назв вулиць, провулків, проспектів, проїздів, тупиків, годонімічних комплексів (від грец. őσóς — шлях, напрям, рух і... онім) та площ — агоронімів (від грец. — άγορά — площа) міста Кіровограда. У роботі аналізується походження назв усіх внутрішньоміських об'єктів, що демонструють просторові відношення і за своєю семантикою дуже тісно пов'язані з іншою топонімічною лексикою. Такі назви виступають головним шаром онімів (годоніми) по відношенню до інших у сфері урбанонімії, серед яких дромонши — назви доріг, автошляхів, зупинок, що, однак, функціонують і за межами міста; ергоніми — назви підприємств; ідеоніми; логооніми; прагматоніми; ойкодомоніми; власні назви-імена закладів, товариств тощо. Останні теж потребують осмислення та систематизації.

Власне, з таких назв і починається місто. Навколо них групуються всі інші різновиди урбанонімів: вулицями міст рухається міський транспорт, що має свої маршрути і зупинки, впродовж них розташовані різноманітні установи, і кожна з таких реалій має власну назву.

Джерелами матеріалу послужили: місцева експедиція; робота з історіографічною літературою та картами міста у краєзнавчому відділі наукової бібліотеки; робота з матеріалами фондів кіровоградського державного архіву. В процесі роботи над дослідженням було застосовано наступні методи і прийоми [див. Кочерган, 1999; с. 207-255]: описовий метод (під час пояснення тієї чи іншої назви в основній частині роботи); структурний метод (компонентний аналіз); соціолінгвістичний метод (включене спостереження); математичний метод (лінгвостатистика) з метою встановлення назв і створення певних висновків на цьому ґрунті.

зміст | далі >>>